Користувач:DatsyukV/Поняття, функції та види соціальних норм
Соціальні норми - загальні правила, що регулюють поведінку людей. Соціальні норми є моделями належної поведінки, вони наповнені інформацією про соціальні цінності та певний порядок ставлення до інших людей, природи, держави, релігії тощо. Серед соціальних норм виділяються дві важливі категорії їх: правові і неправові. Правовими є норми моралі, формальних і неформальних об'єднань, звичаї, традиції тощо. До найважливіших соціальних норм належать політичні норми, тобто норми, які регулюють відносини між партіями, націями, народностями, націями і державою тощо.[1]
Суспільство не може існувати без правил, метою яких є впорядкування поведінки людей у різних сферах життєдіяльності. Тільки у людей дії і вчинки оцінюються з точки зору відповідності нормам.
Правила співжиття людей у суспільстві, соціально значимої поведінки членів суспільства називають соціальними нормами. Правила, які регулюють поведінку людей, дії соціальних груп, колективів, організацій, у своїй сукупності становлять систему соціальних норм. Система соціальних норм складається з різних груп норм, які діють взаємозалежно.
1) вони є загальними правилами поведінки. Соціальні норми визначають, якою має бути поведінка суб’єктів з точки зору інтересів суспільства. При цьому соціальні норми діють безперервно в часі, звернені до невизначеного кола осіб, характеризуються багатократністю дії;
2) предметом регулювання соціальних норм є суспільні відносини - відносини, в яких одному соціальному суб’єкту протистоїть або з яким взаємодіє один чи кілька інших соціальних суб’єктів;
3) вони виникають унаслідок свідомо вольової діяльності людей. Соціальні норми, по-перше, можуть виникати в процесі цільової діяльності людей, по-друге, можуть виникати з актів поведінки, які неодноразово повторюються, при цьому відокремлюються від самої поведінки і виступають як її стереотипи, по- третє, соціальні норми можуть формуватися у вигляді принципів, що закріплюються в суспільній свідомості. Тобто соціальні норми по-різному співвідносяться з волею і свідомістю людей, однак завжди виникають у зв’язку з ними;
4) реалізація соціальних норм залежно від виду підтримується державою, суспільством, окремими соціальними групами;
5) зміст соціальних норм відображає соціально-економічний лад суспільства. Вони виникають у процесі історичного розвитку та функціонування суспільства. Соціальні норми, будучи елементом суспільства, відображають процеси його розвитку, впливають на їх темпи і характер;
6) існування та дія соціальних норм підтримується санкцією.[2]
Усі соціальні норми, які діють у сучасному суспільстві, поділяються за такими критеріями:
—спосіб їх створення;
—засоби охорони їх від порушень.
На основі цього виділяються наступні види соціальних норм:
1. Норми права — це норми, які встановлюються державою (народом у ході референдуму) та охороняються нею.
2. Норми моралі (від лат. moralis — моральний) — це норми, принципи, правила поведінки, які склалися в суспільстві під впливом громадської думки відповідно до уявлень людей про добро і зло, обов'язок, справедливість, честь і забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу. У суспільстві сформувались моральні вимоги загальнолюдської значущості, які є досягненням цивілізації, зокрема це турбота про людей похилого віку, надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо. Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральній оцінці. Частиною загальноморальних норм виступає релігійна мораль, низка вимог якої («не убий», «не вкради» та ін.) належить до загальнолюдських цінностей і становить основну частину практично всіх моральних систем, а в деяких випадках — основу правових та судових систем (закони шаріату в мусульманських країнах).
3. Політичні норми регулюють відносини між соціальними групами, націями, народностями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносини держави з іншими суб 'єктами політичної системи суспільства.
4. Економічні норми регламентують відносини у сфері економіки.
5. Норми об'єднань громадян (корпоративні норми) — це норми, які встановлюються і забезпечуються об'єднаннями громадян. Особливості цього виду соціальних норм полягають у тому, що вони регулюють діяльність, обумовлену завданнями певних об'єднань громадян та спрямовану на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання утворювались. Корпоративні норми поділяють на внутрішньоорганізаційні, згідно з якими встановлюється структура об'єднання, визначаються компетенція, форми і методи роботи його органів, права і обов'язки їх членів. Другу групу становлять норми зовнішньої дії, що регулюють відносини об'єднань з іншими суб'єктами. Корпоративні норми мають бути відповідними до конституції країни, законів та інших нормативно-правових актів. Ця група соціальних норм знаходить своє вираження і закріплення в актах (статути, положення, постанови), що видаються відповідними об'єднаннями.
6. Релігійні норми — це норми, що регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування Бога (Богів). Вони відображаються у статутах, "священних" книгах, інших релігійних актах.
7. Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей згідно з уявленнями про красу, які склалися в суспільстві.
8. Організаційні норми закріплюють структуру, порядок створення та діяльності державних органів і об'єднань громадян.
9. Культурні норми визначають правила поведінки людей, зумовлені рівнем і традиціями матеріальної та духовної культури суспільства.
10. Звичаї — це норми (правила поведінки), які склалися історично, закріплені у суспільній практиці внаслідок багаторазового повторення. Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується без глибокого обмірковування. Різні нововведення, що мають за мету зміну або скасування певного правила поведінки, яке встановлене звичаєм, протягом певного часу відкидаються чи сприймаються з помітними труднощами під час реалізації. Дуже близькі до звичаїв традиції— способи поведінки людей, соціальних груп, які склалися в суспільстві і передаються від покоління до покоління. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з однієї якої-небудь дії, а стилю поведінки.
11. Соціально-технічні норми — норми, які регулюють ставлення людей до знарядь виробництва, до практики. Ці правила забезпечують доцільне і безпечне поводження людини у природному середовищі, використання багатств і явиш природи, досягнень науки і техніки. Наприклад, правила виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації машин та механізмів.
Як тільки технічні норми стають загальними правилами поведінки, вони набувають соціального значення. Наприклад, правила гігієни, технічні норми, що мають соціальне значення. Крім того, соціальні норми поділяють на усні та письмові, свідомі та стихійні, а також залежно від того, чим забезпечується їх виконання (внутрішнім переконанням суб'єктів, об'єднаннями громадян, суспільством чи державою).
Можна також виділити соціальні норми, що притаманні певним історичним епохам (суспільно-економічним формаціям, цивілізаціям тощо). Така широка палітра соціальних норм різних видів свідчить, що в арсеналі соціального регулювання завжди можна знайти засіб, найбільш відповідний для регулювання тих чи інших конкретних відносин. Правові норми, до речі, не завжди є найдоцільнішими засобами соціального регулювання. Іноді воно краще здійснюється за допомогою моральних, релігійних чи інших норм (особливо у сфері особистих, інтимних людських стосунків).
Звісно, усі ці соціальні норми взаємодіють із нормами права і не повинні їм суперечити. Разом із тим, заглиблюючись у людські стосунки, норми моралі, релігійні норми, звичаї, знаходимо у праві одну з необхідних форм їх існування, тобто ряд цих норм стають правовими, використовуються при виданні юридичних норм. Наприклад, сьогодні ми офіційно відзначаємо релігійні свята — Різдво Христове, Пасху. Завдяки точності, конкретності норми звичаї без особливої нормотворчої роботи стають нормами права. Активно впливають на норми права норми моралі. Ряд правових норм має моральний зміст, а тому все право (в широкому розумінні) — це моральне явище.Право, у свою чергу, впливає на норми моралі, релігійні норми, норми-звичаї. Право, зокрема, є способом усунення перешкод на шляху розвитку нових моральних норм: в умовах розвитку ринкових відносин воно стверджує почуття господаря, приватного підприємця — все те, що стає змістом відповідних нових законів.
Соціально-технічні норми перетворюються на техніко-юридичні в двох випадках:
1. Коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридичне обов'язковим. Наприклад, наказ Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997. «Про затвердження форми податкової декларації і порядку її заповнення і подання». Інший приклад: інструкція з дотримання технічних правил робітниками атомної електростанції. Вона містить соціально-технічні норми, які мають формально-обов'язковий характер для адресата, і охороняється державою. Інструкція до електробритви такого характеру не має.
2. Коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інструкції тощо), але встановлює відповідальність за порушення їхнього змісту. Вони мають бланкетний або відсильний характер. Так, ухилення від заборон по техніці безпеки, промисловій санітарії та інших правил праці, передбачених трудовим законодавством, може спричинити адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.
Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, тому що усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відносини лише між особами, групами, суспільством і державою (але не відносини між особою і річчю або явищем природи) і в цьому сенсі вони є соціальними, їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальними нормами з технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) технічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а згодом — і якості юридичних норм.[3]
Отже, правові норми є різновидом соціальних норм. Вони мають всі ознаки цих норм, але характеризуються особливими рисами, які не притаманні іншим засобам соціального регулювання.
- Регулятивна функція соціальних норм зумовлюється тим, що вони впорядковують, регулюють поведінку людей, сприяють нормальному функціонуванню суспільства.
- Оціночна функція пов'язана з тим, що соціальні норми служать підставою оцінки соціально значимого поведінки людей (моральне - аморальне, правомірне - неправомірне).
- Трансляційна функція соціальних норм похідна від того, що в них сконцентрований певний соціальний досвід, досягнення розвитку суспільства, культури. Знайомство з ними сприяє свідомому дотриманню встановлених правил.
Соціальний інститут - це відносно стабільна інтеграція сукупності символів, вір, цінностей, норм, політичних статусів, що керують цілими сферами соціального життя:сім’єю, економікою, освітою, управлінням тощо. Соціальний інститут - усталений комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх у систему.
Соціальний інститут існує через необхідність задовільнити найважливіші життєві потреби. Для виникнення та розвитку соціального інституту потрібно:
1) Щоб у суспільстві виникла та розвилася потреба, що стане головною передумовою даного соціального інституту;
2) Усталена система функцій, дій, операцій, цілей, що вирішують цю проблему.;
3) Соціальний інститут повинен мати ресурси (матеріальні, фінанси, праця, організація), які повинне поповнювати суспільство.;
4) Особливе культурне середовище для існування соціального інституту (субкультура - система знаків, правил тощо, що відрізняє певних людей). У суспільстві на розвиток соціальних процесів істотно впливають сформовані соціальні утворення — соціальні інститути. Інституціональні форми — соціальні утворення забезпечують в суспільстві розвиток та переміщення соціальних спільностей, соціальних груп, надають стійкість і певність соціальним зв'язкам.
Соціальні інститути, що формуються в процесі складання соціальної структури суспільства, є важливим компонентом соціальних зв'язків і соціальних дій, цементуючим фактором соціальної структури суспільства. На різних ступенях соціальних процесів у суспільстві відбувається конкретне становлення і розвиток інституційних форм. Отже, соціальний інститут — стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх в систему ролей і статусів, що утворюють соціальну систему. Соціальні інститути діють в системі соціальних структур суспільства від імені суспільства і в інтересах людей з метою задоволення їх потреб. Процес інституалізації включає в себе ряд моментів: однією з необхідних умов появи соціальних інститутів слугує відповідна соціальна потреба. Інститути покликані організовувати спільну діяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальних потреб. Виникнення визначених суспільних потреб, а також умови для їхнього задоволення є першими необхідними моментами інституалізації.[4].
- ↑ ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. ips.ligazakon.net. Процитовано 26 грудня 2020.
- ↑ Васильєв, А.С.. (2010). ТЕОРІЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ. Підручник. За загальною редакцією доктора юридичних наук А. С. Васильєва (Українською) . Київ: КНТ.
- ↑ Скакун, О.Ф (2001). Теорія держави і права: Підручник (Українською) . Харків: Консум. с. 656.
- ↑ Додонов, Р. (2005). Соціологія: Навч. посібник для курсантів і студ. вищих навч. закл. МВС України (Українською) . Донецьк: Донецький юридичний ін-т МВС при Донецькому національному ун-ті. с. 224.