Користувач:Ганна Онкович/Чернетка
Опанас Шолудько (роки народження і смерті невідомі) - український народний майстер-будівничий XVIII ст. Серед його унікальних архітектурних споруд - храм с. Березна на Чернігівщині (1759 р.). Це п"ятидільний храм, але кількість верхів у ньому доведена до семи. У цьому семиверхому храмі два верхи були декоративними. З них п"ять - зведені над залами церкви і два - над вежами, в яких знаходились сходи, котрі вели не лише на хори, а й на спеціальний балкон-бельведер, влаштований у височенній арковій вхідній лоджії над трапеційними шестикутними дверима. З цього балкона відкривався чудовий краєвид. Витриманість форм, їх лаконічність, урочистість вхідної лоджії вражали, сприймались ніби триумфальна арка. Вишуканість граціозних вінчань і навіть поетична примхливість балкона визначили храмові с. Березна на Чернігівщині своє унікальне місце в нашій архітектурі. Такого ніколи в українському мистецтві не траплялося, проте це був ще один крок до збільшення кількості верхів в українському зодчестві. Чергова сторінка з історії березинських храмів - це народження і смерть козацької церкви Вознесіння, однієї з визначних пам'яток української церковної архітектури.
З історії споруди. 6 липня 1759 року було підписано контракт на будівництво церкви. У ньому сказано: "Я, нижеподписавшийся житель Нежинский, Афанасий Семенов Шелудко, с товарищем моим Тимофеем Иосифовым чиню ведомо сим моим данним священником Вознесенским Березинским и его благородію господину сотнику Березинскому Якиму Сахновскому з гражданами Березинскими ж контрактом во всяком суде и праве и кому бы сего ведать будет потребно теперь и впредь следующие времена, что договорился я с ними священниками и гражданами о нижеследующем..." А далі йшли пункти контракту, за якими майстер Шолудько зобов'язувався розібрати стару Вознесенську церкву (яка існувала із середини XVII ст. або й раніше) і на тому місці збудувати нову дерев'яну на кам'яному фундаменті. Церква мала бути без жодного залізного цвяха (бо ними розіп'ято Ісуса Христоса). Замовники бажали, щоб у споруді нового храму втілилося все те краще, що існувало в церквах Благовіщення і Покрови, і залишали за собою право в ході будівництва давати майстрові вказівки "к лучшему того строения манеру", тобто коли виникне потреба в поліпшенні проекту (до речі - ескізного архітектурного проекту не складали, його було обумовлено словесно), то майстер мусить урахувати й ці доповнення.
Жорсткі умови контракту не були вигідними для майстра та його товаришів. Наприклад, коли якась деревина буде зіпсована або погано виконана певна робота - все це мало бути віднесено на кошт будівельників. Вони зобов'язалися за два тижні розібрати стару церкву, а нову "в еден год построить" і поставити хрести. Крім суто будівельних справ, майстер і його люди зобов'язувалися "честь священникам отдавать и не пьянствовать". "За труд" було виплачено 395 руб. Крім того, жителі Березни видавали найманим майстром людям продукцію: борошна житнього 32 осмачин, фечаного ЗО чвертей (чверть - 8 пудів), пшеничного- 10, пшона - 8, круп гречаних - 8 чвертей, сала 25 пудів, солі 25 пудів, баранів - 20, яловиць - З, кабанів - 10, сиру - 5 пудів, масла - 1 пуд, риби чехоні круглої- 5 тис. штук, чабана платаного 500 штук, олії - 150 кварт відерних, горілки ЗО кадок, сукна французького десять ліктів, китаю - дві трубки, на шапку - карбованець, на пояс - два карбованці, "да козлин (тобто шкур) две".
Документ свідчить, що в майстра була чимала бригада. Виконали замовлення своєчасно - в 1761 р. церква була готова. Рік - надто короткий строк для зведення такої споруди, якою була Вознесенська церква. На той час не застосовувалось якихось особливих будівельних механізмів, тому й дивує висока майстерність народних майстрів, котрі виконували складну роботу. За визнанням відомого вченого-архітектора Г. А. Логвина, храм збудований так, що п'ять бань наче висять у повітрі, оскільки спираються по суті лише на зовнішні стіни зрубу. Подібного блискучого конструктивного і художнього вирішення розкриття внутрішнього простору не знає світова архітектура. Так розв'язати це завдання навіть із сучасною технікою можливо тільки з використанням монолітного залізобетону. Але ж споруда була зведена з дерева, без металевих кріплень, на шипах. Храм мав висоту 17 сажнів (36,21 м), довжину 11 сажнів (23,44 м) і був завширшки 10,5 сажнів (22,35 м), відзначався оригінальними пропорціями. Кожна з п'яти бань храму трималася наче на окремому корпусі, який мав форму восьмигранної башти. Чотири бані зовнішні, п'ята - середня, вища. Вікна розміщені трьома ярусами (не рахуючи вікон бань), вони двоякої форми: вузькі і довгі, витягнуті догори, та хрестоподібні. За свідченням сучасників, окрема баня з кількома невеликими куполами була схожа на розтягнуту підзорну трубу.
Знизу догори будівлю обшили "шаліовницами" - дошками, накрили ґонтом - дощечками з пазами. Єдиний інструмент, яким користувалися теслі, - сокира. Кінці колод із шипами не обпилювали, а обрубували.
Усередині храм був просторий. Аскетично суворі стіни контрастували із золотомережаним іконостасом, живописними біблійними сценами, іконами з декоративною обробкою. Церква мала три престоли: середній - Вознесіння Господнього, правий - святого великомученика Георгія Побідоносця, лівий - святителя Христова Миколая Чудотворця.
Березинський храм Вознесіння увійшов до багатьох довідників як визначна пам'ятка української церковної архітектури. Його порівнювали з найкращими світовими зразками. Вознесенська церква в Березні була збудована на 17 років раніше від відомого Троїцького храму у Новомосковську на Дніпропетровщині
Вознесенську церкву зруйнували перед війною. Начиння церковне вивозили та спалювали, проте ікона Георгія Побідоносця збереглася. Вона потрапила до Київського музею українського мистецтва. На цій іконі Георгій скидається не на святого, а на бадьорого козака або, як зауважив автор одного путівника, це "щеголь-красавец, смахивающий на гусара". Козакам більше були до вподоби святі, схожі на них самих.
- Онкович Г.В., Чепелик В.В. Українська мова для архітекторів. І не тільки: навч. посіб. / Г.В.Онкоаич, В.В.Чепелик. - К.: Логос, 2011. - 224 с.
- Корбач Іван, Духовні святині Чернігівщини. ДЕ ТВОЇ ХРАМИ, БЕРЕЗНА?
http://www.gorod.cn.ua/city/knigi-o-chernigove/878-duhovni-svjatini-chernigivshini.html