Користувач:Прусак/переклад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Вперед і вгору» — американський анімаційний комедійно-драматичний пригодницький фільм 2009 року, створений Pixar Animation Studios і випущений Walt Disney Pictures. Режисером фільму став Піт Доктер, співрежисером – Боб Петерсон, а продюсером – Джонас Рівера. Доктер і Петерсон також написали сценарій і історію фільму, а Том Маккарті став співавтором останнього. У фільмі озвучили Ед Аснер, Крістофер Пламмер, Джордан Нагаї та Боб Петерсон. У центрі фільму Карл Фредріксен (Аснер), літній вдівець, який подорожує до Південної Америки з молодим Расселом (Нагай), щоб виконати обіцянку, яку він дав своїй покійній дружині Еллі. Дорогою вони зустрічають собаку, що говорить, на ім’я Даг (Петерсон) і гігантського птаха на ім’я Кевін, і з’ясовують, що хтось має зловісні плани зловити Кевіна, який пізніше виявляється героєм дитинства Фредріксена, Чарльзом Манцем (Пламмер).

Спочатку під назвою Heliums Доктер задумав схему «Вперед і вгору» у 2004 році на основі фантазій про втечу від життя, коли воно стає надто дратівливим. Він та одинадцять інших художників Pixar провели три дні у Венесуелі для досліджень і натхнення. Дизайни персонажів були карикатурними та значно стилізованими, і аніматорам було важко створити реалістичне полотно. Музику до фільму написав композитор Майкл Джаккіно. Це був перший фільм Pixar, представлений у форматі 3D.

«Вперед і вгору» дебютував на 62-му Каннському кінофестивалі 13 травня 2009 року та вийшов у прокат у США 29 травня. Він отримав визнання за сценарій, анімацію, персонажів, теми, розповідь, емоційну глибину, гумор, вокальне виконання Аснера, музичну партитуру Джаккіно та початкову послідовність. Національна рада рецензій і Американський інститут кіно назвали «Вперед і вгору» одним із десяти найкращих фільмів 2009 року. «Вперед і вгору» заробив 735,1 мільйона доларів у всьому світі, завершивши прокат у кінотеатрах як шостий найкасовіший фільм 2009 року. Він був номінований на п’ять нагород на 82-й церемонії вручення премії «Оскар», вигравши дві, і отримав багато інших нагород. Серед номінацій на премію «Оскар» він став другим із трьох анімаційних фільмів, які коли-небудь отримували номінацію на премію «Оскар» за найкращий фільм (після «Красуні та чудовиська» 1991 року та перед «Історією іграшок 3» 2010 року), зрештою поступившись «Шахтівці болі». Прем’єра короткометражного продовження серіалу Dug Days відбулася на Disney+ 1 вересня 2021 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Десятирічний Карл Фредріксен обожнює відомого дослідника Чарльза Мунца, якого дискредитували, коли скелет гігантського птаха, який він привіз із Райського водоспаду в Південній Америці, визнали підробкою. Мунц повертається до водоспаду, клянучись не повертатися, доки не принесе живий екземпляр.

Карл дружить з Еллі, ще однією молодою прихильницею Мунца, яка зберігає альбом своїх пригод і мріє перевезти свій «клуб» (покинутий будинок) до Парадайз-Фоллз. Зрештою Карл і Еллі одружуються, відремонтують клуб і переїжджають. Вони працюють у міському зоопарку продавцем повітряних кульок і зоозахисником відповідно. У Еллі стався викидень[1], і мається на увазі, що вона не може мати дітей. Хоча подружжя відкладає гроші на поїздку до Парадайз-Фоллз, вони змушені постійно витрачати свої заощадження на більш нагальні потреби. Через багато років уже літній Карл вирішує здивувати Еллі квитками до Південної Америки, але вона захворює і потрапляє в лікарню. Перед смертю Еллі віддає Карлу свій альбом для записів.

Зараз йому близько 70-ти[2], Карл тримається, поки околиці навколо нього перебудовуються. Після ненавмисного поранення будівельника суд визнає Карла громадською загрозою та зобов’язує його переїхати до інтернату. Однак Карл вирішує виконати свою обіцянку Еллі перевезти їхній будинок у Парадайз-Фолл і прикріплює до нього тисячі повітряних куль, щоб полетіти туди. Рассел, молодий розвідник «Дослідник дикої природи», який намагається отримати свій останній знак за заслуги за допомогу людям похилого віку, випадково стає безбілетним пасажиром. Перш ніж Карл встигає приземлитися та відправити Рассела додому, шторм переносить будинок аж до Південної Америки.

Будинок розташований на тепуї навпроти Райського водоспаду. Карл і Рассел впрягаються в будинок, який все ще піднімається, і починають перетягувати його через гору. По дорозі вони зустрічають гігантську нелітаючу самку птаха, яку Рассел назвав Кевін, і Дага, золотистого ретривера, на ошийнику якого є пристрій, який перекладає його думки на людську мову. Після невдалих спроб позбутися тварин, Карл неохоче дозволяє обом приєднатися до вечірки.

Зграя собак з нашийниками-перекладачами оточує їх. Виявляється, що господарем собак є 92-річний Чарльз Мунц. Мунц запрошує Карла та Рассела на борт свого дирижабля та розповідає про свій квест із захоплення птаха. Початкове хвилювання Карла від зустрічі зі своїм героєм згасає, коли він усвідомлює, що одержимість Мунца звела його з розуму. Коли Мунц показує їм скелет птаха, Рассел помічає його схожість з Кевіном. Ставши ворожим, Мунц показує Карлу черепи мандрівників, яких він підозрював у пошуку птаха. Карл, Рассел і Даг тікають, переслідувані собаками Мунца; їх рятує Кевін, який при цьому отримує поранення.

Почувши, як Кевін кличе своїх пташенят, Карл погоджується відвезти її додому. Однак Мунц бере її в полон і розпалює пожежу під домом Карла. Змушений вибирати, Карл рятує свій дім, дозволяючи Мунцу забрати Кевіна. Рассел засмучений, і Даг йде.

Пригнічений Карл переглядає альбом дружини та виявляє, що вона заповнила порожні сторінки фотографіями їхнього спільного життя та написала: «Дякую за пригоду, а тепер іди за новою!» Підбадьорився, він виходить на вулицю, але бачить, як Рассел кидається за Кевіном, використовуючи повітряні кулі та повітродувку для листя. Карл полегшує свій дім, викидаючи меблі та сувеніри, дозволяючи йому знову літати.

Рассел прибуває до дирижабля Мюнца, але його спіймають. Карл і Даг, які ховалися на задньому ґанку Карла, сідають на дирижабль і звільняють його та Кевіна. Мунц переслідує їх і ловить Рассела, Кевіна і Дага в пастку в будинку. Карл рятує їх саме тоді, коли прив’язка рветься. Мюнц стрибає за ними, але його нога заплутується в мотузках повітряної кулі, і він падає на смерть. Будинок зникає з очей під хмари.

Карл і Рассел возз’єднують Кевіна з її пташенятами перед поверненням додому на дирижаблі Мунца. Рассел отримує значок «Допомога людям похилого віку», а Карл дарує Расселу кришку від пляшки з виноградною газованою водою, яку Еллі подарувала Карлу, коли вони вперше зустрілися, і яку він назвав «Значок Еллі». Без відома Карла будинок приземляється на скелі з видом на Райський водоспад, виконуючи свою обіцянку Еллі.

Озвучування

[ред. | ред. код]
  • Ед Аснер — Карл Фредріксен, літній вдівець і продавець повітряних куль на пенсії[3][4]. Доктер і Рівера відзначили, що телевізійне альтер-его Аснера, Лу Грант, було корисним у написанні для Карла, оскільки воно скеровувало їх у збалансуванні приємних і неприємних аспектів скнарливого персонажа[5]. Зовнішність Карла була розроблена, щоб нагадувати Спенсера Трейсі, як він з’явився у своєму останньому фільмі «Вгадай, хто прийде на обід»[6]. Коли вони зустрілися з Аснером і подарували йому модель свого персонажа, він пожартував: «Я зовсім не схожий». Вони пристосували для нього його діалог із короткими реченнями та більшою кількістю приголосних, що «закріпило уявлення про те, що Карл після Еллі — це незадоволений ведмідь, якого прокинули під час сплячки»[7].
  • Джордан Нагаї в ролі Рассела, восьмирічного «дослідника пустелі»[8]. Протягом більшої частини фільму він робить декілька коментарів Карлу, які натякають на те, що батько та мати Рассела розлучені або розлучені[9].
  • Крістофер Пламмер у ролі Чарльза Манца, літнього дослідника та кумира дитинства Карла, чий довгий пошук «Чудовисько з райського водоспаду» доводив його до вбивчого божевілля[10][11]. Назва його дирижабля, «Дух пригод», можливо, була натхненна літаком Чарльза Ліндберга «Дух Сент-Луїса»[12]. У різних інтерв’ю Піт Доктер згадував Говарда Г’юза та справжніх авантюристів Ліндберга та Персі Фосетта як джерела натхнення для Мунца[13]. Рецензенти відзначили його схожість з Кірком Дугласом[14][15].
  • Боб Петерсон у ролі Дага, розмовного золотистого ретривера [16]. Пітерсон знав, що озвучить Дага, коли написав свою фразу «Я щойно зустрів тебе, і я тебе люблю», яка була заснована на тому, що сказала йому дитина, коли він був вожатим у таборі у 1980-х роках. У DVD-релізі фільму є короткометражка під назвою «Спеціальна місія Дага», яка розповідає про Дага безпосередньо перед його першою зустріччю з Карлом і Расселом. Даг раніше з'являвся в «Рататуї» як тінь на стіні, яка гавкає на Ремі[12].

Делрой Ліндо, Джером Ранфт і Петерсон озвучили собак Мунца Бета, Гамма і Альфа відповідно. Джон Ратценбергер зіграв будівельника Тома, а Девід Кей — диктора кінохроніки[17][18]. Дочка Піта Доктера Елі[19] та Джеремі Лірі озвучили молодші версії Еллі та Карла відповідно. Інші учасники акторського складу включають Мікі Т. Макгоуена в ролі офіцера поліції Едіт, Денні Манна в ролі будівельника Стіва, Дональда Фуллілава і Джесс Харнелл в ролі медсестер «Шейді Оукс» Джорджа та Ей Джея, Джоша Кулі в ролі собаки Манца Омеги та самого Доктера, зазначений як начальник табору Штраух і не вказаний як Кевін[20][21][22].

Виробництво

[ред. | ред. код]

Розробка

[ред. | ред. код]

Первісно названий «Heliums», «Вперед і вгору» був задуманий у 2004 році режисером Пітом Доктером. Він розвинув фантазію про літаючий будинок на основі ідеї втечі від життя, коли воно стає надто дратуючим[13][23], що походить від його труднощів із соціальними ситуаціями під час дорослішання[24]. Коли Бобу Петерсону довелося залишити проєкт на три місяці, щоб працювати над «Рататуєм» як співрежисер, який боровся з проблемами історії, актор і письменник Том Маккарті втрутився, щоб попрацювати з Доктером над історією, поки Пітерсона не було, і прийшов з персонажем Расселом[25][26][27]. Доктер вибрав старого для головного героя після того, як намалював картину сварливого старого з усміхненими кульками[25]. Двоє чоловіків вважали старого гарною ідеєю для головного героя, оскільки вони відчували, що їхні переживання та те, як вони впливають на їхній погляд на світ, були багатим джерелом гумору. Доктер не турбувався про літнього героя, заявивши, що діти будуть ставитися до Карла так, як вони ставляться до своїх бабусь і дідусів[13].

Ранні концепції відрізнялися від остаточного фільму. Початкова версія містила плавуче місто на чужій планеті, населене істотами, схожими на маппет[28], з двома братами, які змагалися за успадкування королівства свого батька, і коли брати впали на Землю, вони зіткнулися з високим птахом, який допоміг їм зрозуміти один одного . Але історія просто не спрацювала належним чином, і Доктер і Петерсон зрозуміли, що найбільш інтригуючим елементом була ізоляція плавучого міста. Проте люди, які там живуть, складатимуться з цілої громади, і тому вони не будуть ізольованими. Тож усе місто було зведено до єдиного літаючого будинку з одним мешканцем, де повітряні кулі замінили магію, яка підтримувала плавуче місто. Після цього їм прийшла в голову ідея використати стару людину, і вони знайшли контраст між літнім сварливим чоловіком і щасливими повітряними кулями на малюнку Доктера привабливим, що надихнуло їх на розробку його передісторії. Наступна концепція представила багато елементів, які згодом потрапили у фільм, але Карл і Рассел приземлили будинок на дирижаблі радянських часів, замаскованому під гігантську хмару, а не на тепуї. Ця концепція була переписана через її схожість з іншою ідеєю, яку розробляв Pixar. Ще одна ідея, яку Доктер додав, а потім вилучив, — магічні яйця фонтану молодості, знесені птахом, щоб пояснити різницю у віці між Мунцом і Карлом, але вони вирішили, що цей сюжет надто відволікає, і люди пробачать незначну невідповідність[29][30]. Крім того, найбільший вплив на «Вперед і вгору» на ранній стадії мав «Станційний агент» Тома Маккарті[31].

Доктер зазначив, що фільм відображає його дружбу з ветеранами Disney Френком Томасом, Оллі Джонстоном і Джо Грантом (усі вони померли до виходу фільму, тому фільм був присвячений їм). Грант схвалив сценарій, а також дав деякі поради перед своєю смертю в 2005 році[32]. Доктер пригадав, що Грант нагадував йому, що глядачам потрібна «емоційна основа» через те, наскільки дивною стане ця пригода. Ось Карл оплакує свою дружину[25]. Доктер відчув, що особистість Гранта вплинула на померлу дружину Карла Еллі більше, ніж буркотливий головний герой[32], і Карл в основному базувався на Спенсері Трейсі, Уолтері Меттау, Джеймсі Вітморі та їхніх дідусях і бабусях, тому що було «щось солодке в цих сварливих старих хлопцях»[6][33]. Доктер і Джонас Рівера відзначили, що чарівна натура Карла, незважаючи на його сварливість, походить від того, що люди похилого віку «мають цей шарм і майже цю «дозвіл для старого» говорити речі, які іншим людям не зійти з рук. Це схоже на те, як ми ходили їсти з Джо Грантом, і він називав офіціанток «милою»[34].

Доктер розповів, що в першому плані режисерів фільму Карл «просто хотів приєднатися до своєї дружини в небі. Це була майже дивна місія самогубства чи щось подібне. І, очевидно, це [проблема]. Коли він піднявся в повітря, що тоді? Отже, ми повинні були мати для нього якусь мету, якої він ще не досяг»[35]. В результаті вони додали сюжет поїздки до Південної Америки. Місце було вибрано через те, що Доктер любить тропічні місця, а також через те, що Карл міг залишитися з дитиною через те, що він не міг залишити його владі, наприклад поліцейському чи соціальному працівнику. Вони реалізували дитячого персонажа, щоб допомогти Карлу перестати «застрягати на його шляху»[36].

Даг був створений Доктером і Петерсоном для іншого проєкту, який так і не був реалізований, і привів його до «Вперед і вгору»[37]. Доктер відчув, що було б цікаво показати, що собака думає, а не те, що люди припускають, що вона думає[38]. Знання собачого спілкування, мови тіла та поведінки зграї для художників і аніматорів, щоб зобразити такі думки, отримали від консультанта доктора Яна Данбара, ветеринара, спеціаліста з поведінки собак і дресирувальника[39]. Ідея голосу Альфи виникла з міркувань про те, що станеться, якщо хтось зламає програвач, і він завжди буде грати на високій тональності[25]. Нашийники для розмовляючих собак були винайдені, щоб дати Карлу можливість поговорити за відсутності людських супутників, оскільки Даг і Кевін були додані до історії на більш ранньому етапі, ніж Рассел[40]. Присутність Рассела, а також будівельників допомогла зробити історію менш «епізодичною»[35].

Доктер прослухав 400 хлопців у загальнонаціональному кастингу на роль Рассела[23]. Наґаї, американець японського походження [41], з’явився на прослуховування зі своїм братом, який насправді був тим, хто прослуховувався. Доктер зрозумів, що Нагай поводився і говорив без зупинки, як Рассел, і вибрав його на роль [25]. Нагаї було вісім років, коли його зняли[23]. Доктер заохочував Наґаї діяти як фізично, так і вокально під час запису ролі, піднімаючи його догори ногами та лоскочучи для сцени, де Рассел зустрічається з Кевіном[7]. Американці східноазіатського походження позитивно відзначили перший кастинг Pixar на роль головного персонажа зі Східної Азії[42][43], на відміну від загальноприйнятої практики кастингу не східноазіатців у східноазіатських частинах[44], зокрема на роль американський хлопчик без будь-яких стереотипів, типових для східноазіатських персонажів, таких як бойові мистецтва[45].

Стосунки Карла з Расселом відображають те, що «він насправді не готовий до вихора, яким є дитина, як мало хто з нас»[32]. Доктер додав, що сприймає «Вперед і вгору» як історію «дорослішання» та «незакінчену історію кохання», де Карл все ще переживає втрату дружини[46]. Він посилався на натхнення з «Касабланки» та «Різдвяної пісні», які є історіями «воскресіння» про людей, які щось втрачають і повертають мету під час своєї подорожі[47]. Доктер і Рівера натхнялися Маппетами, Хаяо Міядзакі, «Дамбо» та «Пітером Пеном». Вони також бачили паралелі з «Чарівником країни Оз» і намагалися «Вперед і вгору», щоб фільм не був надто схожим[48]. Є сцена, де Карл і Рассел тягнуть плавучий будинок через джунглі. Співробітник Pixar порівняв цю сцену з «Фіцкарральдо», і Доктер переглянув цей фільм і «Місію» для подальшого натхнення[49].

Чарльз Мунц походить від Говарда Г'юза та Еррола Флінна[50]. У додатковому DVD «The Many Endings of Muntz» Доктер і його команда розповідали про свою боротьбу, щоб з’ясувати остаточну долю персонажа. Вони думали про те, щоб він спокутував себе або вижив без розкаяння, але зрештою вирішили, що «як майже репрезентація старого Карла, Мунц має померти».

Загальний бюджет склав близько 175 мільйонів доларів[51].

Анімація

[ред. | ред. код]

Доктер зробив Венесуелу місцем дії фільму після того, як Ральф Еґглстон дав йому відео гір тепуї національного парку Канайма[13] [32][52]. Тепуї раніше фігурували в іншому фільмі Дісней, «Динозавр». У 2004 році Доктер та одинадцять інших художників Pixar витратили три дні, щоб дістатися до Монте-Рорайма на літаку, джипі та гелікоптері[12]. Вони також провели там три ночі, малюючи та креслячи[53] і зустрічаючи мурах, комарів, скорпіонів, жаб і змій. Потім вони полетіли в Матаві Тепуї і піднялися на водоспад Анхель[12]. Доктер відчув, що «ми не можемо використати [скелі та рослини, які ми бачили]. Реальність настільки далека, що якби ми помістили це у фільм, ви б не повірили»[6]. Істот у фільмі також було складно розробити, оскільки вони мали вписатися в сюрреалістичне середовище тепуї, але також вони мали бути реалістичними, оскільки ці гори існують у реальному житті[32]. Потім творці фільму відвідали зоопарк Сакраменто, щоб поспостерігати за гімалайським моналом для анімації Кевіна[51]. Аніматори спроектували Рассела як американця азійського походження та створили Рассела за схожим на вигляд Пітером Соном[54][23][55] художником розкадровки Pixar, який корейсько-американець. Співробітники Pixar часто малюють один одного під час зустрічей, і малюнок Сон став моделлю для Рассела[56].

Хоча студія зазвичай розробляє своїх персонажів карикатурними, Карл був навіть більшим, маючи лише три голови заввишки[57]. Йому не надали літніх рис, таких як плями на печінці чи волосся у вухах, щоб він залишався привабливим, але дали йому зморшки, віспи на носі, слуховий апарат і тростину, щоб він виглядав літнім. Доктер хотів створити стилізоване відчуття, зокрема пропорції голови Карла: він має квадратний вигляд, щоб символізувати його вміст у своєму будинку, а Рассел округлий, як повітряна куля[7]. Проблема в «Вперед і вгору» полягала в тому, щоб ці стилізовані персонажі виглядали природно[13], хоча Доктер зауважив, що цей ефект був кращим, ніж анімація реалістичних людей з «Історії іграшок», які постраждали від «страшної долини»[32]. Мультиплікатори Ел Гіршфельд, Хенк Кетчам і Джордж Бут вплинули на дизайн людей[25][47][58]. Зімітувати реалістичну тканину на карикатурних людях було важче, ніж створити 10 000 повітряних кульок, які літають будинком[24]. Було створено нові програми для імітації тканини та райдужного пір’я Кевіна[59]. Щоб оживити людей похилого віку, аніматори Pixar вивчали їхніх власних батьків чи бабусь і дідусів, а також переглядали кадри Олімпійських ігор для дорослих[5]. У режисерів були різні правила щодо рухів Карла: він не міг повертати голову більше ніж на 15–20 градусів, не повертаючи тулуба, а також не міг високо підняти руки. Однак вони також хотіли, щоб він став більш гнучким до кінця фільму, перетворившись на «героя бойовиків».

Технічний директор підрахував, що для того, щоб будинок Карла літав, йому знадобиться 23 мільйонів повітряних кульок, але Доктер зрозумів, що така велика кількість робить повітряні кульки схожими на маленькі точки. Натомість створені повітряні кулі були вдвічі більші за Карла. Є 10 297 повітряні кулі для знімків будинку, що просто летить, 20 622 повітряні кулі для послідовності підйому та різну кількість в інших сценах[12].

Музика

[ред. | ред. код]

«Вперед і вгору» — третій фільм Pixar, знятий Майклом Джаккіно після «Суперсімейки» та «Рататуя». Найголовніше, чого Піт Доктер хотів від музики, так це емоцій, тому Джаккіно написав музичний супровід, заснований на темі персонажів, який, на думку продюсера Джонаса Рівери, покращив історію. На початку фільму, коли молодий Карл у кінотеатрі дивиться кінохроніку про Мюнца, перший музичний твір — це «Тема Мунца», яка починається як святкова тема, і лунає у фільмі, коли Мунц знову з’являється 70 років потому. «Тема Еллі» вперше звучить, коли вона представлена як маленька дитина, і грає кілька разів протягом фільму в різних версіях, наприклад, під час послідовності, де Карл піднімає свій будинок за допомогою повітряних куль, тема змінюється з простої фортепіанної мелодії на повну оркестрову аранжування. Джаккіно порівняв фільм з оперою, оскільки кожен герой має унікальну тему, яка змінюється в певний момент історії[60].

Музика була опублікована як цифрове завантаження 26 травня 2009 року, за три дні до прем'єри фільму в кінотеатрах. Він отримав премію «Оскар» за найкращу оригінальну музику[61], премію «Греммі» за найкращу музику до альбому[62], премію «Золотий глобус» за найкращу оригінальну музику[63] та премію BAFTA 2010 року за найкращу музику до фільму[64]. Це перша музика для фільму Pixar, який отримав Оскар (Ренді Ньюмен також переміг за фільми «Корпорація монстрів» та «Історія іграшок 3», але в категорії «Найкраща оригінальна пісня»).

Вихід

[ред. | ред. код]

96-хвилинний фільм «Вперед і вгору» відкрив 62-й Каннський кінофестиваль 13 травня 2009 року[65][66] став першим анімаційним фільмом[67], після чого відбулася прем’єра 16 травня в театрі El Capitan у Голлівуді, Лос-Анджелес[68]. Спочатку випуск «Вперед і вгору» був запланований на 12 червня[69], але пізніше його перенесли на 29 травня. Фільм також був випущений у форматі 3D, вперше для фільму Pixar[70]. Незважаючи на послужний список Pixar, Target Corporation і Walmart запаслися декількома товарами «Вперед і вгору», тоді як її постійний партнер, Thinkway Toys, не випускав жодних товарів, стверджуючи, що історія фільму була незвичною і її було б важко рекламувати. Disney визнав, що не кожен фільм Pixar повинен стати франшизою[51]. У Колумбії фільм отримав несподіваний розголос через неймовірну схожість Карла з колумбійським екс-президентом Хуліо Сезаром Турбаєм Аялою[71][72]. Доктер хотів, щоб глядачі взяли конкретну думку з фільму, сказавши:

Walt Disney Studios Home Entertainment випустила «Вперед і вгору» на Blu-ray та DVD 10 листопада 2009 року. Фізичні копії містять два короткометражні фільми Partly Cloudy і Dug's Special Mission, аудіокоментар, документальний фільм Adventure is Out There, невидимий і альтернативний дубль The Many Endings of Muntz і цифрову копію. Додаткові функції Blu-ray включають ексклюзивні ігри Cine-Explore, Global Guardian Badge та Geography, а також вісім документальних фільмів[73]. Пізніше в iTunes він супроводжувався коротким додатковим фільмом «Джордж і Ей Джей», який також був випущений на YouTube[22]. У 2020 році «Вперед і вгору» був випущений на 4K Ultra HD Blu-ray[74].

Рецепція

[ред. | ред. код]

Каса

[ред. | ред. код]

«Вперед і вгору» заробив 293 мільйони доларів у Сполучених Штатах і Канаді та 442,1 мільйона доларів в інших країнах, що становить 735,1 мільйона доларів у всьому світі[75]. Це був шостий найкасовіший фільм 2009 року[76].

У Сполучених Штатах і Канаді опитування на виході показали широке сімейне потяг серед різноманітних аудиторій. 53% були жінками і 57% були віком до 17 років[77]. 29 травня 2009 року фільм вийшов разом із «Затягни мене в пекло»[75][78]. За перший день «Вперед і вгору» заробив 21,4 мільйона доларів. Фільм дебютував, заробивши 68,2 мільйона доларів у 3766 кінотеатрах (1530 у 3D)[78][79]. Він тримав рекорд за найвищим вихідним вікном для 3D-фільму, поки його не перевершив «Аватар» Джеймса Кемерона пізніше того ж року[80]. Її прибутки впали на 37 відсотків до 44,3 мільйона доларів у другі вихідні[81][82] та ще на 31% до 30,5 мільйонів доларів у третій уїк-енд. Це було найповільніше падіння для анімаційного фільму Pixar з часів «У пошуках Немо»[83]. 5 грудня 2009 року завершився показ фільму в США та Канаді[84].

Критична відповідь

[ред. | ред. код]

«Вперед і вгору» отримав схвалення критиків[a]. Він має рейтинг схвалення 98% на основі 297 професійних відгуків на веб-сайті агрегатора оглядів Rotten Tomatoes із середнім рейтингом 8.7/10. Консенсус читає: «Захоплююча, кумедна та зворушлива пригода «Вперед і вгору» пропонує бездоганно продуману історію, розказану з дотепністю та глибоко аранжовану, а також ще одну візуальну насолоду від Pixar». Metacritic (який використовує середньозважену оцінку) присвоїв «Вперед і вгору» оцінку 88 зі 100 на основі 37 критиків, що вказує на «загальне визнання»[91]. Глядачі, опитані CinemaScore, дали фільму рідкісну середню оцінку «A+» за шкалою від A+ до F[79].

Кінокритик Роджер Еберт дав фільму чотири зірки з чотирьох і назвав його «чудовим фільмом»[92][93]. The Hollywood Reporter похвалив фільм як «чудовий, зворушливий і, мабуть, найсмішніший проект Pixar, ця чудово відтворена, яскрава пригода є акуратною 90-хвилинною дистиляцією всіх характерних штрихів, які були до неї»[94]. Хоча San Francisco Chronicle зазначила, що фільм «містить багато нудних фрагментів безглуздого френетизму та м’якої взаємодії персонажів», вона також заявила, що в «Вперед і вгору» є сцени «такої краси, економії та поетичної мудрості, що вони належать до будь-якої антології чудових моментів у фільмі дивитися «Вперед і вгору» з будь-якою увагою означає бути зворушеним і враженим економією, з якою конкретні візуальні елементи наповнені емоціями протягом [фільму]»[95]. Variety захопився тим, що «Вперед і вгору» — «це надзвичайно вишукана картина; на відміну від багатьох анімаційних фільмів, тут не все залежить від чуттєвого бомбардування та гучності. Не дивно, що тут ніхто не помилиться. Вокальне виконання випромінює теплий ентузіазм, і технічні характеристики не можуть бути кращими[96]. The Globe and Mail стверджував, що «Вперед і вгору» — це «фільм, який змушує вас запитати: «Як люди приходять до таких речей?» разом із загальною позитивною рецензією на фільм, незважаючи на те, що він передбачуваний[97].

Персонаж Карла Фредріксена був прийнятий переважно позитивно. Білл Каподальї, автор Innovate the Pixar Way, похвалив Карла за його здатність бути придурком і симпатичним водночас[98]. Редактор Wall Street Journal Джо Моргенстерн описав Карла як грубіяна, порівнюючи його з Бастером Кітоном, але додає, що це починає слабшати, коли фільм просувається[99]. Його порівнювали зі Спенсером Трейсі, який вплинув на персонажа, редактор The Washington Post Енн Горнадей[100] і редактор Empire Ян Фрір, який описує його як схожого на Трейсі епохи «Вгадай, хто прийде на вечерю»[101]. Редактор Entertainment Weekly Ліза Шварцбаум описала його зовнішність як щось середнє між Трейсі та ексцентриком із мультфільму Джорджа Бута[102]. Редактор Time Річард Корлісс також робить порівняння, називаючи його «ущільненою версією трешу» Трейсі[103]. Редактор LA Weekly Скотт Фаундас також порівнював його з Уолтером Меттау, ще одним джерелом натхнення для дизайну персонажа, припустивши, що актор Ед Аснер передавав його під час виконання ролі Карла[104]. Редактор Variety Тодд Маккарті описав Карла як поєднання Трейсі та Маттау[96].

Стосунки між Карлом і його дружиною Еллі були високо оцінені в кількох ЗМІ. У своїй книзі «Дісней, Піксар і приховане повідомлення дитячих фільмів» автор М. Кіт Букер описав кохання між Карлом та Еллі як зворушливе. Крім того, описуючи сцену їхнього старіння як «своєрідний шедевр», він не був упевнений, наскільки діти оцінять сцену, прокоментувавши, що його син звивався на своєму сидінні під час сцени[105]. Редактор Reelviews Джеймс Берардінеллі високо оцінив їхні стосунки, заявивши, що вони викликали у нього сльози, як не робив жоден анімаційний фільм, включно з фільмами відомого аніме-режисера Хаяо Міядзакі[106]. Енн Горнадей високо оцінила пролог, описавши його як «гідний Чапліна за його серцеразливою гостротою»[100]. Редактор Chicago Tribune Майкл Філліпс похвалив сцену, описавши її як емоційну та кінематографічну, і що він також був зворушений до сліз. Однак редактор Salon Стефані Захарек розкритикувала кохання між Карлом та Еллі, описавши їхній шлюб більше як рекламу зубного клею, ніж справжні стосунки[107].

Кілька ЗМІ похвалили Аснера за його образ Карла. Редактор San Francisco Chronicle Мік Ласал похвалив Аснера як чудовий вибір через те, що в його голосі є сварливість, яка не є справді сварливою, а радше походить із позиції захисту[108]. Редактор Entertainment Weekly Ліза Шварцбаум похвалила акторську гру Аснера, заявивши, що він має «авторитет Лу Гранта» у своєму голосі[102]. Редактор Time Річард Корлісс заявив, що Аснер мав «грубість і безтурботність коміксів, щоб оживити Карла»[7]. Редактор Boston Globe Тай Берр погодився з цим, заявивши, що його голос, схожий на Лу Гранта, не послабшав з часом[109]. Редактор USA Today Клаудія Пуїг похвалила доставку Аснера, описавши її як чудову[110].

Формулювання Рассела як азіатсько-американського персонажа разом із кастингом азіатсько-американця на роль також було сприйнято позитивно. І Нагаї, і фільм були нагороджені East West Players за зображення Рассела[111]. EWP похвалив Pixar за створення персонажа, заявивши: «Ми пишаємося тим, що вшановуємо дуже прогресивну кінокомпанію, як Pixar, яка вибрала азіатсько-американського персонажа разом із літнім персонажем, щоб зіграти головну роль у повнометражному фільмі»[111]. Цей персонаж вважається першим головним азіатським персонажем Pixar[112] і був позитивно сприйнятий у контексті історичних неазіатських кастингів на азіатські ролі в розважальних серіалах[44] [112]. Азіатсько-американські організації та розважальні вебсайти, такі як Media Action Network for Asian Americans (MANAA), Racebending.com і Angry Asian Man, похвалили персонажа та Pixar за різноманітні зображення персонажів, зазначивши загальну відсутність азіатсько-американського лідерства персонажі та азіатські актори в розвазі[113][114]. В інтерв’ю NPR у 2013 році Філ Ю з Angry Asian Man розмірковував про відсутність у персонажа типових азіатських стереотипів, заявивши: «Ви знаєте, він просто азіат, і він, знаєте, справді чарівний персонаж. Але цей хлопець міг би були будь-якої етнічної приналежності, але вони доклали зусиль, щоб зробити його азіатом — просто трохи кольоровим, знаєте, і це дійсно чудово, коли такі речі трапляються, коли їм не потрібно це грати і робити це як річ чи жарт, який часто буває»[115].

Up був включений до ряду списків найкращих. Він опинився в професійному рейтингу Empire, заснованому на ретроспективній оцінці, як один із найкращих фільмів двадцять першого століття [116]. Кілька видань віднесли його до списку найкращих анімаційних фільмів, зокрема: Entertainment Weekly (2009)[117], IGN (2010)[118], Time (2011)[119], Insider, USA Today (обидва 2018)[120][121], Rolling Stone (2019)[122], Esquire (2020)[123], Parade, Time Out New York та Empire (усі 2021)[124][125][126]. У грудні 2021 року сценарій фільму посідає тридцять третє місце в списку Гільдії сценаристів Америки «101 найкращий сценарій 21-го століття (на даний момент)»[127].

Подяки

[ред. | ред. код]

На 82-й церемонії вручення премії «Оскар» фільм «Вперед і вгору» був номінований на найкращий фільм, найкращий оригінальний сценарій і найкращий звуковий монтаж, а також переміг у найкращому анімаційному фільмі та найкращій оригінальній музиці[128]. Його інші номінації включають дев'ять премій "Енні" (вигравши дві)[129][130], чотири нагороди Британської кіноакадемії (вигравши дві)[131][132], чотири премії "Вибір критиків" (вигравши дві)[133][134] і дві нагороди «Золотий глобус» (вигравши обидві)[135]. Національна рада рецензій і Американський інститут кіно назвали «Вгору» одним із десяти найкращих фільмів 2009 року. Він також отримав нагороду National Board of Review за найкращий анімаційний фільм [136][137].

Інші засоби масової інформації

[ред. | ред. код]

Короткометражні фільми

[ред. | ред. код]

Спеціальна місія Дага (2009)

[ред. | ред. код]

«Спеціальна місія Дага» — короткометражний фільм, випущений у 2009 році як частина Blu-ray / DVD-релізів «Вперед і вгору». Сюжет показує дії Дага перед його зустріччю з Карлом і Расселом[138].

Джордж і Ей Джей (2009)

[ред. | ред. код]

«Джордж і Ей Джей» — короткометражний фільм, випущений у 2009 році, присвячений медсестрам Джорджу та Ей Джею після того, як вони побачили, як будинок Карла відлітає, та їхній реакції на це[139].

Побачення Карла (2023)

[ред. | ред. код]

«Побачення Карла» — це короткометражний фільм, випущений у 2023 році разом із «Елементарем» студії Pixar. Короткометражний фільм, який є фіналом серії Dug Days, присвячений підготовці Карла до першого побачення після смерті Еллі[140][141].

Відео ігри

[ред. | ред. код]

У 2009 році була випущена пригодницька відеогра Up для кількох платформ[142].

Kinect Rush: A Disney–Pixar Adventure (2012) містить персонажів і світи з п’яти фільмів Pixar, у тому числі «Вперед і вгору»[143][144].

У світобудівній відеогрі Disney Magic Kingdoms Карл Фредріксен, Рассел, Кевін, Даг і Чарльз Мунц з’являються як ігрові персонажі, які можна розблокувати протягом обмеженого часу, а також атракціони, засновані на будинку Карла та Райському водоспаді, з персонажами, задіяними в нові сюжетні лінії, які служать продовженням подій фільму[145][146].

Спін-офф телесеріалу

[ред. | ред. код]

1 вересня 2021 року на Disney+ було випущено потокову мікросерію короткометражних фільмів після «Вперед і вгору», Dug Days[147][148]. Дія відбувається через деякий час після подій у фільмі та зосереджується на Дагу та Карлі, які живуть у передмісті[149]. Короткометражний фільм «Побачення Карла», який вийшов на екрани 16 червня 2023 року, став шостим і останнім епізодом Dug Days[141].

Тематичні парки

[ред. | ред. код]

Рассел і Даг з'являються в Disney California Adventure і Walt Disney World як зустрічні персонажі[150][151]. Кевін також в Disney's Animal Kingdom[152], а Карл зустрічається вже на пенсії[153].

Ігровий майданчик Redwood Creek Challenge Trail у Disney's California Adventure оформлений на честь скаутської організації Wilderness Explorers із фільму[154].

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

В епізоді «Loan-a Lisa» з телесеріалу «Сімпсони» початкова послідовність фільму спародійована в короткометражці The Itchy & Scratchy Show під назвою «PU», зі Скретчі та його дружиною в ролі Карла та Еллі[155].

Дивись також

[ред. | ред. код]
  • Кластерне роздування
  • Едіт Мейсфілд, ще одна захисниця нерухомості
  • Рейс Lawnchair Larry
  • Thirsty Beaver, захисник нерухомості
  • Віра Кокінг, захисник нерухомості

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Attributed to multiple references:[85][86][87][88][89][90]

Список літератури

[ред. | ред. код]

[[Категорія:Мультфільми студії Pixar]] [[Категорія:Фільми, адаптовані як телесеріали]] [[Категорія:Фільми про старість]] [[Категорія:Анімаційні фільми про собак]] [[Категорія:Анімаційні фільми про птахів]] [[Категорія:Фільми США в 3D]] [[Категорія:Фільми 2009]] [[Категорія:Англомовні фільми 2000-х]] [[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]

  1. ↑ Khoo, Isabelle (13 липня 2015). Pregnancy Loss: The Surprising Movie That Understands Miscarriage. HuffPost. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
  2. ↑ Pixar Animation Studios. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 12 грудня 2022.
  3. ↑ Santos, Kara (30 серпня 2021). Ed Asner, voice of Carl Fredricksen in Pixar's 'Up,' passes away at 91. The Philippine Star. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  4. ↑ Leopold, Todd (30 серпня 2021). Ed Asner, acclaimed 'Mary Tyler Moore Show' actor, dies at 91. CNN. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  5. ↑ а б Video Interview: Up Director Pete Docter and Producer Jonas Rivera. /Film. 13 лютого 2009. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 14 лютого 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «slashvid» визначена кілька разів з різним вмістом
  6. ↑ а б в Keast, James (6 лютого 2009). Pixar Reveals Early Look At Up. Exclaim!. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «exclaim» визначена кілька разів з різним вмістом
  7. ↑ а б в г Corliss, Richard (28 травня 2009). Up, Up and Away: Another New High for Pixar. Time. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 22 листопада 2013. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «time» визначена кілька разів з різним вмістом
  8. ↑ Chen, David (28 травня 2009). Marketing Up's Asian-American Lead Character. /Film. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  9. ↑ Comic-Con DISNEY/PIXAR Panel: UP. UGO Networks. 25 липня 2008. Архів оригіналу за 1 серпня 2008. Процитовано 28 липня 2008.
  10. ↑ Agence France-Presse (6 лютого 2021). Oscar-winning actor Christopher Plummer dead at 91. Manila Bulletin. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  11. ↑ Chang, Justin (5 лютого 2021). From 'Sound of Music' to 'All the Money ...,' Christopher Plummer was irreplaceable. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  12. ↑ а б в г д Production notes. Official site. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 13 травня 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «notes» визначена кілька разів з різним вмістом
  13. ↑ а б в г д News Etc. Empire. February 2009. с. 12—15. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «empire» визначена кілька разів з різним вмістом
  14. ↑ Connelly, Brendon (3 березня 2009). First Look At The Villain From Pixar's Up. Slashfilm. Архів оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 27 жовтня 2022.
  15. ↑ Amidi, Amidi (5 лютого 2020). Kirk Douglas, RIP. Here's The Greatest Animated Short Ever Made About Him. Cartoon Brew. Архів оригіналу за 27 жовтня 2022. Процитовано 27 жовтня 2022.
  16. ↑ Desowitz, Bill (1 вересня 2021). 'Dug Days': Pixar's Disney+ Shorts Reunite Carl with His Lovable Golden Retriever from 'Up'. IndieWire. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  17. ↑ Hogan, Ron (1 червня 2009). Pixar's Up review. Den of Geek. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  18. ↑ Up (2009). British Film Institute. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  19. ↑ Barnes, Brooks (20 травня 2015). 'Inside Out,' Pixar's New Movie From Pete Docter, Goes Inside the Mind. The New York Times. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 22 жовтня 2021.
  20. ↑ Hogan, Ron (1 червня 2009). Pixar's Up review. Den of Geek. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  21. ↑ Up (2009). British Film Institute. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
  22. ↑ а б Connelly, Brendon (21 листопада 2009). Pixar's Up Tie-In George And AJ Now Online. /Film. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «GeorgeAJ» визначена кілька разів з різним вмістом
  23. ↑ а б в г Lee, Patrick (14 грудня 2012). Up director Peter Docter on talking dogs, youth scouts and adventure. Syfy Wire. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «scifiwirewondercon» визначена кілька разів з різним вмістом
  24. ↑ а б Liu, Ed (8 лютого 2009). NYCC 2009: Spending Time with Disney/Pixar's "Up" (and, Disney's "Surrogates"). Toon Zone. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 8 лютого 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «zone» визначена кілька разів з різним вмістом
  25. ↑ а б в г д е Up Producer/Director. Moviehole. 12 лютого 2009. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 12 лютого 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «moviehole» визначена кілька разів з різним вмістом
  26. ↑ Anatomy of a Contender: 'Up' - The Hollywood Reporter. The Hollywood Reporter. 17 листопада 2009. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  27. ↑ Tom McCarthy Was A Screenwriter On Pixar's Up - Slash Film. 26 травня 2009. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  28. ↑ PETE DOCTER - In Conversation With... - TIFF 2015. TIFF Originals. 19 червня 2015. Архів оригіналу за 21 грудня 2021 — через YouTube.
  29. ↑ Catmull та Wallace, 2014, с. 148—150.
  30. ↑ Hauser, 2016, с. 11.
  31. ↑ Diamond, 2019, с. 121.
  32. ↑ а б в г д е Desowitz, Bill (29 липня 2008). Pete Docter Goes Up. Animation World Network. Архів оригіналу за 4 червня 2009. Процитовано 1 січня 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «awn» визначена кілька разів з різним вмістом
  33. ↑ Q&A: Pete Docter. The Hollywood Reporter. 12 травня 2009. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 1 жовтня 2015.
  34. ↑ Quint chats with Pixar's Pete Docter and Jonas Rivera about UP! Plus a McCameo!. Ain't It Cool News. 28 березня 2009. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
  35. ↑ а б Horn, John (10 травня 2009). 'Up' is Pixar at its most ambitious. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 10 травня 2009. Процитовано 10 травня 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «ambitious» визначена кілька разів з різним вмістом
  36. ↑ Interview: Pete Doctor on Disney/Pixar's UP. Major Spoilers. 8 листопада 2009. Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 2 серпня 2011.
  37. ↑ DP/30: UP, director/co-writer Pete Docter. YouTube. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  38. ↑ Katey Rich (8 лютого 2009). NYCC: Interview With Pete Docter And Jonas Rivera. Cinema Blend. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 9 лютого 2009.
  39. ↑ Barbara Robertson (May–Jun 2009). Pixar's Up; The new animated film is brimming with dogs. Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 2 липня 2012.
  40. ↑ CRITICAL MASS: It's Up and away at the Oscars. 10 листопада 2009. Архів оригіналу за 10 лютого 2023. Процитовано 10 лютого 2023.
  41. ↑ Asia Pacific Arts: May 22, 2009: News Bites. Asia Pacific Arts. 22 травня 2009. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 18 вересня 2013. Japanese American Jordan Nagai
  42. ↑ Wloszczyna, Susan (21 травня 2005). Pixar moves on 'Up' with its 10th movie. USA Today. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2013.
  43. ↑ Asian American Media Watchdog Group Praises Disney/Pixar's "Up" for Creating Asian American Protagonist. Media Action Network for Asian Americans. 9 червня 2009. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 7 липня 2019.
  44. ↑ а б Jordan Nagai as Russell in UP. Channel APA. 29 травня 2009. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2017. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «APA» визначена кілька разів з різним вмістом
  45. ↑ Leung, Julie (9 червня 2009). Pixar's 'Up' Stars An Asian American Boy Scout. Mochi Magazine. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  46. ↑ Adler, Shawn (7 серпня 2008). 'Up' And Coming: 3-D Pixar Movie Tells A 'Coming Of Old Age' Story, Director Says. MTV. Архів оригіналу за 18 березня 2010. Процитовано 13 січня 2009.
  47. ↑ а б Desowitz, Bill (11 лютого 2009). Docter Goes Halfway Up. Animation World Network. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 14 лютого 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «awnhalf» визначена кілька разів з різним вмістом
  48. ↑ Davis, Erik (7 лютого 2009). Cinematical Previews Pixar's 'Up'. Cinematical. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 7 лютого 2009.
  49. ↑ Mr. Beaks Goes UP with Pixar's Pete Docter!. Ain't It Cool News. 27 липня 2008. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 1 січня 2009.
  50. ↑ Gibron, Bill (10 листопада 2009). Adventure is "Up" There: A Talk with Pixar's Pete Docter and Bob Peterson. PopMatters. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 2 серпня 2011.
  51. ↑ а б в Barnes, Brooks (5 квітня 2009). Pixar's Art Leaves Profit Watchers Edgy. The New York Times. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 6 квітня 2009. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «wallstreet» визначена кілька разів з різним вмістом
  52. ↑ Pixar convirtió la Gran Sabana venezolana en el escenario de su nueva película animada UP. elzuliaunido. 10 квітня 2009. Архів оригіналу за 21 грудня 2021 — через YouTube.
  53. ↑ Exclusive! First Look at 12 Big Movies Coming In 2009. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2009.
  54. ↑ King, Susan (28 травня 2009). Jordan Nagai, 'Up'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
  55. ↑ Edelstein, David (24 травня 2009). Multidimensional. New York. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 19 лютого 2020. In search of a merit badge for assisting the elderly, Russell (voiced by Jordan Nagai), a roly-poly Asian-American wilderness explorer, gets caught on the porch when the house lifts off, then irritates the old man with his chatter.
  56. ↑ The Korean Face of Pixar's Latest Star. Chosun. 3 червня 2009. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 7 липня 2019.
  57. ↑ Peter Docter. ReelzChannel. 27 травня 2009. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 2 серпня 2011.
  58. ↑ Douglas, Edward (6 лютого 2009). A Sneak Preview of Pixar's Up. ComingSoon.net. Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 7 лютого 2009.
  59. ↑ Busch, Jenna (12 лютого 2009). Up footage and Q&A!. JoBlo.com. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 14 лютого 2009.
  60. ↑ O'Brien, Jon. Up [Original Score]. Allmusic. Rovi Corporation. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  61. ↑ Nominees & Winners for the 82nd Academy Awards. Academy of Motion Picture Arts and Sciences. Архів оригіналу за 11 квітня 2010. Процитовано 20 серпня 2011.
  62. ↑ Nominees. Grammy Awards. National Academy of Recording Arts and Sciences. Архів оригіналу за 8 вересня 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
  63. ↑ Golden Globes 2010 winners: 'Avatar' wins best picture, drama. Entertainment Weekly. 17 січня 2010. Процитовано 20 серпня 2011.
  64. ↑ BAFTA Winners 2010. British Academy Film Awards. British Academy of Film and Television Arts. 21 січня 2010. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 20 серпня 2011.
  65. ↑ Up. Australian Classification Board. 28 травня 2009. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  66. ↑ Graham, Mark (23 квітня 2009). 2009 Cannes Film Festival Lineup Is Heavy on Auteurs. Vulture. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  67. ↑ Brooks, Xan (19 березня 2009). Curtain will go Up on this year's Cannes with 3-D yarn. The Guardian. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  68. ↑ US premiere of Disney-Pixar's Up. The Atlanta Journal-Constitution. Архів оригіналу за 16 жовтня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
  69. ↑ Graser, Marc; McNary, Dave (19 вересня 2007). Third 'Narnia' set for 2010. Variety. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  70. ↑ Hayes, Dade; Fritz, Ben (8 квітня 2008). Disney unveils animation slate. Variety. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 8 листопада 2021.
  71. ↑ ¿A quién se parece? [Who does he look like?]. Revista Semana (ісп.). 23 травня 2009. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 14 червня 2009.
  72. ↑ Cal (sic) Fredericksen y Julio César Turbay [Cal Fredricksen and Julio César Turbay]. La Silla Vacía (ісп.). 13 червня 2009. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 14 червня 2009.
  73. ↑ McCutcheon, David (10 серпня 2009). Up Takes Off. IGN. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
  74. ↑ Heller, Emily (3 березня 2020). A bunch of Pixar movies, including Up and A Bug's Life, come to 4K Blu-ray. Polygon (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 22 квітня 2021.
  75. ↑ а б Up (2009). Box Office Mojo. IMDb. Процитовано 19 лютого 2021. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка) ID is missing in both template and Wikidata; please add to either place. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «BOM» визначена кілька разів з різним вмістом
  76. ↑ Top 2009 Movies at the Worldwide Box Office. The Numbers. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  77. ↑ Gray, Brandon (1 червня 2021). Weekend Report: 'Up' Lifts Pixar to Tenth Smash. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  78. ↑ а б D'Alessandro, Anthony (30 травня 2009). 'Up' soars to $21.4 million Friday. Variety. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  79. ↑ а б McNary, Dave (31 травня 2009). 'Up' flies high at weekend box office. Variety. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «OpeningWeekend» визначена кілька разів з різним вмістом
  80. ↑ Weekend Report: 'Avatar' Soars in Debut. Box Office Mojo. 21 грудня 2009. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
  81. ↑ D'Alessandro, Anthony (6 червня 2009). 'Hangover' soaks up $16.54 million. Variety. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  82. ↑ Finke, Nikki (8 червня 2009). Box Office Cliffhanger: Sunday Numbers Show 'The Hangover' Caught 'Up' For #1. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  83. ↑ Fritz, Ben (15 червня 2009). Summer box office is tepid as 'Pelham,' 'Imagine' fizzle. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  84. ↑ Up (2009) - Domestic Release. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  85. ↑ Terdiman, Daniel (25 лютого 2013). Brave nets Pixar its seventh best animated feature Oscar. CNET. Архів оригіналу за 15 вересня 2023. Процитовано 15 вересня 2023.
  86. ↑ Driscoll, Molly (9 жовтня 2015). Pixar's The Incredibles 2, Cars 3 get release dates. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 15 вересня 2023.
  87. ↑ Abraham, Raphael (17 грудня 2020). Pixar's Pete Docter on Soul and being animated by life's big questions. Financial Times. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 15 вересня 2023.
  88. ↑ The maker of Pixar's Up and Inside Out talks about Soul and life's big questions. CNA. 25 грудня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2023.
  89. ↑ Noble, Matt (11 березня 2021). Why no Soul from Oscar voters is unfair for animated feature directors. Gold Derby. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 23 вересня 2023.
  90. ↑ Ulatowski, Rachel (29 червня 2022). The 10 Best Pixar Films, Ranked. The Mary Sue. Архів оригіналу за 29 червня 2022. Процитовано 15 вересня 2023.
  91. ↑ Прусак/переклад. Metacritic. Fandom, Inc.
  92. ↑ Ebert, Roger (27 травня 2009). Up. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  93. ↑ Ebert, Roger (11 травня 2009). Cannes #1: Up, up and away, in my beautiful, my beautiful balloon. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 2 серпня 2011.
  94. ↑ Rechtshaffen, Michael (12 травня 2009). Up – Film Review. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 13 грудня 2009.
  95. ↑ LaSalle, Mick (29 травня 2009). Review: 'Up' soars on flights of fancy. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 13 грудня 2009.
  96. ↑ а б McCarthy, Todd (12 травня 2009). Up Movie Review. Variety. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 2 серпня 2011. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «variety-festivals» визначена кілька разів з різним вмістом
  97. ↑ Taylor, Kate (28 травня 2009). Forget the goofy glasses. This magic transcends technology. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 16 травня 2011.
  98. ↑ Bill Capodagli, Lynn Jackson (2009). Innovate the Pixar Way: Business Lessons from the World's Most Creative Corporate Playground. McGraw-Hill Professional. ISBN 978-0071664370.
  99. ↑ Morgenstern, Joe (14 травня 2009). Reaching for the Sky, 'Up' Fails to Soar. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 8 серпня 2017.
  100. ↑ а б Hornaday, Ann (29 травня 2009). Up. The Washington Post. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 2 серпня 2011. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «washingtonpost» визначена кілька разів з різним вмістом
  101. ↑ Freer, Ian. Empire's Up Movie Review. Empire. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 серпня 2010.
  102. ↑ а б Schwarzbaum, Lisa (27 травня 2009). Movie Review: Up (2009). Entertainment Weekly. Процитовано 2 серпня 2011. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «ew» визначена кілька разів з різним вмістом
  103. ↑ Corliss, Richard (28 травня 2009). Up, Up and Away: Another New High for Pixar. Time. Архів оригіналу за 11 травня 2009. Процитовано 2 серпня 2011.
  104. ↑ Foundas, Scott (28 травня 2009). Movie Reviews: Burma VJ, Up, What Goes Up. LA Weekly. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2011.
  105. ↑ Booker, M. Keith (2010). Disney, Pixar, and the Hidden Message of Children's Films. ABC-CLIO. ISBN 978-0313376726.
  106. ↑ Berardinelli, James (26 травня 2009). Reelviews Movie Reviews. Reelviews. Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 2 серпня 2011.
  107. ↑ Zacharek, Stephanie (29 травня 2009). Up. Salon. Архів оригіналу за 25 липня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012.
  108. ↑ LaSalle, Mick (29 травня 2009). Review: 'Up' soars on flights of fancy. The San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 22 липня 2009. Процитовано 2 серпня 2011.
  109. ↑ Burr, Ty (29 травня 2009). Up. The Boston Globe. Архів оригіналу за 23 серпня 2010. Процитовано 2 серпня 2011.
  110. ↑ Puig, Claudia (28 травня 2009). Balloon-propelled 'Up' soars with delight, great visuals. USA Today. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 2 серпня 2011.
  111. ↑ а б EWP Honors Pixar Films And Jordan Nagai At 44th Anniversary Visionary Awards 4/19. BroadwayWorld.com. 20 квітня 2010. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2013.
  112. ↑ а б Hu, Alex (28 травня 2009). Asians in Movie 'Up' and Others. AsianWeek.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 16 вересня 2013.
  113. ↑ ASIAN AMERICAN MEDIA WATCHDOG GROUP PRAISES DISNEY/PIXAR'S "UP" FOR CREATING ASIAN AMERICAN PROTAGONIST. MANAA.org. 2 червня 2009. Архів оригіналу за 2 вересня 2009. Процитовано 16 вересня 2013.
  114. ↑ Yu, Phil (10 листопада 2009). OUT ON DVD: PIXAR'S UP. blog.angryasianman.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 16 вересня 2013.
  115. ↑ Martin, Michel (9 вересня 2013). Angry Asian Man Not So Angry. NPR. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 16 вересня 2013.
  116. ↑ The 100 Greatest Movies Of The 21st Century. Empire. 18 березня 2020. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  117. ↑ Bernardin, Marc (4 вересня 2009). Best Animated Movies Ever. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  118. ↑ Pirrello, Phil; Goldman, Eric; Fowler, Matt; Collura, Scott; White, Cindy; Schedeen, Jesse (25 червня 2010). Top 25 Animated Movies of All-Time. IGN. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  119. ↑ Corliss, Richard (21 червня 2011). The 25 All-Time Best Animated Films. Time. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
  120. ↑ Lynch, John (10 березня 2018). The 50 best animated movies of all time, according to critics. Insider. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
  121. ↑ Stockdale, Charles (12 червня 2018). The 100 best animated movies of all time. USA Today. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 16 вересня 2021.
  122. ↑ Adams, Sam; Bramesco, Charles; Grierson, Tim; Murray, Noel; Scherer, Jenna; Tobias, Scott; Wilkinson, Alissa (13 жовтня 2019). 40 Greatest Animated Movies Ever. Rolling Stone. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  123. ↑ Kranc, Lauren (7 червня 2020). The Best Animated Films of All Time Have No Age Limit. Esquire. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  124. ↑ Murrian, Samuel R. (16 січня 2021). We Ranked the 51 Best Animated Movies of All Time, From Snow White to Soul. Parade. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  125. ↑ Kryza, Andy; Rothkopf, Joshua; Huddleston, Tom (10 вересня 2021). 100 best animated films of all time. Time Out New York. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  126. ↑ Travis, Ben; White, James; Freer, Ian; Webb, Beth (15 вересня 2021). The 50 Best Animated Movies. Empire. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  127. ↑ Pedersen, Erik (6 грудня 2021). 101 Greatest Screenplays Of The 21st Century: Horror Pic Tops Writers Guild's List. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  128. ↑ The 82nd Academy Award Winners and Nominees. NPR. 7 березня 2010. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  129. ↑ Kapko, Matt (1 грудня 2009). 37th Annual Annie Award Nominations Announced. Animation World Network. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 16 вересня 2021.
  130. ↑ Giardina, Carolyn (6 лютого 2010). Up wins best feature at Annie Awards. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  131. ↑ Finke, Nikki (7 січня 2010). BAFTA Award Noms: Long List Revealed. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  132. ↑ Factbox: Winners at 2010 BAFTA awards. Reuters. 22 лютого 2010. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  133. ↑ Pond, Steve (13 грудня 2009). 'Inglourious Basterds,' 'Nine' Lead Critics Choice Nominations. TheWrap. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  134. ↑ Full list of winners at Critics Choice Awards. Reuters. 16 січня 2010. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  135. ↑ 67th Annual Golden Globes winners list. Variety. 17 січня 2010. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2021.
  136. ↑ Brown, Lane (3 грудня 2009). National Board of Review Names Up in the Air Best Film. Vulture. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  137. ↑ Stewart, Andrew (13 грудня 2009). AFI picks top 10 for 2009. Variety. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  138. ↑ Sciretta, Peter (10 серпня 2009). Pixar's Up and Monsters, Inc. Blu-ray/DVD Releases Announced. SlashFilm. Процитовано 31 серпня 2012.
  139. ↑ Pixar's up Tie-In George and AJ Now Online | /Film. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 23 листопада 2009.
  140. ↑ Rosenbloom, Alli (12 червня 2023). 'Up' widower Carl Fredricksen gets second chance at love in 'Carl's Date' trailer. CNN. Архів оригіналу за 15 червня 2023. Процитовано 15 June 2023.
  141. ↑ а б Taylor, Drew (28 березня 2023). Pixar's New Up Short Film Carl's Date to Debut Theatrically With Elemental. TheWrap. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 12 травня 2023. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «CarlsDate» визначена кілька разів з різним вмістом
  142. ↑ Disney Pixar's Up from THQ Lands in Retail. IGN. 26 травня 2009. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  143. ↑ Schramm, M. (9 грудня 2011). Kinect Rush: A Disney Pixar Adventure combines Kinect and Pixar flicks next March. Engadget. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  144. ↑ Banks, Dave (9 березня 2012). Exclusive First Look at New Kinect Rush: A Disney-Pixar Adventure Trailer. Wired. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  145. ↑ Update 60: The Rescuers Part 2 & Up | Livestream. YouTube. 8 липня 2022. Архів оригіналу за 16 жовтня 2022. Процитовано 16 жовтня 2022.
  146. ↑ Update 61: Up | Livestream. YouTube. 5 серпня 2022. Архів оригіналу за 9 серпня 2022. Процитовано 16 жовтня 2022.
  147. ↑ Pedersen, Erik (10 грудня 2020). Disney+ Programming: Here's What Was Announced Or Confirmed For Streamer During Disney Investor Day. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  148. ↑ Salazar, Savannah (1 вересня 2021). New on Disney+: September 2021. Vulture. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  149. ↑ Fallon, Sean (30 липня 2021). Disney-Pixar Up Spinoff Dug Days Gets Adorable Funko Pops. ComicBook.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  150. ↑ Character Central | Russell. charactercentral.net. 16 січня 2011.
  151. ↑ Character Central | Dug. charactercentral.net. 16 січня 2011.
  152. ↑ Character Central | Kevin. charactercentral.net. 9 серпня 2018.
  153. ↑ Character Central | Carl Fredricksen. charactercentral.net. 16 січня 2011.
  154. ↑ Betsy Malloy (24 червня 2019). Redwood Creek Challenge Trail. TripSavvy.
  155. ↑ Kaiser, Rowan (4 жовтня 2010). "Loan-a-Lisa"/"Cleveland Live!"/"Excellence in Broadcasting"/"100 A.D., Pt 1 of 2". The A.V. Club. Процитовано 13 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Прусак/переклад&oldid=42920195