Користувач:Роман Колюхов/Феміда (роман)
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Феміда
«Феміда» — перший опублікований у Інтернеті роман українського непрофесійного письменника Романа Колюхова, написаний у 2012 році. Книжка становить собою містично-філософський роман з елементами криміналу та автобіографії.
Історія створення роману
У 2008 році автор роману - Роман Колюхов вступив на навчання на перший курс Юридичного факультету Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. До того він уже пробував писати художні твори і працював над романом-епопеєю "Цивілізація", який так ніколи і не буде завершено, оскільки автору не вистачило історичних знань для адекватного втілення задуманої ідеї у сторінки книги. Таким чином робота над "Цивілізацією", яка розпочалася ще за часів навчання у загальноосвітній школі під впливом уроків історії та зарубіжної літератури, поступово згорталася. Можливо, думки взятися за написання нового твору і не виникло б, якби не одна подія. Звичайного осіннього вечора Роман зі своїм приятелем Віталієм Таранцем проводили час у кімнаті студентського гуртожитку №5 по вулиці Ломоносова у місті Києві за розмовами на філософські теми. Було близько опівночі, як Віталій вийшов на коридор випалити чергову цигарку а за мить вскочив у кімнату у стані сильного переляку, та пояснив, що побачив в протилежному кінці коридору привид дівчинки. Алкоголю в той вечір Віталій не вживав, а наркотики не приймав взагалі. Заспокоївшись, приятелі почали розмову про природу привидів. Раптово у майбутнього автора виникла ідея - написати роман про гуртожиток. Віталій заперечив, сказавши, що реалізувати такий задум не вдасться. Аби довести протилежне, Роман наступного ж дня взявся за роботу над твором, відразу ж задавши йому назву - "Феміда".
Працювати над романом доводилося ночами перед вихідними днями. В інший час працювати було неможливо, адже постійно доводилося відволікатися, заважали практично всі і все. У творчі ночі автор часто прогулювався коридорами гуртожитку, намагаючись зловити хвилю натхнення, пробуючи налаштувати свою психіку на частоти егрегора гуртожитку.
В таких умовах робота над "Фемідою" завершилася лише навесні 2012 року, після чого автор взявся за редагування смислових, логічних, літературно-художніх аспектів свого роману.
В травні 2012 року нарешті роман було остаточно завершено і Роман Колюхов, за порадою друзів і знайомих, вирішив взяти участь у одному з літературних конкурсів України - "Коронація слова". Роман було роздруковано та надіслано для прийняття участі у конкурсі. Проте, авторитетні літературні критики зійшлися на думці, що робота не варта уваги і Колюхов до десятки кращих авторів не потрапив. Розчарувавшись невдачею, автор вирішив забути про своє літературне хобі. Але друзі письменника-любителя наполягали на тому, щоб роман побачив світ. Тому влітку 2012 року почалися переговори з українськими видавництвами про публікацію роману. Одне з видавництв погодилося надрукувати книжку, але названа вартість послуг робила проект безперспективно збитковим, і автор був вимушений відмовитися.
Більш доступною і ефективною виявилася публікація книги у інтернет-мережі на спеціалізованих сайтах електронних бібліотек а також у соціальних мережах.
Сюжет та ідея роману
Головний герой - Антон Биков вступає на навчання на перший курс юридичного факультету, як і давно мріяв. Проте, із самого початку щось йде не так. Антон втрачає відчуття часу і іноді реальності. З новими знайомими сходиться вкрай тяжко. Після пияцтва, що влаштували Антон зі своїм сусідом Богданом у власній кімнаті, крім неприємностей з адміністрацією, між ними виникає конфлікт, в результаті якого Антон переселяться до таємничої кімнати №30... Таке рішення йому підказав дивний студент, який, здавалося Антону, міг читати думки і почуття людей і часом лякав Бикова своєю містичною загадковістю. Коли цей студент випадково обпік руку Євангелієм Антона, той зрозумів, що має справу з потойбічною силою і намагався уникнути спілкування з ним всіма способами. Але було запізно - Биков ставав психічно залежним від того, хто пізніше назвався Ареманом - тобто, сином зла. Від нього головний герой дізнається, що сили зла готують план по відношенню до волі і розуму майбутніх юристів, що мешкають саме в цьому гуртожитку. Їх служіння у майбутньому ідеалам зла на державних посадах та в галузі юриспруденції дозволить Дияволу реалізувати свої цілі в Україні. Але Ареман розповідає це так хитро-мудро, що переконує Антона, ніби цілі зла абсолютно позитивного характеру. Антон Биков продовжує боротися із самим собою і з тим злом, що посіяв у його психіці Ареман. В той же час, намагаючись не виглядати божевільним у очах колег, прагне жити звичайним студентським життям. Але з часом це стає дедалі складніше.
Як з'ясовується пізніше, винуватцями всьому є три студентки, що захопившись магією, випадково відкрили портал у потойбічний світ, крізь який зло і потрапило до гуртожитку. Всіма силами вони тепер намагаються виправити лихо, що скоїли, та все дарма.
Тим часом в гуртожитку діє злочинна організація студентів Чорного і Шершня, що являла собою тіло зла і в повному обсязі реалізовувала його функції. Все почалося зі смерті дівчини, яка ради легкої наживи стала повією та трагічно загинула у кімнаті Чорного. Після чого останньому став загрожувати реальний строк за умисне вбивство, яке він впевнений, що не вчиняв. Далі між Чорним і Шершнем розгорівся конфлікт за лідерство в організації, яка руйнувалася на очах, задихаючись в тому злі, яке сама й чинила.
Зло, що почало себе проявляти в гуртожитку руками студентів, наробило багато лиха, розслідувати яке довелося Службі Безпеки України. Конкурують між собою два слідчі - Рубінов і Топалов, один з яких корумпований підлабузник і боягуз, інший - принципова і порядна людина, герой, що любить правду.
В результаті спілкування з Ареманом свідомість Антона потрапляє у його ж підсвідомість, де дізнається про основні фактори впливу на формування його особистості а також розуміє, що сили зла мали плани щодо нього ще з його дитинства. Зібравши з останніх сил залишки волі, головний герой руйнує блокаду своєї психіки і виходить на контакт з силами добра. Оруз - ангел-хранитель Антона допомагає йому позбутися впливу сил зла. В кінці Антон Биков зустрічає саму богиню права - Феміду. Вона виявляється не жінкою із зав'язаними очима, а малою дівчинкою, що увібрала у себе мудрість всіх віків і охоче ділиться з нею з Биковим. Проте чи витримає його психіка такого навантаження?
Кінцівка роману не однозначна: доля другорядних героїв чітко зазначена, але доля головного героя Антона Бикова залишається незрозумілою читачу. Таким чином кожен читач може закінчити роман для себе сам, виходячи з особистої моральності.
Ідея роману зводиться до того, що все у світі взаємозалежне - добро і зло. Феміда - це Міра, золота середина, яка завжди розставить все по своїм місцям. Є сили сильніші, ніж воля людини, є Всесвітня Справедливість.
Вплив на формування стилю роману
Основний вплив на формування стилю роману справив Михайло Булгаков і його роман "Майстер і Маргарита". На початковому етапі автор намагався з однієї сторони копіювати стиль Булгакова з іншої - створити щось нове у обраному жанрі. Зокрема, Диявол у "Феміді" дуже нагадує Воланда з "Майстер і Маргарита". Крім того в творі є пряме посилання на роботу Булгакова - Антон і Віталій обговорюють сюжет цієї книги. Булгаков помістив роман у романі, що присвячений Ісусу Христу (Ієшуа Ганоцрі). Автор "Феміди" також значну увагу приділяє християнству і філософію свого твору на початковому етапі базує саме на постулатах християнської віри, при чому чітко розділивши віру від релігії.
Прототипом "фемідівських" відьом є звичайні три дівчини які жили в кімнаті №418 і в реальному житті жодного відношення до магії не мали. Просто одна з них полюбляла книги про відьом, тому у Романа Колюхова і виникла ідея таким чином вписати їх у роман. Сама ж ідея трьох відьом запозичена із містичного американського телесеріалу "Зачаровані (Charmed)". В романі про нього прямо згадується саме у відношенні до трьох відьом.
Загалом, все прочитане та побачене автором справило свій вплив на подальший стиль його твору. Але одним із найбільш сильних виявився музичний вплив російського рок-гурту "Арія", а саме містичних текстів їхніх пісень. Якщо уважно прочитати роман, можна відшукати уривки текстів "Арії", перекладені українською мовою. Крім того в тексті роману є оригінальні цитати "арійських" пісень.
Переломним для ідеї та сюжету роману виявився вплив знань Концепції Суспільної Безпеки (рос. - Концепция Общественной Безопасности). Автор почав цікавитися нею в 2010 році, тобто посеред написання роману. Змінивши деякі свої погляди на світ, Колюхов зрозумів, що роман написаний з ідеологічними і філософсько-концептуальними помилками. Проте, переписувати не став, вирішивши оригінально переламати сюжет, ввівши позитивного героя Оруза, який відкрив Антону Бикову Правду-Істину. Остаточно відкоректована ідея роману була саме розмовою Бикова з Фемідою.
Реальні та вигадані факти
"Феміда" - в більшості вигадана історія, проте, має в сюжеті факти з реального життя. Реальні факти:
- Всі спогади Антона Бикова мали місце в реальному житті його прототипа - Романа Колюхова
- Віталій дійсно з часом став підтримувати ідеї нацизму, проти яких виступає автор. Але жодних правопорушень, про які йде мова у романі, в реальному житті не вчиняв. На даний час Віталій Таранець і Роман Колюхов не спілкуються.
- Конфлікт Колюхова з його сусідом і подальше переселення в кімнату №420 дійсно мало місце, але невдовзі стосунки між сусідами покращилися і вони продовжили проживати разом в кімнаті №405.
- Віталій у романі спершу мав бути поселений на перший поверх, але в силу містичних обставин був поселений на третій. В дійсності Віталій проживав на четвертому поверсі в кімнаті №420, що стала прототипом містичної кімнати №30... і пізніше був переселений на перший поверх.
- Дівчина, що є прототипом Емануель, дійсно була переконаною християнкою, але за деякими даними відмовилася від християнських ідеалів.
- Хлопці, що є прототипами Чорного і Шершня, займалися спортивним тоталізатором та деяким іншим бізнесом. Саме це дало основу для зображення їх злочинними авторитетами.
- Деякі конфлікті та комедійні ситуації роману дійсно мали місце у реальному житті.
Всі інші події є вигадкою автора і не мають жодного відношення до реального життя. Більшість персонажів мають прототипами реальних студентів гуртожитку №5, але за основу взяті і підкресленні основні риси особистості - позитивні чи негативні, для глибокого контрасту між позитивними і негативними персонажами а також для створення яскравого образу. Тому доля вигаданих персонажів роману не має жодного відношення до реального життя їхніх прототипів.
Джерела: