Користувач:Михайло Шумило/Чернетка

Аліментарність в праві (лат. alimentum – харчі, продовольства, засоби до існування; від лат. alere - живити) – обов'язок одного члена сім'ї утримувати іншого, у випадку, якщо останній цього потребує з об'єктивних підстав. Базовою ознакою А.п. є кровна спорідненість (у тому числі усиновлення) правоможного та правозобов’язаного, як правило, застосовується у сімейному праві. А.п. відома з часів Стародавнього Вавилону (Кодекс Хаммурапі, 1754 до н.е.), визначалася Кодексом Юстиніана (529 р.). Аліменти та їх розмір ухвалюються судом або договором. Розрізняють такі види А.п.: 1) обов’язок батьків утримувати неповнолітніх дітей; 2) обов'язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків; 3) обов'язок одного з подружжя утримувати іншого, якщо останній є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Опосередковано А.п. притаманна пенсійному забезпеченню у частині права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яку отримують неповнолітні діти, непрацездатні вдова/вдівець або батьки, які перебували на утриманні годувальника.