Користувач:Катина Татьяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Організаційне забезпечення соціально-педагогічної роботи

[ред. | ред. код]

Соціально-педагогічна робота

[ред. | ред. код]

Соціально-педагогічна робота — різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об'єкт впливу; засіб реалізації соціальної політики, як соціальний локатор, який визначає наслідки соціальної політики, і як діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки людині, сім'ї чи спільноті у складних життєвих ситуаціях.

  • Соціальна робота — як наука про закономірності та принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, їх динаміку під цілеспрямованим впливом організаційних, психолого-педагогічних та управлінських чинників у захисті громадянських прав і свобод особи в суспільстві. Основними поняттями соціальної роботи є соціальний захист, соціальна політика, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальний патронаж, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальний супровід.

Соціально-педагогічна робота поєднує в собі кілька аспектів, котрі характеризують її як єдність таких складників:

  • надання допомоги окремій людині чи групі людей, які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг;
  • актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації;
  • цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціальної політики на всіх рівнях — від загальнодержавних до місцевих — з метою забезпечення соціально здорового середовища життєпобуту та життєдіяльності людини, створення системи підтримки людей, які опинилися у складній життєвій ситуації.

Перші два рівні представляють мікрорівень, третій — макрорівень соціально-педагогічної роботи.

Ресурси соціально-педагогічної роботи

[ред. | ред. код]

Ресурси (в широкому сенсі)- запаси чегось, що можливо використати в разі потреби.

З точки зору Соціальної педагогіки Ресурси– джерело та арсенал засобів та можливостей до яких можно вдаватися в міру необхідності з метою виконання завданя та вдосконалення.

Процес пошуку та залучення ресурсів називаеться фандрейзінг.

Виокремлюють Зовнішні та внутрішні ресурси соціально- педагогічної діяльності.

До внутрішніх відносять:

-особливості психічних пізновальних процесів особистості (сприймання, увага, пам'ять, мислиння, уявлення, мова)

- прояви емоційно- вольових процесів та психічних станів (збудження, прояв сили волі та т.і)

-особистісни характеристики (риси характеру, темперамент, потреби, інтереси, цінності, мотиви)

-показники освітнього рівня людини

- професійні та соціальні уміння та навички

До зовнішніх ресурсів відносять:

-матеріальні ( фінансові та нефінансові, офіційні та неофіційні, всі види грошових надходжень для реалізації соц- педагогічної роботи- бюджетні витрати на забеспечення діяльності соц. Служб, пенсій та ін. види виплат передбачені законодавством, спонсорські надходження, групова допомога друзів, робітників, колег)

- людські ресурси ( спеціалісти, соціальні працівники, психологи, волонтери, реабілітологи, працівники різних соц. Інститутів)

- інформаційні ( спеціальна література, буклети, листівки, брошури, рекламна продукція, інформація ЗМІ, наявність фондів, соц. Програм тощо

- соціальні (сукупність форм методів, засобів та прийомів що застосовуються соц. Службамі, соц. Обслуговуванням, соц. Працівникамі з метою досягненя успіху та забеспеченя завдань соц. Захисту населення)

організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапівничні методи, індивідуальні консультування тощо.

- технологічні

Сімя -окремий ресурс, елемент соц. розвитку та соціалізації, покликана бути соц. захисником людини.

Функції педагога в загально освітніх навчальних закладах

1 навчально-освітня – забезпечує цілеспрямований педагогічний влив на діяльність, поведінку дітей и дорослих, повноцінне використання у виховному процесі засобів та можливостей соціальних інститутів, потенціалу самої особистості як активного суб’єкту виховного процесу.

2 діагностична - вивчає медико-психологічні та вікові особливості, здібності людини, її інтереси, коло спілкування, умови життя, виявляє негативні та позитивні впливи проблеми.

3 організаторська - організація соц.- пед. діяльності з дітьми та дорослими, організація їх ініціативи, творчості з впливом на зміст дозвілля, проф. орієнтація та адаптація, пов’язані з взаємодією медичних, освітніх, культурних закладів у соц.- пед роботі.

4 прогностична - передбачає участь у програмуванні, прогнозуванні та проектуванні процесу соціального розвитку певного мікросоціуму, діяльності різних інституцій, що знімається соціальною роботою.

5 профілактична - врахування та здійснення соц. - правових , юридичних, психологічних, педагогічних механізмів попередження та подолання негативних впливів соціуму на особистість.

6 соц – терапевтична – пов’язана з організацією соціо – терапевтичної допомоги тим, хто її потребує, забезпеченням захисту їх прав.

Соціально педагогічні функції у школі виконує не лише соціальний педагог , а і усі члени колективу: директор, який відповідає за виконання законів про освіту, заступник директора з виховної роботи, заступник директора з навчального процесу, педагог організатор, вчителі.

Планування діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі.

Документація: план роботи на рік, тижневий план роботи, журнал обліку роботи, журнал спостережень корекційної роботи, протокол індивідуальних консультацій. Враховується:

1) специфіка навчально-виховного закладу;

2) заходи педагогічного колективу, специфіка завдань. Спеціалізація і рівень кваліфікації спеціалістів.

Журнал обліку складається з 8 стовпчиків: 1)дата заходу, 2)час 3)вид, 4)с ким проводиться робота, 5) зміст роботи, 6) кількість людей що брали участь, 7)результат, 8) примітки.

Технології соціально-педагогічної роботи

[ред. | ред. код]

Поняття "соціально-педагогічна технологія" пов'язане з такими поняттями як "педагогічна технологія" та "соціальна технологія".

На сучасному етапі педагогічна технологія (від rp..techne - мистецтво, майстерність, вміння + logos - вчення) - сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів (схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-виховному процесі

Термін "педагогічні технології" вперше з'явився у працях В. Бехтєрева, І. Павлова, А. Ухтомського, С. Шацького та ін. як наслідок використанням технічних засобів навчання у школі в 20-х роках XX століття. З плином часу сутність терміну досліджувалася і змінювалася (В. Беспалько, І. Лернер, В. Паламарчук, Г. Селєвко та ін.). У даний час під педагогічними технологіями у широкому розумінні цього слова розуміють застосування людських і технічних методів навчання з метою досягнення ефективності навчання і виховання. За твердженням М.А. Галагузової педагогічні технології передбачають системний аналіз, відбір, конструювання і контроль усіх компонентів педагогічного процесу з метою досягнення кінцевого результату.

Поняття "соціальні технології" виникло у соціології і пов'язується з відтворення і програмуванням результатів, які закладені у соціальних процесах. Різновидністю соціальних технологій є технології діяльності соціального працівника, які найбільш близькі до діяльності соціального педагога. Зміст, принципи, функції, методи соціальних технологій вивчали Н.Ф. Басов, І.М. Грига, А.И. Капська, М.П. Лукашевич, І.І. Мигович, П.Д. Павленок, В.І. Полтавець, Т.В. Семигіна, В.Н . Сидоров, Л.Т. Тюптя, СІ. Холостова та інші. Шляхом досліджень дійшли висновку, що соціальні технології складні та багатопланові.

Під соціальною технологією будемо розуміти сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення.

Вимогами до соціальної технології є:

- наявність стратегічної програми, у межах якої буде розв'язуватися проблема;

- алгоритм послідовності операцій для досягнення поставленої мети;

- неперервність зв'язку з клієнтом;

- динамізм змісту, форм і методів соціальної роботи;

- наявність критеріїв оцінки ефективності діяльності фахівця. До спеціальних технологій соціальної роботи належать:

- соціальна діагностика виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків розвитку соціальної проблеми;

- соціальна адаптація - підтримка людей у процесі їх соціалізації чи пристосуванні до нових соціальних умов;

- соціальна профілактика - попередження виникнення основних причин відхилень негативного характеру;

- соціальний контроль - нормативне регулювання;

- соціальний патронаж - захист прав і свобод особистості, її майна;

- соціальна реабілітація - відновлення здатності людини до життєдіяльності у соціумі;

- соціальна терапія - корекція соціальних відносин чи соціальних дій;

- соціальне консультування - допомога шляхом застосування інформаційної дії; соціальне страхування; соціальне опікунство та ін.

Поняття "соціально-педагогічна технологія" з'явилося у 90-х роках минулого століття у зв'язку із становленням соціальної педагогіки як науки. Технологічний процес досліджували і розробляли відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема Вороніна Г., Василькова Ю., Василькова Т., Галагузова М, Капська А., Мардахаєв Л., Овчарова Р., Шакурова М., Шептенко П. Однозначності у визначенні терміну немає.

На підставі аналізу різних підходів до визначення технології соціально-педагогічної діяльності у малій енциклопедії соціального педагога визначено, що технологія соціально-педагогічної діяльності - це практична діяльність соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.

Основу технологічного процесу складає алгоритм дій (операцій). Розробники соціально-педагогічних технологій пропонують п'ять взаємозалежних етапів:

1)діагностико-прогностичний;

2)вибір (розробка) оптимальної технології;

3)безпосередня підготовка до реалізації обраної технології;

4)реалізаційний;

5)експертно-оцінний

Соціально-педагогічні технології - це інтеграція педагогічної та соціальної технології, яка має свою структуру і вимагає від фахівця алгоритму виконання всіх операцій. А це означає, що соціально-педагогічна діяльність повинна мати власні технології.

Розробити класифікацію соціально-педагогічних технологій допоможуть спільні ознаки (критерії):

o характер, який допомагає виділити тип технології - загальні чи спеціальні технології;

o мета діяльності визначає цільове призначення технології - цільові чи комплексні технології;

o об'єкт застосування. Таким критерієм може виступати наступні характеристики клієнта:

- соціальна - школяр, студент, сім'я, ув'язнений, військовослужбовець та ін.

- вік - дитина, підліток, молодь, люди похилого віку тощо;

- особливості відхилення від норми - поведінка, емоції, побут та ін.

- кількість - особа, група, колектив, спільнота;

o місце застосування - освітні установи, спеціалізовані центри, місце проживання та ін.;

o спосіб реалізації:

- провідний метод - гра, діяльність, психодрама, консультації тощо;

- сукупність основних методик;

- авторські методики.

Наведені критерії класифікації дозволяють виділити такі дві соціально-педагогічні технології.

1. Соціально-педагогічні технології загального типу (соціально-педагогічна робота).

2. Спеціальні соціально-педагогічні технології: діагностичні, діагностично-прогностичні, консультативні, реабілітаційні, корекційні, виховні, профорієнтаційні, патронажні та ін..

Форми соціально-педагогічної роботи

[ред. | ред. код]

1. Допомога у навчанні спрямовується на попередження виникнення сімейних проблем і формування педагогічної культури батьків. Навчання здійснюється в оволодінні батьками теоретичних знань і формування в них умінь, які допоможуть упорядкувати побут сім'ї та її соціальний статус.

Теоретичні знання батьки можуть отримувати на лекторіях, основними завданнями якого є:

- педагогічна і соціально-психологічна підготовка батьків до виховання майбутніх дітей;

- навчання батьків формувати у дітей адекватну поведінку у стосунках з однолітками;

- вироблення батьківського авторитету у вихованні дітей;

- формування позитивних стосунків між батьками і дітьми різних поколінь;

- навчання вихованню дітей з урахуванням статі і віку;

- заохочення і покарання в сім'ї;

- особливості виховання дітей з фізичними та психічними відхиленнями;

- навчання батьків підготовки дітей до школи та інші.

У процесі практичних занять формуються соціальні умінні: уміння вести домашній бюджет, навички домогосподарства, санітарії та гігієни, культури взаємостосунків між членами сім'ї і т.д.

2. Допомога у вихованні проводиться через консультування, створення спеціальних виховних ситуацій. Основними сферами сімейного життя, в яких реалізується виховна функція є формування батьківського обов'язку (родинна деонтологія), сімейного інтересу, внутрісімейної любові. Тому важливим моментом соціально-педагогічної діяльності є адекватний добір методів сімейного виховання.

Методи сімейного виховання розділяються на дві групи: 1) методи щоденного спілкування: метод поваги особистості дитини і метод переконання і вмовляння. Даний метод реалізується через методичні прийоми: обговорення різноманітних ситуацій і проблем життя у довірливій розмові, розуміння, співчуття, спонукання, перестороги, критика; 2) методи педагогічного і психологічного впливу вихователя на особистість з метою корекції свідомості, поведінки і діяльності: методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад); методи організації діяльності (вправляння, тренування, доручення); метод стимулювання діяльності (заохочення, схвалення,змагання); методи самовиховання (самоаналіз, самоконтроль, само наказ, самонавіювання). Методичними прийомами даної групи методу є: пояснення, створення ситуації задоволення, актуалізації мети, переконання, заохочення, навіювання і т.д. Соціально-психологічна допомога

1. Підтримка, спрямовується на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період тимчасової кризи. Психологічна підтримка сім'ї надається соціальним педагогом у разі, коли в нього є психологічна освіта, у випадку відсутності відповідного документу про освіту, соціальний педагог виступає посередником між клієнтом і психологом. При цьому, соціальний педагог визначає проблему, аналізує міжособистісні стосунки у сім'ї, статус дитини в сім'ї, стосунки сім'ї з суспільством, а психолог шляхом тестування та інших методик виявляє психічні зміни кожного члена сім'ї, а психіатр або психотерапевт - надає терапевтичну допомогу.

2. Корекція міжособистісних стосунків проходить у разі психологічного насильства над дитиною, які приводять до зрушень нервово-психічного і фізичного стану. Метою соціально-психологічної корекції є виявлення міжособистісних конфліктів у сім'ї та сім'ї з суспільством, допомога розпізнати їх стосунки між членам сім'ї і допомогти змоделювати новий тип стосунків.

Методи соціально-педагогічної роботи

[ред. | ред. код]

Методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад) Методи організації діяльності (тренування, створення виховуючих ситуацій, прогнозування, формування громадської думки) Методи стимулювання діяльності (гра, змагання, заохочення, схвалення) Методи самовиховання (самоаналіз, самоосуд, самонаказ, самонавіювання)

Психологічні  Методи психодіагностики (тести інтелекту та здібностей, малюнкові та проективні тести, особистісні опитувальники, соціометрія) Психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, психосоціальна терапія, сімейна психотерапія, поведінкова терапія)

Психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія, соціально-психологічний тренінг) Психологічне консультування

  • Соціологічні  
  • Спостереження
  • Методи опитування (інтерв’ювання, анкетування, фокус-група)
  • Методи аналізудокументів (традиційний аналіз, контент-аналіз)
  • Біографічний метод
  • Експертна оцінка
  • Соціально-педагогічні         
  • Аналіз соціуму
  • Метод вуличної роботи
  • Метод "рівний-рівному"
  • Пояснєння

Грецьке слово "метод" означає шлях, спосіб пізнавальної, практичної діяльності людей. Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів, операцій практичного чи теоретичного характеру. Його також визначають як найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим цілям. Методи соціально-педагогічної роботи - це сукупність прийомів і способів, які використовуються для стимулювання і розвитку потенційних мож-ливостей особистості, конструктивної діяльності щодо зміни нес-приятливої життєвої ситуації чи розв'язання проблем клієнтів та досягнення різноманітних професійних завдань соціального педагога. Метод у соціально-педагогічній роботі виконує подвійну роль, оскільки, з одного боку, він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з другого, як конкретна дія, що сприяє якісній зміні об'єкта (суб’єкта).

Для вирішення професійних завдань у своїй практичній роботі соціальні працівники/соціальні педагоги використовують різноманітні методи, які виникли та розвинулися в межах наук про людину зокрема педагогіки, психології, соціології.

Педагогічні методи, які найчастіше використовуються в соці-ально-педагогічній практиці, є різновидами методів виховання. Методи формування свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок суджень, світогляду особистості. Переконування - це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у об’єкта впливу. Серед вербальних видів переконування виокремлюють роз’яснення, доведення, спростування. Основними засобами переконування є логічні доводи, факти, цифри, приклади з життя, певні події тощо. Навіювання - це спосіб впливу на особистість, заснований на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Воно спрямовується, передусім, на почуття людини, сферу їі несвідомого, а через них - на її волю і розум. Особливість навіювання полягає в тому, що воно проектується не на логіку і розум, не на здатність людини аналізувати, порівнювати й узагальнювати (як у випадку переконування), а на емоційну сферу. У процесі навіювання не потрібно щось логічно доводити чи закликати осмислювати. Навіяне породжує віру в щось, а це, як відзначають дослідники, досягається тільки формою сказаного - важливо, не що сказав соціальний працівник/соціальний педагог, а як сказав (виразно, яскраво, емоцій-но- так, щоб „брало за душу"). За способами реалізації навіювання поділяють на пряме (імперативне, тобто навмисне, сплановане) і непряме. Серед методів навіювання, що найчастіше використовуються, виділяються такі: навіювання за допомогою посилання на авторитет. Тут ефект заснований на усвідомленні переваги лідерів і довіри до них та їхньої думки. По-друге, навіювання через попередження, коли змальовується образ негативних наслідків у разі іншого вибору. По-третє, навіювання через ідентифікацію. За його допомогою людина ототожнюється з певною групою або особою, щодо якої у неї склалося позитивне ставлення. Сила навіювання прямо залежить від стану свідомості людини.

Методи організації діяльності - це способи закріплення, фор-мування позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Одним з різновидів цих методів є вправляння. Воно полягає в залученні клієнта до спеціально організованої діяльності, в процесі якої в нього формуються необхідні навички, уміння, звички, способи поведінки. Вправи організовують як активні, повторювальні дії, прийоми та способи в типових ситуаціях поведінки.

Методи стимулювання діяльності спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Різновидом цієї групи методів є позитивне підкріплення - деякі приємні для людини наслідки чи результати діяльності (нагорода, успіх, схвалення, позитивна оцінка тощо), які стимулюють її до відтворення певних видів поведінки чи діяльності в подальшому. Задоволення, яке отримує людина внаслідок позитивного підкріп-лення, пов’язане з діяльністю, таким чином, встановлюється зв’язок «діяльність-задоволення». Позитивні переживання, котрі пов'язані з діяльністю, виконують роль емоційного підкріплення того, що відбувалося до чи під час переживання. Внаслідок цього людина прагнутиме виконувати те, що викликало задоволення, чи те, що створило можливості запобігти незадоволенню. Тобто якщо якась дія поєднувалася з приємним переживанням, то поєднання позитивних емоцій з діяльністю підсилює мотивацію до цієї діяльності. Певні форми поведінки закріплюються (і повторюються в майбутньому) тоді, коли вони супроводжуються позитивними стимулами (слова заохо-чення, схвалення, нагорода, можпивість самоствердження тощо). Ймовірність їх повторення, як правило, зменшується, якщо ці дії, навпаки, супроводжуються чимось негативним (покарання, осуд, незадоволення). Щоб сформувати необхідну поведінку, чи заохочувати до певної діяльності, треба виокремлювати такі дії клієнта, які є соціально бажаними, і стимулювати їх за допомогою різних видів позитивного підкріплення. Чим сильніше задоволення, котре отримала людина від підкріплення, тим сильніше поведінка (діяльність) буде закріплюватися. Тому важливо визначити, що саме у конкретної особи

буде викликати найбільше задоволення, тобто яка форма підкріплення буде найбільш ефективною.

Психологічні методи в соціально-педагогічній роботі застосову-ються з метою діагностики особливостей індивіда та організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи.

Тестування - метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень. Тестовий метод дає змогу з певною мірою точності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.

Психодрама - це метод групової психотерапії, в якій використо-вується рольова гра, під час якої створюються необхідні умови для спонтанного вираження індивідом почуттів, що пов'язані з важливими для нього проблемами. Під час психодрами створюються умови для переосмислення особистістю власних проблем та конфліктів, подо-лання неконструктивних поведінкових стереотипів та способів емоційної реакції, формування адекватних прийомів поведінки.

Ігрова терапія - метод корекції емоційних та поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. У процесі гри спеціаліст спостерігає за поведінкою дитини, що дає йому певний діагностичний матеріал для того, щоб запропонувати дитині таку гру та роль в ній, яка допоможе усвідомити дитині негативні аспекти своєї поведінки чи формувати ті навички соціальної взаємодії, які є відсутніми або малорозвинутими в дитини.

Арттерапія - метод впливу на психоемоційний та фізичний стан людини за допомогою різних видів художнього та вжиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалювання, дрібні речі з хутра та тканин тощо). Фізичний та фізіологічний вплив арттерапії перш за все полягає в розвитку ідіомоторних актів, покращенні рухової координації індивіда. Заняття різними видами художньої діяльності сприяють психологічному розвантаженню, розвитку креативності та індивідуальності особистості, покращенню їі самовідчуттів. Групові заняття з арттерапії сприяють також форму-ванню навичок спілкування між людьми, що, у свою чергу, полегшує їм соціальну адаптацію в різних мікросоціумах.

Соціально-психологічне консультування - процес, який може бути як засобом розвитку, так і способом втручання в життя клієнта. Він орієнтований на стимулювання клієнта до саморозвитку, змін у поведінці, способахжиттєдіяльності тощо.

Соціологічні методи використовуються в практиці соціально-педагогічної роботи найчастіше з метою добору інформації щодо окремих суспільних проблем та визначення ставлення людей до них.

Спостереження - візуальне сприйняття і реєстрація значимих щодо об’єкта спостереження фактів. Джерелом інформації для соціального педагога під час спостереження є поведінка (вчинки, дії, емоційні та вербальні реакції) людини чи певної групи.

Опитування - спосіб отримання інформації про суб’єктивний світ людей, їх нахили, судження, мотиви діяльності. Інтерв'ю - метод опитування, яке проводиться у формі бесіди за чітко визначеним планом. Вони бувають дистанційні (телефонне інтерв’ю) та очні (безпосереднє спілкування учасників інтерв'ю). Анкетування - різновид опитування, що полягає в отриманні інформації шляхом письмової відповіді респондентів на пропонований перелік запитань. Фокус-група- це групове інтерв'ю, яке проходить у формі групової дискусії і спрямоване на отримання від її учасників "суб'єктивної інформації" про те, як вони сприймають певні суспільні події та явища.

Аналіз документів - один з основних методів одержання конкретного знання про соціальну реальність на основі інформації, зафіксованої в різних документах, текстах масової комунікації. Часто є додатковим методом з метою уточнення або підтвердження резуль-татів опитування та спостереження.

Біографічний метод полягає у вивченні особистих документів окремої людини (наприклад характеристики, листи, щоденники). Досить часто цей метод використовують соціальні педагоги загально-освітніх шкіл та закладів державної системи опіки для дітей-сиріт.

Впродовж десятиріч у практиці соціально-педагогічної роботи виникли та набули розвитку і поширення методи, яких не було на початку її становлення. Одним з них є вулична робота. її мета полягає в покращенні становища та здоров'я дітей і молоді шляхом привне-сення та додання до середовища, де вони змушені жити, того, в чому вони мають потребу; спонукання дітей та підлітків до встановлення відносин з людьми, які піклуються про них, та 3 тими, хто може допомогти їм в організації змістовного дозвілля.

Основні завдання вуличної соціально-педагогічної роботи: вста-новлення довірливих відносин з кризовими категоріями дітей та молоді, які більшість часу перебувають на вулиці і потребують допомоги соціального педагога; сприяння усвідомленню та прийняттю дітьми позитивних стереотипів соціальної поведінки; залучення громадськості до вирішення соціальних проблем "вуличних" категорій дітей та молоді; консультування з питань, важпивих для даної категорії, в умовах анонімності та конфіденційності; переадресування клієнтів до інших існуючих інститутів соціальної допомоги; допомога в захисті від будь-якого фізичного та психічного насилля; надання первинної медичної допомоги; здійснення профілактичної роботи щодо попередження правопорушень та злочинності серед дітей і молоді. Особливості вуличної роботи полягають: у можливості встановлення

інформаційного та особистісного контакту соціального педагога зі значною кількістю людей; здійсненні діагностики соціальної ситуації (визначення кількості представників окремих категорій клієнтів, їх реальних проблем та потреб); наданні послуг на території клієнта, в умовах близького для нього середовища; пропаганді та популяризації системи соціальної роботи серед населення, залученні потенційних волонтерів. Основними формами вуличної роботи є ігротеки, диско-теки, вуличний театр, консультування, пункт соціальної підтримки.

Одним із методів, який мають використовувати у своїй роботі спеціалісти, є аналіз соціуму - збір даних, за допомогою яких можна охарактеризувати життєву ситуацію групи людей чи окремої особис-тості в певному соціумі. Різновидом методу аналізу соціуму є складання соціальної сітки клієнта. Вона містить такі сектори: 1) організації та люди, з якими контактувала чи продовжує контак-тувати особа; 2) форми підтримки, які вони надають їй чи можуть надавати (інформаційна, матеріальна, емоційна тощо); 3) частота контактів з організаціями чи окремими особами.

Метод "рівний-рівному"- це спосіб надання та поширення досто-вірної інформації шляхом довірчого спілкування ровесників в межах організованої (акції, тренінги) та неформальної роботи (спонтанне спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді люди. Переваги цього методу полягають у тому, що молоді люди знаходяться постійно з ровесниками, а дорослі-професіонали - лише тимчасово; молоді люди розуміють, що означає бути молодим, a дорослі “намагаються зрозуміти”, пригадуючи себе в такому віці; молоді люди спілкуються за допомогою специфічних вербальних (сленг) та невербальних засобів і тому не завжди сприймають форми спілкування дорослих. Серед слабких сторін цього методу можна виокремити спотворення інформації під час її передачі іншим, недостатній життєвий досвід підлітків, обмеженість знань підлітків з певних питань, які цікавлять однолітків.

Метод „рівний-рівному" здебільшого розглядається як навчання молодих людей молодими, підлітків-підлітками. Молоді люди при цьому обмінюються інформацією, спростовують помилкові тверджен-ня, міфи щодо вживання психоактивних речовин. Проте цей метод недоцільно розглядати лише як передачу знань між однолітками. Він, скоріше, є одним із способів впливу на особистість з метою розвитку навичок прийняття самостійних рішень та уміння бути відповідальним за свої вчинки.

Інформаційні джерела з соціально-педагогічної роботи

[ред. | ред. код]

Інформаційні джерела соціально-педагогічної роботи - це окремі документи та масиви документів, результати інтелектуальної, творчої та інформаційної діяльності, бази та банки даних, всі види архівів, бібліотечні, музейні фонди та інші, що містять відомості і знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації.

Деталізуючи ці види інформаційних ресурсів, виокремлюють такі
  • різноманітні документи (закони, звіти, накази, постанови);
  • спеціальну літературу;
  • інформацію засобів масової інформації;
  • інформаційну мережу Інтернет (інформаційно-пошукові сервери, сайти урядових, громадських організацій, організацій донорів);
  • рекламно-інформаційну продукцію різноманітних соціальних служб та неурядових організацій;
  • усну інформацію спеціалістів та волонтерів.

Безпосереднє ознайомлення з інформаційними джерелами:

Закони, звіти, накази, постанови:

Спеціальна література:

ЗМІ:

  • У Києві відкрився центр реабілітації дітей-інвалідів. "Сьогодні ми відкрили десятий центр реабілітації та соціальної допомоги дітям з особливими потребами, і тепер можна говорити, що в кожному районі Києва є заклад, де надають і психологічну, і медичну допомогу таким дітям", – зазначив Віктор Корж. "Місто зобов'язане створити кожній такій дитині умови для соціалізації і для доступу до всіх сфер суспільного життя", – додав він. 30.05.2013.
  • У Кіровограді відкрили Центр реабілітації учасників АТО. Створений він на базі онкологічного диспансеру. Фахівці надаватимуть психологічну допомогу постраждалим під час військових дій. 12.09.2014.

Сайти урядових, громадських організацій:

  • УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців, провадить та координує міжнародні заходи із забезпечення захисту біженців та вирішення їх проблем у всесвітньому масштабі.
  • Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» (Альянс-Україна) — провідна професійна організація, що у співпраці з ключовими громадськими організаціями, Міністерством охорони здоров‘я та іншими урядовими органами веде боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІД в Україні.
  • Міжнародний фонд "Відродження". Місія – розвивати відкрите суспільство в Україні на основі демократичних цінностей.
  • Благодійна організація «Місто щасливих дітей». Головна мета - допомога знедоленим дітям: дітям, які позбавлені батьківського піклування, сиротам, бездоглядним та безпритульним, дітям, які стали жертвами своїх власних родин, байдужості оточуючих та суспільства.
  • Всеукраїнська благодійна організація «Конвіктус Україна». Місія — забезпечення рівного доступу уразливих груп до медико-соціальних послуг та реінтеграція в суспільство засуджених шляхом налагодження ефективної взаємодії з громадськістю, державою, і бізнесом.
  • "Карітас Україна". Карітас – це міжнародна мережа благодійних організацій, що є конфедерацією 165 національних організацій. Місією Карітасу України є розвиток традицій доброчинної діяльності та здійснення соціальної роботи, виходячи із християнських морально-етичних цінностей.

Рекламно-інформаційна продукція різноманітних соціальних служб та неурядових організацій:

Список використаної літератури

[ред. | ред. код]
  1. Соціально-педагогічна робота
  2. http://lektsii.org/5-69221.html
  3. http://pidruchniki.com/1097082742978/pedagogika/tehnologiyi_sotsialno-pedagogichnoyi_diyalnosti
  4. http://westudents.com.ua/glavy/48597-formi-sotsalno-pedagogchno-roboti-z-smyu.html
  5. http://ebooktime.net/book_157_glava_26_3.6._Методи_соціал.html
  6. http://uk.speedydeletion.wikia.com/wiki/Інформаційні_джерела_з_соціально-педагогічної_роботи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Катина_Татьяна&oldid=20437827