Користувач:BY18UA/Чернетка

Фран Рамовш (словен. Fran Ramovš, 14 вересня 1890 - 16 вересня 1952) - словенський філолог, лінгвіст, дослідник словенських діалектів та історії словенської мови (фонетика, морфологія). Творець першої карти словенських діалектів (Dialektološka karta slovenskega jezika, 1931), встановив 7 словенських діалектних груп і близько 40 діалектів. Спільно з Антоном Брезником розробив правила словенської орфографії (1935). Професор Люблянського університету (1919), декан Філософського факультету (1926/1927) і ректор (1934, 1935 рр.) Люблянського університету. Один із засновників і перших професорів Словенської академії наук і мистецтв. У 1945-1952 керував Інститутом словенської мови Словенської академії наук і мистецтв, який нині носить його ім'я. За досягнення в галузі науки був обраний членом-кореспондентом Югославської Академії наук і мистецтв у Загребі (1926), Сербської академії наук і мистецтв в Белграді (1929), Слов'янського інституту в Празі (1929) і Польської академії наук у Кракові (1935). Біографія Батько - Франц, мати - Марія (Томшич). Школу відвідував у маленькому містечку Боровніце недалеко від Любляни, куди переселилася родина в 1884 році, в 1902-1910 роках навчався у 2-й Люблінській гімназії. Уже в гімназії познайомився з Короткою граматикою індоєвропейських мов Бругмана [2]. Спонукуваний другом Іваном Цанкаром, словенським письменником, почав сам писати під псевдонімом Юлій Дуб (словен. Julij Dub) і публікуватися в періодичному виданні «Люблянський дзвін» (Ljubljanski zvon) в 1910 і 1912 роках. Вивчав мовознавство у Відні в 1910 році у професорів Майер-Любке, Кречмайера, Ягича, Вондрака, Решетар та ін. і в Граці в 1911-1914 роках у професорів Мерінгера і Шухардта. Уже в 1911 році Фран Рамовш став асистентом проф. Мерінгера, в тому ж році написав докторську дисертацію про рефлекси праслов'янських редукованих голосних звуків у словенській мові. На третьому і четвертому році навчання в університеті проводив семінарські заняття, проводив заліки з порівняльно-історичного мовознавства і писав габілітаціонний твір про сучасну редукцію голосних звуків у словенській мові. На канікулах в 1913 році подорожував Німеччиною і Данією, вивчав словенські протестантські видання. У липні 1914 року захистив дисертацію в Граці. Виданню дисертації у видавництві Slavica в Гейдельберзі завадила Перша світова війна, що розпочалася. Незважаючи на слабке здоров'я, Фран Рамовш був мобілізований на фронт, проте через кілька місяців був демобілізований, після чого лікувався у клініці в Відні. При сприянні Ягича дисертація Рамовша була опублікована окремим виданням у 1918 році, на початку того ж року він читав лекцію в Грацькому університеті про топоніми в Фріулі (словен. Furlanija) - історичній області на півночі Італії, де здавна проживали слов'яни (вони до цих пір складають в деяких містах Фріулі великий відсоток населення), Професорський вчений ступінь Рамовша був підтверджений в травні 1918 року, і за рекомендацією Ягича його призначили професором в університет міста Чернівці, що входило тоді до складу Австро-Угорщини. В цей же час Ф. Рамовша запросили в Грацький університет як приват-доцента для проведення курсів зі славістики. Всі ці плани не здійснилися через розпад Австро-Угорщини.

Повернувшись з Граца в Словенію, Рамовш включився в діяльність зі створення вищої школи в Любляні, і в грудні 1918 року став секретарем комісії зі створення університету в Любляні. Через рік, 3 грудня 1919 року, він прочитав першу лекцію у знову відкритому Люблянському університеті (в наш час цей день традиційно відзначається як дата відкриття університету). Протягом двох перших років був секретарем університету і детально розробив структуру його діяльності. Незабаром він став одним з головних організаторів «Об'єднання гуманітарних наук» (ZDHV) в Любляні 1921 і першим секретарем цього товариства, яке незабаром визначило своєю головною метою створення академії наук в Словеніі. З 1924 по 1938 рр. Рамовш був одним з ентузіастів і борців за створення словенської академії наук і мистецтв [3]. Будучи одним з перших професорів словенської мови в Люблянському університеті, довгі роки викладав історичну граматику, акцентологію, загальну фонетику, праслов'янську мову, крім того, два роки він викладав порівняльно-історичну індоєвропеїстику (граматику).�Захоплений роботою зі створення системи вищої філологічної освіти в Словенії, в 1923 році відмовився від запрошення читати лекції у Віденському університеті, через 4 роки, в 1927 році, відмовився від читання лекцій у Празі.�Фран Рамовш був деканом філософського факультету (1926-1927) і ректором Люблянського університету (1934). Будучи ректором, запропонував план створення академії наук, і, оскільки той був відхилений, відмовився від ректорської посади. Восени 1945 почалася робота з реорганізації Академії. 2 жовтня на зборах Академії були встановлені Комісії зі складання словника словенської мови, лінгвістичного атласу, топографічного словника, словника словенських прізвищ та ін. Робочий план з вивчення словенської мови (проект) був представлений Ф. Рамовшем вже 3 жовтня 1945 року, а 13 жовтня в листі міністру освіти Словенії план був деталізований. 15 травня 1950 року Фран Рамовш був обраний четвертим головою Академії і залишався ним до своєї смерті в 1952 році. Рамовш був редактором або співредактором багатьох публікацій Словенської академії наук і мистецтв. За свою винятково плідну діяльність Ф. Рамовш отримав визнання як у Словенії, так і за її межами: був членом-кореспондентом School of Slavonic and East European Studies в Лондоні (1925), членом-кореспондентом Югославської академії наук і мистецтв (згодом Хорватська академія наук і мистецтв) в Загребі (1926), Сербської академії наук і мистецтв в Белграді (1929), Слов'янського інституту в Празі (1929), Чеського королівського наукового товариства (Královské české společnosti nauk) в Празі (1935), Польської академії наук в Кракові (1935) і Амеріканської Асоціації сучасної лінгвістики (Modern Linguistic Association of America) (1948). Наукова діяльність Рамовша У своїх перших лінгвістичних дослідженнях Рамовш поділяв погляди молодограматиків, теоретичні уявлення яких вже не відповідали вимогам науки, що розвивається. Рамовш почав шукати свій шлях в лінгвістиці, відмінний від шляху його вчителя Гуго Шухардта (1842-1927). Свою наукову діяльність він з самого початку він пов'язував зі словеністикою. Спочатку він займався питаннями взаємодії словенської мови з романськими і германськими мовами (діалектами) в зонах мовного контактування для встановлення субституції звуків. Встановлюючи можливі фонетичні комбінації в історичному розвитку звукового ладу словенської мови, простежив розвиток окремих звуків в різні епохи і з різних говорів, значно розвинувши при цьому початковий метод субституції Г. Шухардта. Інтерес до фонетичних процесів спонукав Рамовша зайнятися детальним вивченням фонетики за працями Сіверса, Отто Есперсена й ін. і перенести методи сучасної йому фонетики і фонетичних методів в дослідження історії мови, створюючи при цьому і необхідну словенську лінгвістичну термінологію. Роботи Франа Рамовша в галузі історичної граматики словенської мови Рамовш почав працювати над історичною граматикою словенської мови з перших кроків у науці. Уже під час навчання у Віденському і Грацькому університеті він систематично розписав всі словенські тексти, починаючи з середини XVI до середини XIX ст. для розробки питань історії мови, особливо розвитку фонетики і морфології. Паралельно з цим він записував словенські говори. Результатом багаторічної роботи була поява праці 'Slowenische Studien, опублікованого в журналі Archiv für slavische Philologie, XXXVII (1918, 1920). Ця праця, присвячена всебічному розгляду питання редукції в словенській мові в історії та діалектах, знаменувала собою початок нової епохи в словенському мовознавстві. Слідом за ним почали виходити й інші статті Рамовша з окремих проблем історії мови в наукових журналах Словенії (Časopis za slovenski jezik, književnost in zgodovino, Razprave Znanstvenega društva za humanistične vede, Slavistična revija) і за її межами (Archiv für slavische Philologie (Берлін) , Revue des Etudes slaves (Париж), Zeitschrift fur slavische Philologie (Гайдельберґ), Južnoslovenski filolog (Белград) і ін.). Статті стали підготовчими етапами створення історичної граматики словенської мови. Рамовш планував написати кілька книг, проте писав їх не в тому порядку, який передбачався в початковому плані. У другій книзі із серії під назвою «Консонантизм» (Konzonantizem 1924) вирішуються майже всі питання діалектного розвитку словенських приголосних. Словенські ж голосні, історія розвитку яких тісно пов'язана з історією наголосу в численних словенських діалектах, представляють досить складну наукову проблему, тому книга про вокалізм так і не була написана. Однак систему словенського вокалізму в його розвитку Рамовш (вперше в словеністиці) представив у своїй найкращій книзі «Коротка історія словенської мови» (Kratkа zgodovinа slovenskega jezika, I, 1936). Вчений пов'язав діалектні рефлекси з історичним розвитком звуків, і, виходячи з системи праслов'янської мови, простежив розвиток окремих голосних аж до їх наявності в сучасній йому словенській діалектній мові. Крім того, словенським голосним і їхній історії були присвячені роботи Рамовша «Відносна хронологія явищ в галузі словенського наголосу» (Relativna kronologija slovenskih akcentskih pojavov, 1950) і «Основна лінія в формуванні словенського вокалізму» (Osnovna črta v oblikovanju slovenskega vokalizma, 1951), в яких встановлено закон залежності якості голосного від кількісних характеристик. До досліджень в галузі історії словенської мови відноситься і критичне видання Фрейзінгенських уривків (Brižinski spomeniki, Х-XI ст.), підготовлене Франом Рамовшем і Мілко Косом в 1937 р, де була опублікована запропонована Рамовшем фонетична транскрипція пам'ятника, якій не вистачає, на думку сучасних дослідників, лише мінімальних правок. У передмові до видання Рамовш доводить, що мова пам'ятника є словенською і що перехідний період з праслов'янського діалекту до словенського завершився вже в середині VIII ст. Фран Рамовш і словенська діалектологія Велика частина наукової спадщини Ф. Рамовша пов'язана зі словенською діалектологією. До його робіт в цій галузі були відсутні точні знання про розчленованість словенської діалектної мови. Фран Рамовш створив детальний план систематичної фіксації діалектних явищ, при цьому він звертав увагу на необхідність врахування таких факторів, як соціальні умови, колонізація, геоморфологія (ландшафт), вплив інших мов і асиміляційні процеси, а також характер життя населення окремих місцевостей («життєвий темперамент»). Вчений сам займався збором діалектних даних з галузі фонетики і морфології у своїх подорожах по Словенії, вивчив всі більш ранні дослідження і замітки про словенські діалекти, записував відомості про діалекти від своїх учнів, слухачів. Узагальнивши накопичені дані і взявши до уваги відомі історико-адміністративні та геоморфологічні фактори, він створив першу класифікацію словенських говорів на основі найважливіших фонетичних і морфологічних особливостей словенських діалектів. Ця класифікація в загальних рисах зберігається до сьогодні (з уточненнями, зробленими в другій половині XX ст. спочатку Йоже Топорішичем, потім Тіне Логаром і Якобом Ріглером. У 1931 році з'явилася «Діалектологічна карта словенської мови» (Dialektološka karta slovenskega jezika). У книзі «Діалекти» (Dialekti, 1935), яка, за задумом Рамовша, повинна була представляти сьому частину його «Історичної граматики словенської мови», детально описані окремі словенські говори і групи говірок, а також дана схематична карта говірок. Короткий опис словенських говорів з картою представлено також в «Короткій історії словенської мови» (Kratka zgodovina slovenskega jezika I). У книзі «Фольклор з Рожа» (Narodno blago iz Roža, Марібор, 1936-1937) Рамовш у співавторстві з Шашелем показав зв'язок говірок з фольклором. Працюючи над діалектологічною картою Словенії, Рамовш прийшов до висновку про необхідність створення Словенського лінгвістичного атласу. В роки війни ним був створений анкетний формуляр і сітка населених пунктів для майбутнього атласу. Реальних обрисів ідея почала набувати в 50-і роки, коли були створені умови для планомірної роботи зі створення атласу. [5]. Роботи Франа Рамовша з нормування словенської мови

Після створення Люблянського університету Фран Рамовш став одним з найбільш авторитетних фахівців у галузі словенської літературної мови. Його ставлення до неї не було традиційно пуристичним. Рамовш був вельми обережний в оцінці неологізмів, хоча різко виступав проти невиправданого запозичення конструкцій і лексем, чужих словенській мові. Ці принципи він реалізував в «Орфографічних правилах словенської мови» (Slovenski pravopis, 1935, шкільні видання - 1937, 1938, розширене і виправлене видання - 1950), виступаючи як організатор і редактор видання. У 1950 році він був нагороджений найвищою премією Словенії - премією Прешерна за свою наукову діяльність і за організаційну діяльність зі створення Орфографічних правил словенської мови. Робота над нормуванням сучасної словенської мови привела Рамовша до розуміння необхідності створення великого словника словенської літературної мови, словенського етимологічного словника і словенського історичного словника. Підготовка словників почалася відразу після війни, і через 25 років з'явився перший том «Словника словенської літературної мови» (Slovar slovenskega knjižnega jezika, 1970-1991). У 1976-2007 рр. вийшли також 4 томи етимологічного словника, який з ініціативи Рамовша почав створювати Ф. Безлай, а закінчили М. Сной і М. Фурлан. Фран Рамовш займався також створенням термінології для різних галузей науки, заснувавши для цих цілей Термінологічну комісію Словенської академії наук і мистецтв