Користувач:Andrew139543/Чернетка
Едамаме (яп. 枝 豆) - варені у воді або на пару прямо у стручках незрілі соєві боби, популярна закуска японської кухні до пива і до інших західних спиртних напоїв. В Японії стручки зазвичай варять у солоній підцукрованій воді і подають без солі, в інших кухнях до едамаме подають сіль. За межами Японії едамаме можна зустріти у Китаї, Індії, Малайзії, Індонезії. У США словом «едамаме» називають зеленостручкову сою, яка продається в супермаркетах у замороженому вигляді.
Японська назва буквально означає «боб на стеблині», едамаме зазвичай продавали ще прикріпленими до стебел. Найперша письмова згадка слова «едамаме» датується 1275 р., монах Нітірен написав жертовнику лист, в якому подякував за дар едамаме, залишений у храмі. Перша згадка едамаме у хайку датується 1638 р. У XVIII ст. у період Едо (Токіо) проводився спеціальний ярмарок едамаме. Китайський поет Лу Ю у збірнику своїх творів 1175 р. згадує «коробочки бобів» (кит. Трад. 豆莢, упр. 豆荚, піньінь: dòu jiá, палл .: доуцзя), однак невідомо, чи відповідає це слово едамаме. У Китаї листя сої їли під час голоду, в 1406 р. вийшла енциклопедія «Лікарські засоби на випадок біди» (кит. 救 荒 本草, піньінь: jiùhuāng běn cǎo) авторства Чжу Су, в якій вказувалося, що в разі голоду допустимо поїдати також зелені стручки. У 1620 р. вперше використано китайську назву едамаме - «волохатий біб» (кит. 毛豆, піньінь: máo dòu, палл .: маодоу).
У 1855-1856 рр. зелені стручки сої згадані по-англійськи у декількох американських книгах. У грудні 1890 р. крупнонасінний різновид сої «едамаме» привезений у США, через 25 років його згадує звіт Мінсільгоспу США. В японській мові для едамаме існує також назва «боби милування місяцем» (яп. 月 見 豆 цукімімаме). В Оксфордський словник англійської мови слово edamame увійшло у 2003 р., в Словник Вебстера - у 2008. Перші едамаме, вирощені в Європі, з'явилися у Великобританії у 2008 р., незабаром експериментувати з даною культурою почали і у США.
У 2001 р. в Японії під едамаме було використано 124 км² посівних земель. Спочатку найбільше едамаме вирощували у північній частині району Канто, в XXI ст. лідерами є префектури Сайтама, Тіба, Гума, Ніїгата, Ямагата і Акіта. Едамаме зазвичай збирають руками, щоб не пошкодити стебла. Зелені стручки збирають до повного дозрівання, через 35-40 днів після початку цвітіння. У зеленому насінні міститься більше сахарози, тому вони більш солодкі, інші відповідальні за смак едамаме речовини - глутамінова і аспарагінова кислоти і аланін.
Стручки едамаме варять у гарячій воді або на пару; вода може бути солоною або з додаванням солі і цукру. У деяких регіонах Японії едамаме розтирають в пасту з цукром і покривають їй данго. Приготовлені стручки слід з'їсти свіжими, або заморозити, щоб уникнути втрати смаку.
Едамаме, як і інші продукти з сої, багаті білками, харчовими волокнами і такими речовинами як фолієва кислота, марганець, фосфор і вітамін K. У 100 грамах едамаме міститься 361 мг омега-3-ненасичених жирних кислот і 1794 мг омега-6-ненасичених жирних кислот.