Користувач:Chervonuy Baron/Чернетка
Марітчак Теодор Михайлович – (8 лютого 1894 або 13 лютого 1894, Яворів, Австро-Угорська імперія – 15 лютого 1951, Станіслав (Івано-Франківськ), УРСР) – український громадський діяч,
| Chervonuy Baron/Чернетка | |
|---|---|
| Марітчак Теодор Михайлович | |
| Народився | 08.02.1894/13.02.1894 Яворів |
| Помер | лютий 1951 Станіслав |
| Поховання | Станіслав |
| Національність | Українець |
| Військове звання | Хорунжий |
письменник, учасник Першої світової війни, хорунжий УГА.
Народився в м. Яворів (Галичина), у сім’ї податкового інспектора Михайла Марітчака та його дружини Анастасії.
Батько був одним з чільних діячів українського руху на Лемківщині, засновником і головою філії «Просвіти» в повітовому містечку Яслі.
Брат – Олександр - в 1921-1923 рр. очолював канцелярію Диктатора ЗУНР Є. Петрушевича у Відні.
З 1905/1906 по 1913 рр. - навчався в державній польській гімназії в Яслі, де українську мову викладали лише як понад обов’язковий предмет. Після закінчення гімназії планував навчатися в торговій академії, але навчання перервала війна.
Військову службу розпочав однорічним добровольцем в австро-угорській армії. Закінчив тримісячні офіцерські курси та був іменований кадетом-аспірантом у розпорядженні краківської військової команди.
В серпні 1918 р. служив у Бохні Краківського воєводства в сотенній канцелярії запасної сотні поворотців, які поверталися з російського полону.
6 вересня 1918 р. - отримав в губернському військовому суді в Любліні призначення на службу «слідчим губернського інспекторату Люблін у Холмі».
Після розвалу Австро-Угорської імперії, виїхав в Галичину, де 6 листопада 1918 р. в Жовкві став на службу в українську армію як однорічний десятник. Був призначений до 2-ї чети 2-ї сотні жовківських добровольців.
12 листопада 1918 р. був переведений до 1-ї сотні добровольців (командир - поручник І. Затварський). 19 листопада 1918 р. в складі загону з трьох сотень, одного скорострілу та похідної кухні вирушив до Львова, де поміж поляками та українцями уже велися бої. 21 листопада 1918 р. підрозділ вступив у бій з поляками під Чортівською Скалою біля Винників, примусивши ворога відступити.
Після відходу українських військ зі Львова та їх реорганізації в Куровичах, 25 листопада 1918 р. був призначений до 1-ї чети 3-ї сотні 1-го бойового куреня (командир отаман В. Черський) 1-го полку піхоти імені князя Лева, який 30.11.1918 р. вирушив на Львів. Через хворобу серця, після місяця боїв був відправлений у тил 31.12.1918 р. до Станиславова.
Згодом воював у складі 2-го Корпусу УГА, брав участь у Чортківській офензиві, зокрема у взятті Бережан 21.06.1919 р.
10 травня 1920 р., в складі 1-ї бригади УСС, капітулював перед поляками під Райгородком біля Немирова. Був інтернований, зумів виїхати до родини у Відень.
В УГА дослужився до звання хорунжого.
До 31 грудня 1922 року працював у штаті екзильного уряду ЗУНР у Відні. З 23 січня 1922 р. - член-засновник Західно-українського Товариства Ліги Націй.
Завершив вище навчання у Віденському університеті, отримуючи матеріальну підтримку Товариства прихильників освіти у Відні. Член та голова українського академічного товариства «Січ» у Відні. Як голова УАТ «Січ» разом з головою «Товариства Прихильників Освіти» С. Дністрянським 30 грудня 1922 р. підписав заклик до земляків з проханням надати негайну матеріальну допомогу сотням українських студентів у Австрії, позбавлених будь-яких засобів до існування. В травні 1923 р. разом з С. Дністрянським звернувся до українського суспільства з закликом допомогти в побудові Українського Студентського Дому у Відні, де могли б знайти притулок 80 нужденних студентів та розміститися прилюдна українська бібліотека академічного товариства «Січ».
Співорганізатор багатьох українських свят у Відні, зокрема «Маланчиного вечора» 13 січня 1925 р., на якому представив глядачам живу газету з політичними новинками на злобу дня, смішними історіями з емігрантського життя, гумористичними привітаннями присутнім в залі та відсутнім визначним особистостям.
Автор фундаментальної праці про минуле віденського академічного товариства «Січ», опублікованої в редагованому ним ювілейному збірнику «Січі» в 1932 р.
Дописувач часопису “Український Філятелістˮ, що видавався у м. Відень.
В другій половині 1930-х рр. опублікував в часописі «Літопис Червоної Калини» ряд цінних праць мемуарного характеру про бої під Львовом, про Чортківську офензиву, про розрив УГА з більшовиками тощо.
До 1942 р. мешкав у 4-му окрузі Відня за адресою Вікторґассе, 20, подаючи в адресних книгах свою професію як «письменник». У 1945 р. переїхав до СРСР у місто Станіслав.
Був одружений із дочкою відомого українського науковця, геолога-нафтовика Миколи Бажалука, який загинув у 1945 р. у свердловському ГУТАБі – Іванною.
Помер у Станіславі, де і був похований 15 лютого 1951 р. на центральному цвинтарі. За інформацією дружини Іванни, був отруєний в лікарні, імовірно за зв’язки із братом Олександром.
Тв.: Марітчак Т. Минуле віденської «Січи». // Над синім Дунаєм. Ювилейний збірник українського академічного Товариства «Січ» у Відні. / Вид. О. Грицай, Т. Марітчак. Відень, 1932. – С. 137-164; Марітчак Т. В десятиліття «Українського Філятеліста». // «Український Філятеліст». – 1934. – Ч. 11-12. – Листопад-грудень.; Марітчак Т. На переломі. Щоденник підхорунжого з 1918 року. // «Літопис Червоної Калини». – 1936. – Ч. 1. – С. 16-19.; – Ч. 2. – С. 21-22.; – Ч. 3. – С. 20-23.; – Ч. 4. – С. 19-21.; – Ч. 5. – С. 14-16.; – Ч. 6. – С. 18-21.; Марітчак Т. Останні дні ІІ Корпусу. Декілька завваг з приводу спомину о. І. Бобиляка. // «Літопис Червоної Калини». – 1936. – Ч. 3. – С. 4-6.; Марітчак Т. От. Волощук про чортківську офензиву. // «Літопис Червоної Калини». – 1937. – Ч. 3. – С. 3-7.; Ч. 4. – С. 9-14.; Марітчак Т. Часопис для війська “Козацький голос”, 1919 р. // «Літопис Червоної Калини». – 1938. – Ч. 3. – С. 3-4.; Марітчак Т. Між двома фронтами. Остання реорганізація 1-ої бригади (б. ІІ Корпусу). // «Літопис Червоної Калини». – 1938. – Ч. 6. – С. 3-6.; Марітчак Т. Бережани взяті. // «Літопис Червоної Калини». – 1938. – Ч. 9. – С. 9-10.
Літ.: Від Українського Товариства Прихильників Освіти у Відни. (Поклик). // «Свобода». – 1923. – 19 січня.; До приятелів молоді! (Поклик віденських українських товариств). // «Свобода». – 1923. – 24 червня.; Відень (Маланчин вечір). // «Діло». – 1925. – 29 січня.; Нитки традиції (У 75-річчя віденської Січі»). // «Наші дні». – 1943. 1 червня.; Шанковський Л. Нарис української воєнної історіографії. // «Український Історик». – 1973. – Ч. 3-4 (39-40). – С. 113-126.; Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923 рр. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 2. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. – С. 646; Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923 рр. Документи і матеріали у 5-ти томах 8-ми книгах. Т. 5 кн. 3. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – С. 26.