Користувач:Василюк Ольга/Чернетка
Пять прелюдій op.44 були створені протягом 1942-1943 років, у переломний момент Другої Світової війни. В ці роки Борис Миколайович Лятошинський, перебуваючи у Саратові під час евакуації, продовжує активно працювати про що свідчать написані в цей час твори "Український квінтет", струнний квартет №4,сюїта на українські народні теми для струнного квартету, сюїта для дерев'яних духових інструментів,фортепіанне тріо №2, романси на вірші М. Рильського та В. Сосюри, більше 80 обробок українських народних пісень.
В роботі над прелюдійним циклом композитор підсумував і розвинув важливі тенденції розвитку цього жанру в українській музиці. Залишаючись переважно у сфері непрограмного напряму, композитор вніс нову для жанру ідейність образного змісту,розширюючи образно-тематичне навантаження циклу. Цей твір являє собою надзвичайну цілісність образно-тематичного та емоційного планів. Прелюдії не мають конкретної назви і визначеної програми,але кожна з них вражає образною картинністю та вразливістю емоційного переживання. П'ять прелюдій сприймаються як єдиний цикл, що об'єднаний загальною концептуальною ідеєю,в якому кожна з них - це лише один з етапів на шляху до розкриття ідейно-художнього змісту твору.Цикл скріплений не лише ідейно - образним змістом, а й метро-ритмічними, мелодико-інтонаційними,динамічними ,тональними,гармонічно-фактурними засобами,які і надають єдності наскрізному розвитку. Перші дві прелюдії. що відкривають цикл експонують два центральні образи.
- Перша прелюдія(es-moll) - Lugubre ma non troppo lento
- Друга прелюдія(G-dur) - Lento e tranquillo
- Третя прелюдія (e-moll)-Allegro agitato
- Четверта прелюдія (gis moll) - Andante sostenuto
- П'ята прелюдія (h-moll) - Impetuoso
Можна відзначити особливе місце п'яти прелюдій в межах усього доробку композитора як своєрідного ескізу майбутньої Третьої симфонії. В цьому також просвічується ідея єдності макро - та мікросвіту композитора, що свідчить про "функційність" фортепіанної музики Бориса Лятошинського як однієї з визначальних складових загального гіпертексту автора. [1][2]