Перейти до вмісту

Користувач:Diana.yakimchuk/Портрет Адель Блох-Бауер I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Portrait of Adele Bloch-Bauer I
Творець:Гюстав Клімт
Час створення:1907
Висота:138
Ширина:138
Техніка:Масляна фарба, розпис сріблом та золотом на полотні
Музей:Neue Galerie, Нью Йорк

Портрет Аделі Блох-Бауер I (інша назва Леді в золоті або Жінка у золоті)[1]  картина Гюстава Клімта 1907 року. Перший з двох портретів Блох-Бауер, намальованих Клімтом, він вважається останньою та найбільш зразковою роботою золотого періода художника.[2] Картина виставлена у Новій Галереї (Neue Galerie) в Нью-Йорку як частина найбільшої колекції Клімта в США

Адель Блох-Бауер (1881–1925) була заможною представницею віденського суспільства, а також прихильницею та близькою подругою Гюстава Клімта.[3] Клімт спочатку назвав картину Адель Блох-Бауер, проте нацистські солдати конфіскували портрет з будинку Блох-Бауер та виставили його на показ на початку 1940-х років, використовуючи замість оригінальної назви назву Жінка у золотім таким чином, аби не згадувати видатну єврейську родину.[4]

Клімту знадобилось три роки, щоб завершити роботу над портретом; перший ескіз малюнку датується 1903/4 роком.[5] Розміри картини складають 54" x 54" [138 x 138 см], вона виконана масляними фарбами, а також технікою розпису золотом на полотні, з ретельним та складним прикрашанням, характерним для стилю модерн. Клімт був членом Віденської Сецессії, групи митців, які відійшли від традиційного стилю малювання. Картина була написана у Відні та замовлена чоловіком Адель - Фердинандом Блох-Бауером.[6] Будучи заможним підприємцем, який заробив свої статки завдяки виробництву цукру, він фінансував розвиток мистецтва, зокрема підтримував Гюстава Клімта. Адель Блох-Бауер[7] стала єдиною моделлю, яку Клімт писав двічі. Він завершив другий портрет, Портрет Аделі Блох-Бауер II, у 1912.

Громадська афіша, де йдеться про вивезення картини з Австрії

У своєму заповіті, Адель Блох-Бауер попросила чоловіка пожертвувати усі їхні картини Клімта Австрійській державній галереї після його смерті.[8][9] Вона померла в 1925 році від менінгіту. Коли нацистська Німеччина анексувала Австрію у 1938 році під час операції, відомої як Аншлюс, її вдівець втік до Праги, а потім до Цюріха. Велика частина його нерухомості в Австрії, у тому числі картини Клімта, були розграбовані, і адвокат Фрідріх Фюрер був призначений керувати їх продажем чи відчуженням від імені німецької держави. У 1941 році вона була придбана Австрійською державною галерею, що розташована у Палаці Бельведер у Відні.[10]

Фільм

[ред. | ред. код]

References

[ред. | ред. код]

<grammarly-btn>

</grammarly-btn>

Картина

[ред. | ред. код]

Власники картини

[ред. | ред. код]

Фердінанд Блох-Бауер помер у листопаді 1945 року у Цюриху. Перед смертю він заповів усе своє майноб включно із картинами Клімта, своїм небожам, серед яких була Марія Альтман.

У 2000 році, після адміністративного опору з боку австрійського уряду щодо позову про повернення вилучених робіт, Марія Альтман подала до суду США проти Австрії за володіння Аделі Блох-Бауер I та інших картин з колекції свого дядька. Австрійський уряд у свою чергу зайняв позицію, що заповіт Фердінанда Блох-Бауера суперечить волі Аделі, яка заповідала передати картини у власність держави. Після судового процесу Марія Альтман була визнана законною власницею цієї та ще чотирьох картин Клімта.

У червні 2006 року робота була продана за 135 мільйонів доларів США Рональду Лодеру для Нової Галереї у Нью Йорку, рекордну на той момент часу ціну за картину.[11] З липня 2006 року вона виставлена у Новій Галереї.[12]

Історія Марії Альтман була екранізована у 2015 році у фільмі  Жінка в золотім за участі Хелен Міррен у ролі Марії та Раяна Рейнолдза у ролі її адвоката Е. Рандола Шьонеберга.

Розповідь повернення Марією картин була детально описана у трьох документальних фільмах.

  • Викрадення Клімта (Stealing Klimt), 2007 року,[13] знято на базі інтерв'ю з Альтман, Шонбергом, та іншими особами, причетними до справи.
  • Бажання Адель (Adele's Wish)[14] від режисера Теренса Тернера (чоловіка племінниці Альтман), що виданий у 2008 році та містить інтерв'ю з Альтман, Шонбергом and features interviews with Altmann, Schoenberg, and leading experts from around the world.
  • Adele's Wish was featured in the 2006 documentary The Rape of Europa, which dealt with the massive theft of art in Europe by the Nazi government during World War II.

Книги

[ред. | ред. код]

<grammarly-btn>

</grammarly-btn>

Картина згадується у мемуарі Грегора Колінза (Gregor Collins), Випадковий помічник (The Accidental Caregiver), про його стосунки із Марією Альтман, племінницею Аделі Блох-Бауер. Книга була опублікована 15 серпня 2012 року, та за її мотивами була поставлена п'єса у Нью Йорку у січні 2015 року.[15][16][17]

<grammarly-btn>

</grammarly-btn>

  1. ↑ Gustav Klimt and Adele Bloch-Bauer: The Woman in Gold. Neue Galerie. Процитовано 23 червня 2015.
  2. ↑ Partsch, Susanna.
  3. ↑ Shapira, Elana (1 березня 2009). Adele Bloch-Bauer. Jewish Women's Archive, Jewish Women: A Comprehensive Historical Encyclopedia. Процитовано 24 жовтня 2014.
  4. ↑ Susan Stamberg (23 червня 2015). Immortalized As 'The Woman In Gold,' How A Young Jew Became A Secular Icon. NPR. Процитовано 29 червня 2016.
  5. ↑ Partsch, 242
  6. ↑ Ferdinand Bloch-Bauer was born Ferdinand Bloch, the son of David Bloch (also known as Abraham Bloch), a banker and sugar factory owner, and his wife Marie, née Straschnow.
  7. ↑ Her name is pronounced as [aˈdeːlə blɔx ˈbaʊ̯ɐ] in German.
  8. ↑ Last Will 1923. Adele.at. 19 січня 1923. Процитовано 15 травня 2011.
  9. ↑ Bloch-Bauer 1945 testament. Arthistory.about.com. Процитовано 15 травня 2011.
  10. ↑ Ruling of the Austrian arbitration court. Austrian arbitration court, Vienna, 2006. Процитовано 23 квітня 2015.
  11. ↑ Vogel, Carol (19 червня 2006). NY Times report from June 19, 2006. Nytimes.com. Процитовано 15 травня 2011.
  12. ↑ The Ronald S. Lauder Collection: Selections from the 3rd Century BC to the 20th Century/Germany, Austria, and France. Neue Galerie.
  13. ↑ Stealing Klimt.
  14. ↑ Adele's Wish. Adele's Wish.
  15. ↑ The Accidental Caregiver: How I Met, Loved, and Lost Legendary Holocaust Refugee Maria Altmann - Kindle edition by Gregor Collins. Arts & Photography Kindle eBooks @ Amazon.com.
  16. ↑ THE ACCIDENTAL CAREGIVER. New York Theater Festival.
  17. ↑ New York: STAGED READING - THE ACCIDENTAL CAREGIVER (presented by the ACF New York). Austria.

[[Категорія:Картини 1907]] [[Категорія:Картини Густава Клімта]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Diana.yakimchuk/Портрет_Адель_Блох-Бауер_I&oldid=19813167