Користувач:Дядько Ігор/Чернетка1. Фантастичні романи
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
- Брати Стругацькі «Равлик на схилі» (рос. «Улитка на склоне», 1966)
- Олдос Гакслі «Прекрасний новий світ» (англ. «Brave New World», 1932)
- Айзек Азімов «Фундація» (англ. «Fundation», 1941-44)
- Станіслав Лем — «Непереможний» ([Niezwyciężony] помилка: {{lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога), 1964)
- Джордж Орвелл «1984» (англ. «1984», 1948)
- Джон Р. Р. Толкін «Володар перснів» (англ. «The Lord of the Rings», 1954-55)
- Френк Герберт «Дюна» (англ. Dune, 1963-64)
- Дуглас Адамс «Путівник по Галактиці для космотуристів» (англ. «The Hitchhiker's Guide to the Galaxy», 1979)
- Джоан Роулінг. «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» (англ. «Harry Potter and the Deathly Hallow», 2000)
- Філіп Дік «Людина у високому замку» (англ. «The Man in the High Castle», 1962)
- Святослав Логінов. «Багаторукий бог далайна» (рос. Многорукий бог далайна, 1995)
- Кліффорд Сімак «Місто» (англ. City, 1944—1951)
- Урсула Ле Ґуїн «Без майна[en]» (англ. The Dispossessed: An Ambiguous Utopia,1974)
- Хол Клемент «Експедиція «Тяжіння»» (англ. Mission of Gravity, 1953)
- Ден Сіммонс «Гіперіон» (англ. Hyperion, 1989)
- Орсон Скотт Кард «Гра Ендера» (англ. «Ender's Game», 1985)
- Роберт Джордан «Шлях кинджалів» (англ. «The Path of Daggers», 1998)
- Ієн Бенкс «Гравець ігор» (англ. «The Player of Games», 1988)
- Енн Лекі Слуги правосуддя (англ. «Ancillary justice», 2013)
- Герберт Веллс «Машина часу» (англ. The Time Machine, 1888-1895)
- Ернст Теодор Амадей Гофман «Крихітка Цахес»« (нім. «Klein Zaches, genannt Zinnober», 1819)
- Єфремов «Лезо бритви» (рос. Лезвие бритвы, 1963)
- Гай Геврієл Кей «Тігана» (англ. «Tigana», 1990)
- Альфред Бестер «Зруйнована людина» (англ. «The Demolished Man», 1951)
- Семюел Ділейні «Вавилон-17» (англ. Babel-17, 1966)
- Рей Бредбері «Марсіанські хроніки» (англ. «The Martian Chronicles», 1950)
- Террі Пратчетт «Роблячи гроші[en]» (англ. «Making money», 2007)
- Жюль Верн «Таємничий острів» (фр. L’Île mystérieuse, 1873)
- Девід Еддінгз[en] «Остання гра чарівників[fr]» (англ. «Enchanters End's Game», 1984)
- Роджер Зелазні «Дев'ять принців Амбера» (англ. «Nine prince of Amber», 1970)
- Ентоні Берджес «Механічний апельсин» (англ. «A Clockwork Orange», 1962)
- Лао Ше «Нотатки про котяче місто» (кит. 猫城记, 1932-33)
- Чарльз Шеффілд «Літній приплив» (англ. «Summertide», 1990)
- Артур Кларк «Місячний пил» (англ. A Fall of Moondust, 1961)
- Джон Скальці «Божі двигуни» (англ. «The God Engines», 2009)
- Роберт Гайнлайн «Пасинки неба» (англ. Orphans of the Sky, 1941, 1963)
- Глен Кук «Біла троянда [en]» (англ. «The White Rose», 1985)
- Стівен Еріксон «Будинок ланцюгів[en]» (англ. «House of Chains», 2002)
- Робін Гобб «Учень асасина[en]» (англ. «Assassin's Apprentice», 1995)
- Пітер Гамільтон «Мрійлива порожнеча[en]» (англ. «The Dreaming Void», 2007)
- Лоїс Макмастер Буджолд «Гра форів» (англ. «The Vor Game», 1990)
- Джон Віндем «День триффідів» (англ. «The Day of the Triffids», 1951)
- Роберт Сальваторе «Батьківщина (роман Сальваторе)[en]» (англ. «Homeland», 1990)
- Гаррі Гаррісон « Кінні варвари» (англ. Horse Barbarians, 1968)
- Пірс Ентоні «Закляття для хамелеона[en]» (англ. «A Spell for Chameleon», 1977)
- Філіп Пулман «Північне сяйво» (англ. «Northern Lights», 1995)
- Елестер Рейнольдс «Космос одкровення[en]» (англ. «Revelation space », 2000)
- Реймонд Файст та Дженні Вьортс ««Дочка імперії. «Учень чарівника»» (англ. «Daughter of the Empire», 1987)
- Террі Брукс «Меч Шаннари» (англ. The Sword of Shannara, 1977)
- Фредерик Пол «Брама» (англ. «Gateway», 1977)
Не включено
- Тут є тільки те, що я читав і маю власне враження. Фільми не рахуються
- Не включено Алісу в Дивокраї, Пітера Пена і так далі, тобто казки
- Не включено Гоголя, Гессе, Гарсію Маркеса, Борхеса, Муракамі та інших японців, бо це висока література.
Не годяться за розміром
- Гордон Діксон «Лалангамена».
- У Шеклі дуже багато малих оповідань із чудовими ідеями.
- Кліффорд Сімак «Shadow Show».
- Ненсі Кресс «The Flowers of Aulit Prison».
- Джеймс Патрік Келлі «Думай як динозавр».
- Роберт Гайнлайн. «А ще ми вигулюємо собак».
Детальніше: Щоб мені було цікавіше, я вказуватиму чому
- Брати Стругацькі «Равлик на схилі». Ця книга дала мені зрозуміти, що яким би морально застарілим ти не був, жий. Бо існування передує сутності, як кажуть екзистенціалісти.
- Олдос Гакслі «Прекрасний новий світ». Дуже оригінальна утопія, цікаві ідеї. Розливання в пробірки. Застаріла, звісно. Феміністки його розтерзали б.
- Айзек Азімов «Заснування». Айзімов воістину класик, у нього можна вибрати багато чого. Вибираю це за психоісторію, за матеріалістичний підхід до історії, питання, яке мене завжди цікавило. Звісно, за основу взято розпад Римської імперії, і на цьому тлі описано як може вирости нова імперія.
- Станіслав Лем «Непереможний». Із ще одного класика вибираю це розвінчання ідеї, що людина — вінець творіння.
- Джордж Орвелл «1984». Ми жили в подібному суспільстві, але це ідеальне тоталітарне суспільство, тож змушує задуматися, де ж у нього все ж ґандж. Проли мені симпатичні також.
- Толкієн «Володар перснів». Просто класика з усіх боків, звідки не глянь. Чудова світобудова, Романтизм, вміння підтримувати напруженість сюжету. Зільярд імітацій.
- Френк Герберт «Дюна». Куди ж без Дюни? Дивовижна галактична імперія, в якій заборонено комп'ютери. Цікаві поєднання релігій, таємне сестринство, містицизм, боротьба за виживання — культова річ.
- Дуглас Адамс «Путівник Галактикою для космотуристів». Вершина фантастичного гумору. Власне, ентузіасти вже почали писати реальний путівник, але Вікіпедія його перебила. Може, тільки на певний час, бо у Вікіпедії все ж не можна писати про той гаргл-бластер.
- Джоан Роулінг. «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Власне кажучи серія загалом, усі книги на рівні, а вибрав останню. Багата фантазія. Тонка сатира. Тримає в напруженні.
- Філіп Дік «Людина у високому замку». Мабуть, єдина альтернативна історія, що мені справді сподобалася.
- Святослав Логінов. «Багаторукий бог далайна». Багато літери и. Гарно написана антиутопія. Книга часів перебудови.
- Кліффорд Сімак «Місто». Вибираю це понад «Станцію пересадки». Багато цікавих ідей, що значною мірою сформували моє відчуття наукової фантастики. І, що характерно для Сімака, особливий колорит, запах навіть, лісів північних штатів США.
- Урсула Ле Гуїн «The Dispossessed». Ця річ показала мені ідеологію анархізму. Українською, схоже, нема, а російський переклад назви недолугий. До цієї книги у мене було звичне радянське уявлення про анархізм - анархия мать порядка - повний розгул, одним словом це гірше, ніж радянський соціалізм, а після неї я спокійно сприймаю те, що, наприклад, Ганді чи Хомський притримуються анархістської ідеології.
- Хол Клемент «Експедиція «Тяжіння»». Читав це студентом. На мою думку найкраща «тверда» фантастика в історії. Для фізиків.
- Ден Сіммонс «Гіперіон». Жорстоко-красива річ. Вразила.
- Орсон Скотт Кард «Гра Ендера». Наступні мені не пішли, але ця сподобалася. Написана динамічно, з низкою напружених епізодів, а проміжках долі трьох геніальних дітей. Подробиці напружених епізодів уже забулися, а про дітей залишилося. Знову ж, спочатку вижити.
- Роберт Джордан «The Path of Daggers» з циклу «Колесо часу». Найкраща епічна фентезі, як на мене. Мартіна я не осилив, він обурює мою здатність to suspend disbelief.
- Ієн Бенкс «Гравець ігор». Роман із Культурного циклу. Чесна спроба побудувати утопію. Мені ця утопія, власне, не подобається, здається надто імперіалістичною, але чесна спроба. Вибираю цей із кількох, які читав, бо моя душа любить ігри.
- Енн Лекі Ancillary justice. Цікавий негуманістичний всесвіт із гуманною людиною-кораблем-допоміжним пристроєм, яка співає пісні(!). Чесно, не розібрався, хто там хлопчик, а хто дівчинка, що було, мабуть, метою.
- Герберт Веллс «Машина часу». Оскільки це початок жанру й чесна спроба інтерполяції в майбутнє.
- Ернст Теодор Амадей Гофманн «Крихітка Цахес», якщо за розміром підходить. Тут питання про те, чи можна це класифікувати як фантастику, чи, може, як казку, але уява в цього хлопця була.
- Єфремов «Лезо бритви», Коли я був студентом, ми таке читали. Попри загалом радянський пафос містить цікаві міркування щодо пояснення краси як доцільності. Тепер я розумію, що не він був першим, але тоді це було відкриттям, і так, ця книга вплинула на мій світогляд.
- Гай Геврієл Кей «Tigana». Красиво написано, гарно вималювані персонажі, тож варта уваги попри очевидну політичну коректність — вчерашні табу (гомосексуалізм, інцест) можна, сьогоднішні (національний гніт) — ні. Тож довелося вигадувати новий тип гніту, щоб нікого не образити.
- Альфред Бестер «Зруйнована людина». Я тоді був зовсім юний, коли читав цю книгу, цікаво було.
- Семюел Ділейні «Вавилон-17». Інші твори занадто літературно вже, наче відчуваєш, що література, але пробиваєшся з труднощами, а ця штука про одну лінгвістичну гіпотезу ще нічого.
- Рей Бредбері «Марсіанські хроніки». Бредбері дуже поетичний, і я вибираю це, а не 451 за Фаренгейтом, бо його ідея, що люди перестануть читати в майбутньому не влазить в мій suspension of disbelief.
- Террі Пратчетт «Making money». Як приклад романів Дискосвіту. Усі вони в якийсь момент переростають у буфонаду, але починаються цікавою розповіддю про різні ідеї. Ця, зокрема, підручник з елементарної економіки. Як говорив Пушкін «как государство багатеет, и почему не нужно золото ему, когда оно простой товар имеет». Весело, смішно і з натяком.
- Жуль Верн «Таємничий острів». У засновника жанру вибираю цей твір, який навіть важко віднести до фантастичних, але він мені подобається найбільше.
- Девід Еддінгс «Enchanters End's Game» з циклу «Бельгаріада». Фентезі, водночас дуже масштабна за задумом і дуже простенька.
- Роджер Зелазни «Дев'ять принців Амбера» з циклу «Хроніки Амбера». Перші книги, загалом їх забагато, але перші доволі гарна фентезі.
- Ентоні Бергесс «Механічний апельсин».
- Лао Ше «Записки про Кошаче місто». Цікавий погляд на тогочасні китайські проблеми, революцію, опіум, чужинців і всяке таке.
- Чарлз Шеффілд «Summertide». Як одна з циклу. Люблю ксеноархеологію. Є щось загадково притягальне в термінах Предтечі, Старші, Странники і так далі. Незрозуміле манить. Мабуть, це одна з причин, чому ми читаємо наукову фантастику.
- Артур Кларк «Місячний пил». Такий класик, у нього є набагато відоміших речей, але я вибираю цей «твердий» твір. Потім його потягнуло в буддизм, гуманізм та на чужинців, що мені менше до вподоби.
- Джон Скальці «The God Engines». Вибираю це, я натрапив на відгук (мабуть, негідник сам його написав), що в цій книзі найгірше третє речення із усіх можливих. Зацікавило, отримав велике задоволення. Не знаю про третє речення, але перше і останнє досконалі. «Червоні сорочки» мені теж сподобалися, «Війну старих чоловіків» не читав.
- Роберт Гайнлайн. «Пасинки неба». Колись давно мені попався номер журналу з серединою. Ні початку, ні кінця не було. Дуже заінтригувало. Потім, через багато років, дочитав, але оте первісне відчуття дива залишилося.
- Глен Кук «Біла троянда» з циклу «Хроніки Чорного загону». Доволі цікава військова фентезі, принаймні перші кілька романів.
- Стівен Еріксон «House of Chains». Увесь Малазанський цикл мене дратував неісторичністю, сумбуром й поганими діалогами, але на цій книзі я збагнув велику істину, що серед багатьох богів є лише один справжній Бог — Автор. Тому так, ця книга на мій світогляд впинула.
- Робін Гобб «Учень асасина». Якісна фентезі, непогана світобудова.
- Пітер Гамільтон. «The Dreaming Void». Як один із творів з Саги Співдружності.
- Лоїс Макмастер Буджолд «Гра форів». Наче міжзоряна фантастика, але насправді суспільство рівня кінця XIX століття.
- Джон Віндем «День триффідів».
- Роберт Сальваторе «Батьківщина». Homeland [1] Цей автор фентезі здається мені надто схематичним, але жорстокий світ темних ельфів, змальований саме в цій книзі доволі яскравий і незвичний, що її виділити.
- Гаррі Гаррісон «Кінні варвари». Третя книга про Язона дін-Альта, про варварів. Перша — цікава пригодницька історія, але в цій є думка.
- Пірс Ентоні «Ксант». Перша книга була цікавою, далі вони неможливо виродилися.
- Філіп Пулман «Північне сяйво». Попри очевидне банальне антирелігійне спрямування, створений світ паральний світ цікавий, а персонажі дуже колоритні.
- Аластер Рейнольдс «Revelation space». Знову ксеноархеологія, спроба побудови суспільства далекого майбутнього. На жаль, якесь незрозуміле універсальне зло псує все.
- Реймонд Файст «Дочка імперії. «Учень чарівника», перша книга серії теж непогана.
- Террі Брукс «Меч Шаннари».
- Фредерік Пол «Брама»
- Гордон Діксон «Лалангамена». Весь дорсайський цикл, загалом, нічого, але це виступає.
- У Шеклі дуже багато малих оповідань із чудовими ідеями.
- Кліффорд Сімак «Shadow Show». Люблю це оповідання з колоритними типажами: Красивая Стерва (Beautiful Bitch), Прелесная Девушка (Sweet Young Thing. власне або редактори або самоцензура перекладача не пропустили Клевая Телка), Беззащитная Сиротка, Усатый Злодей, Деревенский Щеголь, Нищий Философ (Out-at-Elbow-Philosopher, я себе уявляю іноді таким паршивцем).
- Ненсі Кресс «The Flowers of Aulit Prison». Я нічого більше не читав, а це оповідання сподобалося.
- Джеймс Патрік Келлі «Думай як динозавр».
- Роберт Гайнлайн. «А ще ми вигулюємо собак».
- Тут є тільки те, що я читав і маю власне враження. Фільми не рахуються
- Не включено Алісу в Дивокраї, Пітера Пена і так далі, тобто казки
- Не включено Гоголя, Гессе, Гарсію Маркеса, Борхеса, Муракамі та інших японців, бо це висока література.