Користувач:AlexK2020/Віртуальний музей солі
Віртуальний музей солі — єдиний в Україні віртуальний музей, присвячений історії видобутку та споживанню солі, соляних промислах в Україні та за кордоном, видатними солепромисловцям, побутуванню солі в сучасному світі. Музей було створено в березні 2020 року
Віртуальний музей солі містить такі підрозділи:
- Походження солі на Землі, історії солі і солевидобутку в Україні та світі;
- Солевидобувні підприємства світу.
- Солевидобувні підприємства України.
- Біографії видатних солепромисловців.
- Сіль як харчовий продукт.
- Лікувальні властивості солі.
- Музеї солі та солевидобутку.
- Цікаві факти про сіль.
- Електронна бібліотека видань, присвячених солі.
- Сувенірна крамниця.
Сьогодні у світі діють кілька десятків музеїв солі. Як правило, вони розташовані на базі, або поруч із колишніми центрами солевидобування - у соляних шахтах, приміщеннях солеварень тощо.
Музей солі в Марсалі[fr] — регіональний краєзнавчий музей у місті Марсаль (департамент Мозель, Лотарингія). Марсаль є центром природно-історичного регіону Сольнуа (фр. Saulnois), відомого покладами солі. Музей розташований у будівлі колишніх фортечних воріт.
Музей солі в Люнебурзі[de] — музей відкритий у 1989 р. в м. Люнебург (Нижня Саксонія), яке впродовж майже тисячі років (до 1980 р.) було значним центром солевидобутку на півночі Німеччини. Експозиція музею складається з чотирьох відділів: "Все про сіль", "Видобуток солі в середньовіччі", "Сіль в XIX столітті", "Сіль в XX столітті". Експонатами музею є пристрої, прилади та механізми для видобутку солі, пакувальна тара, твори мистецтва, фотодокументи і сама сіль. У музеї відтворено виробничу лінію, що дозволяє відвідувачам простежити весь цикл виробництва солі з моменту видобутку соляного розчину до стадії фасування готового продукту.
Музей солі в Поморіє[bg] — музей, відкритий у 2002 р. в болгарському місті Поморіє поблизу соляних озер. Музей має статус національного туристичного об'єкта. Морська сіль в районі сучасного Поморія видобувалася ще в V ст. до н.е. До 1920-х рр. Поморіє було єдиним в Болгарії осередком видобування морської солі. Музей солі складається з невеликої одноповерхової музейної будівлі і 2,5 гектарів соляних ставків, на яких відвідувачі мають можливість на власні очі побачити всі технологічні процеси видобутку морської солі. В експозиції музею представлена унікальна колекція різних документів XV-XX століть, фотографії початку XX століття, старі топографічні карти, тачки, гребки та інші пристосування для видобутку солі. При музеї працює сувенірна крамниця.
Музей солі в Цзигун[en] — музей в китайському міському окрузі Цзигун (провінція Сичуань), відкритий у 1988 році. Цзигун — це один із найдавніших у Китаї осередків солевидобутку, витоки якого сягають ІІ ст. до н.е. Музей розташований в будівлі, спроектованій архітектором Ян Сюе в 1736 році і складається із кількох взаємопов'язаних споруд, виконаних у традиційному китайському стилі. Будівлю музею визнано пам'яткою історії та культури Китаю. Експонатами музею в Цзигун є понад 400 різних інструментів, механізмів і машин для видобутку солі. Це кирки, долота, свердла для проведення каротажних робіт, пристрої для буріння тощо. У фондах музею знаходиться велика кількість унікальних історичних документів (договори оренди та купівлі-продажу, бухгалтерські книги). Особливу цінність має "Книга Ян-Ку", котро є найдавнішою в світі енциклопедією про розробку підземних ресурсів, в т.ч. солі. У ній описані технологія видобутку солі, інструменти і машини, заходи безпеки при знаходженні в соляних шахтах, способи усунення аварій тощо.
Королівські соляні шахти Величка і Бохня[ua] — музей солі, створений на місці колишнього родовища кам'яної солі в місті Величка (Малопольске воєводство). Історія соляного промислу поблизу міста Величка сягає ХІ ст. Музей відображає розвиток методів і технологій видобутку солі в Польщі протягом семи століть. Музей складається із коридорів і галерей на семи підземних рівнях на глибині від 57 м до 198 м загальною протяжністю понад 200 км. З 1978 року соляна шахта Величка входить до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Музей історії солі в Солікамську[ru] — музей, відкритий на території колишнього Усть-Боровского солеварного заводу (м. Солікамськ, Пермський край). Солеваріння було основою існування Солікамська, з моменту його народження в XV столітті до 1972 року. Соляні промисли краю становили один із найпотужніших центрів солеваріння в Російській імперії ХІХ ст. Музей історії солі було відкрито в 1986 році. Нині музейний комплекс, окрім головного корпусу, що діє на базі колишньої контори Усть-Боровского солеварного заводу (збуд. 1884 р.), включає в себе ряд службових та виробничих приміщень ХІХ - початку ХХ ст.: караульну ізбу, Олександрівський соляний ларь, Олександрівську розсолопідйомну вежу, Васильєвську соляну варницю, Воскресенську розсолопідйомну вежу, Івановську соляну варницю, Івановський соляний ларь та Георгіївську соляну варницю.
Музей солі "Стратака"[en] — музей, створений у 2007 році в м. Хатчінсон (штат Канзас). Раніше він був відомий як "Підземний музей солі Канзасу". Музей побудований в одному з найбільших у світі родовищ кам'яної солі, а протяжність його екскурсійного маршруту становить понад 650 метрів під земною поверхнею. Музей знаходиться в шахті, яка раніше належала солеварній компанії Хатчінсона ("Hutchinson Salt Company"), заснованій у 1923 році. Унікальність музею солі "Стратака" полягає в тому, що це в США соляна шахта, доступна для туристів.
Музей соляного промислу в Сєчовлє — музей, створений на території соляних ставків Сєчовлє, що включає чотири відновлені соляні будинки, один з яких призначався для зберігання солі, а в трьох інших мешкали солевари та їх родини. Сьогодні в цих приміщеннях представлено експонати, які відображають спосіб життя та праці робітників соляних озер; поруч з музеєм розташований відновлений соляний басейн. Музей було створено на початку 1960-х рр. зусиллями Мирослава Пахора.
Підземний музей соляної промисловості в Соледарі — музей, відкритий на території ДП "Артемсіль" у відпрацьованому соляному руднику № 3 поблизу м. Соледар Донецької області. Історія соляних промислів у Соледарі сягає другої половини ХІХ ст. — часу відкриття першого великого родовища кам’яної солі і будівництва ряду рудників.
Музей соляних копалень в Солотвино — музей, присвячений історії розробки родовищ солі в Закарпатській області. Заснований у 1972 році Карлом Івановичем Лукачем. Видобуток солі в Солотвино відомий щонайменше з ІІ ст. до н. е. Музей розташовано біля шахт Солотвинського солерудника за адресою смт. Солотвино, вул. Шахтарська, 2. В експозиції музею представлені різні документи, фотографії, карти, вигадливі старовинні інженерні конструкції, світильники і ліхтарі, особисті речі, одяг і знаряддя праці солекопів: молоти, карбівки, клини і багато інших. Експонати наочно розповідають про побут солекопів, ілюструють етапи розвитку солевидобутку в селищі.
Дрогобицька солеварня — підприємство є найстарішим діючим солеварним виробництвом в Україні. З XIII ст. Дрогобич мав статус одного з найбільших осередків солевидобування на західноукраїнських землях. Дискусії щодо створення музею солі на базі Дрогобицької солеварні тривають впродовж кількох років. Сьогодні Туристично-інформаційний центр Дрогобича пропонує екскурсії на підприємство. Екскурсійний маршрут передбачає знайомство з історичними будівлями Дрогобицької солеварні, демонстрацію технології виварювання солі з ропи, огляд традиційних та сучасних знарядь проці солеварів.
Віртуальний музей солі (Україна): http://museumsalt.com/
Музей солі в Марсалі (Франція): https://www.mosl-tourisme.fr/visiter.html?
Музей солі в Люнебурзі (Німеччина): http://www.salzmuseum.de/
Музей солі в Поморіє (Болгарія): http://saltmuseum.bg/
Королівські соляні шахти Величка і Бохня (Польща): https://www.kopalnia.pl
Музей історії солі в Солікамську (Росія): http://muzeisolik.ru
Музей солі "Стратака" (США): https://www.underkansas.org
Музей соляного промислу в Сєчовлє (Словенія): https://pomorskimuzej.si/en/the-museum-of-salt-making
Музей соляних копалень в Солотвино (Україна): http://turizm-karpaty.com.ua/index.php?view_content=1619&lang=ukr