Користувач:Маковецька Л. О./Історія села Матвіївка

'Історія села Матвіївки, Чигиринського р-ну, Черкаської обл. за переказами старожилів.'

І.   Село МАТВІЇВКА  розташоване на захід від міста Чигирина на схилах не глибокого розложистого яру,  де бере початок невелика річечка, яка біля міста Олександрівки впадає в притоку Дніпра, Тясмин.

За переказами старожилів, село виникло десь на межі XVI і XVII століть.  На місці сучасного села в той час ріс великий ліс. На південному березі невеликої річечки, що брала свій початок серед лісу, була невелика поляна. На ній ніби то й оселився в той час якийсь збіглий козак на прізвище Халявка. Пізніше тут стали селитися і інші втікачі. Поселення стало називатись Халявщиною, за прізвищем свого першого поселенця. Його жителі вирубували навколишній ліс, розширяли поле для землеробства,  жили вільним життям. Але цій вольності незабаром настав кінець: всіма навколишніми землями заволодів поміщик Матвєєв (за іншими переказами – багатий козак Матвій).

Намагаючись навічно закріпити за собою захоплені землі, новий їх власник поселив на протилежному схилі річки своїх кріпаків, примусивши їх працювати на нього.

Нове поселення стало носити назву свого пана: МАТВІЇВКА.

Між матвіївчанами і халявчанами довгий час точилась запекла боротьба, поскільки перші зайняли відвойовані в лісі землі халявчан. Значно пізніше, під час одного з нападів татар чи-то турок, майже все населення Халявщини загинуло в нерівній боротьбі з чужинцями. Тільки тепер назва Матвіївка поширилась і на Халявщину.

Потім, розростаючись, обидва поселення злились в одне село.

В 1917 році село Матвіївка налічувало вже 516 селянських дворів.

За часів кріпаччини більша частина орних земель та інших сільськогосподарських угідь села Матвіївки належала поміщикові Грабовському.

Напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції близько 800 десятин найкращих земель села належало українському поміщикові Терещенкові. Він мав тут свою економію. Багато кращих земель захопили собі також поміщики Рубльовський, Гирич, Безрадецький, Скаржинський, Білецький та інші.

Майже 100 десятин кращої землі належало сільським куркулям Безпалому Явтухові та його синам Прокопові, Кузьмі та Грицькові.

Майже таку ж кількість кращої землі мали потомки колишнього пана Грабовського – Уляничі: Агей, Лахтіон, Антін та Іван. Великими ділянками землі користувались також сільський піп Ліпський та десятків два інших сільських багачів-куркулів. Крім куркулів, у селі більш-менш заможно жили 115 сімей середняків. Решта населення жила в безпросвітніх злиднях і безправії, володіючи всього-навсього від  0.5  десятини  до  1 десятини на двір. Окремі селяни жили за рахунок милостині. Багато бідних селян ішла на заробітки в економію пана Терещенка та до своїх сільських багатіїв-куркулів.

Тяжке життя сільської бідноти не раз піднімало її на боротьбу проти поміщиків. Одним з найбільших виступів селян була їх участь у страйках в економії Терещенка в 1904-1905 роках, підпали панських скирт, комор, то що.

Активну участь в революційних виступах селян в ті роки брали Кобзар Ф., Задорожній Д., Бобик С. та інші. Але всі ці виступи жорстоко придушувались загонами козаків.

До революції в селі була лише одна чотирикласна школа, в якій навчалось щороку в середньому 30-40 учнів – це були переважно діти сільських багатіїв. Вчителів було два: Майборода - навчав читати, писати і рахувати, а піп Ліпський – навчав молитись Богові. Майже все населення села було неписьменним, бо синки куркулів, які навчались грамоти, виїзжали із села. Середню освіту мали лише окремі особи.  Вищу освіту мав тільки один син куркуля – царський офіцер Безпалий Василь. Газети та журнали виписували лише економ, піп, вчитель та кілька куркулів.

Найбільшими центрами «культури» були сільська церква, шинок, де багато бідняків заливали  сивухою своє горе. Єдиними розвагами для молоді, а іноді й дорослих  були вечрниці та кулачні бої, які часто закінчувались трагічно.

Ніхто з матвіївчан про своє дореволюційне село не читав ніякої книги, навіть згадки про неї в літературі не зустрічав.

Видатних людей, виходців із села (вчених, письменників, митців, тощо) при опитуванні матвіївчани не назвали.

ІІ.  Населений пункт після Великого Жовтня.

Звістка про повалення самодержавства, а пізніше про повалення Тимчасового уряду сколихнула село.  Багато матвіївчан взяло активну участь в боротьбі проти покровителів німців, проти влади Центральної ради, гетьмана, проти петлюрівців, численних банд Григор'єва, Чучупаки, Коцура, Кваші, Хмари, Кібця, Лопати, Сранди та інших.

У вихорі громадянської війни багато кращих людей села загинули. Втративши своїх кращих організаторів, через свою політичну неосвідченість частина селян потрапила під вплив націоналістичних настроєних елементів. В зв'язку з цим класова боротьба на селі мала особливо запеклий характер. Загинули від рук бандитів місцеві борці за Радянську владу Бурлака Пилип Митрофанович, який був Головою

сільради, активіст сільвиконкомівців, комнезамівців та інших радянських активістів. Але на зміну жертвам контреволюції під проводом більшовиків піднімалися нові борці за Радянську владу. Справа, за яку трудящі проливали свою кров, перемогла.

Відгриміли бої громадянської війни. Переборюючи шалений опір розгромленої і принишклої контреволюції, як і всі трудящі Черкащини, приступили матвіївчани до будівництва нового і щасливого життя.

Велику роботу по зміцненню Радянської влади на селі в 20-их роках проводили матвіївчани Поліщук Милентій, Бурлака Іван, Задорожній Дементій, Безпалий Юхим, Щирик Ларіон та багато інших.

Шукаючи  шляхів до життя по новому, матвіївчани спочатку об'єднувались в СОЗи. Було в селі ще й так зване машинове товариство.        Пізніше, в 1928 році, більшість селян об'єдналось в єдину сільськогосподарську артіль «Червона зірка». Першим головою і активним організатором колгоспу був житель села Поліщук Саміло Васильович.

Активістами колгоспного руху були також  брати Безпалий Профирій, Ларіон і Андрій, Задорожній Дементій, Задорожній Дмитро, Мустівий Кость, Щирик Ларіон, Гончаренко Андрій та інші.

Тільки в колгоспі знайшли своє щастя колишні бідняки.  «На кожний трудодень – ми одержували по 8 кг однієї тільки пшениці», згадувала жителька села Коваль Марія Андріївна.

ІІІ.  Участь населення у Великій Вітчизняній війні

(герої боротьби проти гітлеровських загарбників на фронтах, у партизанських загонах, збитки від тимчасової окупації).

Великі успіхи, досягнуті  трудящими нашої Батьківщини за роки довоєнних п'ятирічок, привели в шалену лють міжнародний імперіалізм. Відгодувавшись на коштах світового капіталу, німецькі фашисти порушили спокій і мирну працю радянських людей. Разом зі всім радянським народом на заклик партії піднялись на захист соціалістичної Вітчизни і трудящі Матвіївки. За самовіддану боротьбу з німецько-фашиськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни та у ворожому тилу близько 200 жителів села відзначено урядовими нагородами.

Сумну пам'ять по собі залишили в Матвіївці фашистські недолюдки. В серпні 1941 року вони тимчасово окупували село. За час свого «господарювання» в селі до 7 січня 1944 року вони спалили школу, 2 вітряки, понад 15 хат колгоспників, зірвали в повітря 2 мости, пошкодили всі громадські будівлі, вирубали багато садів, вивезли на Німеччину майже всю молодь села. Вивезли багато хліба, скоту, брали все, що могли взяти. Вони катували тут і по звірячому розстріляли кілька десятків ні в чому невинних жителів села та хутора Вдовичено.

Пам'ятник споруджений в центрі села, навічно збереже в пам'яті матвіївчан світлу пам'ять про своїх рідних і близьких, які стали жертвами кривавого фашизму. Це такі комуністи: Приймак Марія Максимівна, Задорожній Дементій Васильович, Погрібний Микола Іванович, Кононенко Михайло Карпович та інші.

Найбільшими злочинцями над цими жертвами були поліцаї

с. Матвіївки: Приймак Аврам Гаврилович, Голубничий Марко Авер'янович, Безпалий Кузьма Тимофійович.  Старостою села був Приймак Антін Іванович.           

IV.    Післявоєнна відбудова, розвиток економіки і культури.

Невпізнаною стала Матвіївка у післявоєнний період. Значно розширились її межі: нині в селі налічується 714 господарств колгоспників, робітників та інтелігенції. Всі господарські і культурні зусилля трудівників села направляються місцевою партійною організацією в складі  якої числиться 25 комуністів, на побудову комунізму.

Нині колгосп «Червона зірка» - це високорозвинене багатогалузеве господарство. В його складі:  2 рільничі, 1 садоогородня, 1 тракторна і 1 будівельна бригади. Свиноферма, вівцеферма, 2 ферми великої рогатої худоби,  кролеферма,  птахоферма і пасіка. З року в рік колгоспники підвищують врожай сільськогосподарських культур. Якщо в 1960 році колгосп одержав по 12,6 цт кукурудзи в зерні  з 1 га, то в 1961 році – по 27,7 цт з 1 га. Заслуженою повагою серед колгоспників користуються кукурузоводи колгоспу.

Поголів'я колгоспних ферм у кілька разів перевищує нині довоєнний рівень.

В своєму розпорядженні колгоспники мають 1800 га орних земель, 100 га саду, чотири стави загальною площею 3 га, 92 га інших корисних сільськогосподарських угідь, 16 фермівських і 12 складських приміщень, автогараж та інші споруди, фруктопереробний цех, пилораму, водокачку, механічний млин, 11 автомашин, 12 тракторів, 7 комбайнів та багато інших господарських машин.

Значно змінилась культура села. Навіть своїм зовнішнім виглядом село значно відрізняється від дореволюційного. Влітку воно потонає в зелені садів і декоративних насаджень, здалека помітні масивні колгоспні будівлі   і значних розмірів приміщення восьмирічної школи,  сільського клубу  та лікарні.

Свої жилі будинки колгоспники будують значно вищими, ніж раніше, переважно на фундаменті, з високими й широкими вікнами. Тепер жоден колгоспник не ставить покрівлі на своєму будинку (навіть на сарай) з соломи, тільки під залізом, черепицею та шифером. Цей факт свідчить не тільки про культуру, а насамперед, про заможність колгоспників.

В селі працює восьмирічна школа. Вона охоплює навчанням всю молодь села шкільного віку. В кінці 1961 року в ній навчалось 262 учні. Для працюючої молоді, яка по різних причинах не змогла здобути середньої загальної освіти в минулі роки, при восьмирічній школі відкрито вечірні 9-11 класи сільської молоді, в яких в кінці 1961 року навчалось 47 учнів.        Навчально-виховну роботу в школі ведуть 20 учителів, більша частина яких має вищу та середню педагогічну освіту, тепер близько 130 жителів села мають вищу і середню освіту, більша частина населення має освіту за сім класів, неписьменних в селі не має. Тепер майже кожна сім'я в селі передплачує газети та журнали. В селі створено сільську групу товариства по поширенню політичних і  наукових знань, члени якої змістовно пояснюють колгоспникам всі заходи партії та уряду, знайомлять їх з новинами внутрішнього життя нашої країни та подіями за кордоном.     Всі комуністи, комсомольці, вчителі та інші активісти села і колгоспу охоплені навчанням у системі партійної освіти. До послуг трудящих у селі збудовано сільський клуб на 350 місць. Весело й культурно проводить тут своє дозвілля колгоспна молодь, одягнена уже не в дореволюційні домоткані свитки, а в коштовне шерстяне та шовкове вбрання. При клубі є стаціонарна кіноустановка, працюють гуртки художньої самодіяльності. Тут же знаходиться сільська бібліотека, в фонді якої кілька тисяч різних книг.

В селі є також розширена в 1961 році дільнича лікарня на 25 ліжок.  В ній працюють висококваліфіковані медичні працівники. Вони вчасно надають трудящим безкоштовну медичну допомогу. Працюють в селі також сільмаг, продуктова крамниця, магазин господарчих товарів, три ларьки. В них завжди товари у великому виборі. Є в селі також поштове відділення. Колгосп має свій радіовузол, майже всі хати колгоспників радіофіковані. Багато колгоспників мають освітлення, користуються електроутюгами, електроплитками, мають деякі жителі села і пральні електричні машини.

Матвіївчани – самі господарі своєї долі. Все населення бере участь у вирішенні всіх важливих  питань внутрісільського характеру. В селі живуть і працюють 25 депутатів сільської Ради, 2 депутати районної Ради і один депутат обласної Ради.

Велику допомогу сільраді, партійній організації і правлінню колгоспу надають  63 сільських комсомольців. Кожен дорослий житель села та учень добре усвідомлює свою мету – мету побудови комунізму в нашій країні,  і вкладає свій скромний внесок у його величезну будову.

        (знайдено старі записи, але коли і з чиїх слів записано не відомо)