Користувач:Влад Загревський/Блакитна петля
Блакитна петля – стадія еволюції зір проміжної маси, в ядрах яких горить гелій. Під час цієї стадії поверхня зірки спочатку стає гарячою, а потім знову охолоджується, тому її шлях на діаграмі Герцшпрунга — Рассела має форму петлі. Цей етап еволюції слідує після гілки червоних гігантів і завершується переходом на асимптотичну гілку гігантів.
На стадії блакитної петлі поверхня зорі спочатку нагрівається, а потім знову остигає. Внаслідок нагрівання колір зорі змінюється і вона стає більш блакитною, а при остиганні зоря знову червоніє. Це і зумовлює назву стадії. Світність зір при цьому змінюється не суттєво.
Cтадія блакитної петлі слідує за стадією червоних гігантів. На цю стадію переходять лише ті зорі, в яких маса лежить в діапазоні від до — у таких зір, при переході, горіння гелію починається поступово. Якщо маса зорі менша за , то трапляється гелієвий спалах, в результаті якого зоря швидко переходить на горизонтальну гілку або в червоне згущення. Якщо ж маса більша за , то горіння гелію починається через невеликий термін після сходу з головної послідовності, коли температура зірки досить велика.
На цій стадії, зміна температури зорі сильно збільшується зі зростанням її маси.
зірки можуть перетинати смугу нестабільності та спостерігатися як класичні цефеїди
На блакитній петлі зоря має частково конвективне і спочатку гелієве ядро, а також оболонку, що складається головним чином з водню.
Початкові маси зірок, які потрапляють на блакитну петлю, лежать у діапазоні від 2,3M☉ до 10-12M☉, що зумовлено перебігом еволюції зірок.
Після сходу з гілки червоних гігантів світність зорі знижується.
У ядрі відбувається горіння гелію і накопичення в ядрі вуглецю і кисню, а на межі ядра та оболонки — синтез гелію з водню в шаровому джерелі, в першу чергу за допомогою CNO-циклу