Користувач:Ekaterina 2523/Підлітки в сім'ях групи ризику

Науковий підхід

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, торкнулися майже всіх сфер життєдіяльності й позначилися в першу чергу на сім’ї, на соціально-економічних умовах її розвитку, реалізації нею основних функцій як соціального інституту. Виховний потенціал сім’ї, на думку багатьох учених, на сучасному етапі зазнає серйозних змін та деформацій. Незважаючи на всі складнощі й суперечності у здійсненні сім’єю виховної функції, саме родина має найбільші можливості впливу на дітей . У разі відмови сім’ї від своєї пріоритетної ролі місце «вихователя», духовного наставника посідають або ЗМІ, які останнім часом посилили свій вплив – завдяки яскравості, емоційності, гедоністичному напрямку, й готові конкурувати з батьками за інтенсивність і термін дії на молоде покоління, або найближче соціальне оточення (двір, підліткове середовище), або віртуальний світ (інтернет, комп’ютерні ігри тощо) .

Ученими доведено, що всебічний розвиток дітей тісно пов’язаний з умовами, в яких вони зростають. Самоусвідомлення , упевненість дитини в собі і своєму майбутньому значною мірою залежать від можливості жити безпечним і гідним життям. Дефіцит виховання призводить до того, що деякі підлітки із сімей груп ризику мають занижену самооцінку,підвищену агресивність, тривожність, невпевненість у собі, неадекватне уявлення про власну особистість, неповноцінність через неможливість задоволення потреб, що виникають. У таких сім’ях ускладнюється соціалізація та педагогічне виховання дітей і підлітків, що може зумовити протиправну поведінку останніх.

У сучасних наукових працях достатньо висвітлено концепції соціально-педагогічної роботи з різними категоріями сімей, особливу увагу приділено сім’ям з дітьми з особливими потребами (Н. Дементьєва, І. Іванова, А. Капська, Є. Холостова), проблемним сім’ям (З. Зайцева, В. Оржеховська, І. Трубавіна), проте недостатньо розроблено технології соціальної роботи з підлітками із сімей груп ризику. Особливе місце посідають роботи, присвячені питанням соціальної та педагогічної реабілітації (Л. Акатов, І. Звєрева, Л. Коваль, Т. Лях, Р. Овчарова, П. Українець, С. Хлєбик, А. Ходорчук), педагогічної реабілітації (Л. Баранська, Б. Вульфов, В. Доній, І. Єрмаков, В. Загвязинський, Г. Несен, Л. Сохань). Розробці та матеріали доповідей та повідомлень Регіональної науково-практичної конференції 8 впровадженню моделей соціальної роботи з дітьми та учнівською молоддю присвячено ряд досліджень О. Безпалько, Н. Грабовенко, О. Караман, Г. Лактіонової, Р. Овчарової, С. Толстоухової, та ін.

Підлітковий вік відзначається корінними зрушеннями, обумовленими перебудовою раніше складених структур і виникненням нових. Саме тут закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальний напрям у формуванні моральних уявлень і соціальних настанов. Зміст, термін, особливості переходу до цього віку, а від нього до юності обумовлені умовами суспільного розвитку. За останні роки чимало наукових робіт психологів О. О. Мізерної, Я. О. Гомовського та ін. присвячені психологічним аспектам підліткового віку

. Соціально-педагогічна робота — різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об'єкт впливу; засіб реалізації соціальної політики, як соціальний локатор, який визначає наслідки соціальної політики, і як діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки людині, сім'ї чи спільноті у складних життєвих ситуаціях.

Сучасні підлітки – це покоління, яке бачить світ інакше, ніж попередні покоління. Міжособистісне спілкування розширює горизонти інформації, дозволяючи їм пізнавати реалії, які перебувають за межами навколишнього світу [5].Вони віддають перевагу індивідуальній праці перед колективною. У них панують мотиви, які направлені на самоусвідомлення,самовираження, самооцінку в праці, затвердження свого «Я», вироблення рис характеру, необхідних для самостійного життя. Фактори, які впливають в сім’ї на особистість дитини, спеціалісти умовно поділяють на три групи. Перша – це соціальне мікросередовище сім’ї, в якій здійснюється залучення дітей до соціальних цінностей і ролей, введення їх до складнощів і суперечностей навколишнього світу. Друга – внутрішня і зовнішня сімейна діяльність, переважно побутовий труд. Третя група – саме сімейне виховання, тобто комплекс цілеспрямованих педагогічних дій .

Сім'я групи ризику- це та категорія родин, що в силу певних обставин схильна до негативних зовнішніх впливів з боку суспільства та його кримінальних елементів, що є причиною дезадаптації дітей і дорослих. Основними чинниками виникнення «сімей групи ризику» є наступні обставини: пияцтво одного або обох батьків; їх асоціальна поведінка (дармоїдство, жебрацтво, злодійство, проституція та ін.); виникнення на квартирі притонів для кримінальних і асоціальних елементів; сексуальне розбещення батьками власних дітей, торгівля ними; вбивство одного з батьків на очах дітей товаришами по чарці або іншим батьком; відбування одним з батьків терміну тюремного ув'язнення; психічні захворювання батьків; жорстоке поводження з дітьми та ін.

Аналіз умов життя таких родин показує, що неможливо виділити одну головну причину, що послужила чинником ризику. Так, наприклад, соціальна невлаштованість батьків призводить до психологічного напруження, що в свою чергу породжує сімейні конфлікти, загострення не тільки подружніх, але й дитячо-батьківських відносин.

Висновки

На мою думку, соціально-педагогічна робота з підлітками із сімей груп ризику– це комплекс заходів, що спрямованих на зміну ситуації розвитку підлітка ,шляхом підвищення його адаптивного потенціалу й комунікативної компетентності, а також гармонізації стосунків між батьками та дітьми.

Аналіз наукової літератури показав, що, по-перше, більшість учених вказують на зростання кризових станів в підлітковому віці, які можуть стати причиною появи девіантної поведінки. По-друге, проблеми підлітків загострюються, якщо на них додатково діють психологічно-травматичні фактори, серед яких –відсутність правильного сімейного виховання та прикладу батьків, вплив засобів масової інформації , соціуму та «вулиці». По-третє, підлітки із сімей груп ризику – це категорія дітей, які потребують особливої уваги з боку психологів, соціальних педагогів та соціальних фахівців; по-четверте, розглядаючи характеристику та вплив деяких сімей груп ризику (малозабезпечених, багатодітних, неблагонадійних, неповних тощо) можна зробити висновок, що їх виховний потенціал занадто знижений і негативно впливає на соціалізацію підлітків; по- п’яте, соціальну реабілітацію використовували тільки тоді, коли з’являлися суттєві відхилення у здоров’ї, поведінці або діяльності підлітків,проте на мою думку соціально-педагогічну роботу з підлітками із сімей групи ризику потрібно виконувати на початковому етапі, коли тільки підлітки з такої сім’ї потрапили в поле зору соціальних фахівців та закладів освіти, аби запобігти соціально-педагогічній занедбаності підлітків та уникнути проблем під час соціалізації.

Джерела

1.Николаєва В. І. Соціально-педагогічна робота з сім’ями групи ризику / В. І. Николаєва // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: зб. наук. праць. – Серія №11. – К. : НПУ імені М.П.Дра-гоманова, 2007. – Вип. 5. (Частина ІІ) – С.85-89.

2.Николаєва В. Підлітки із сімей груп ризику як об’єкт соціально- педагогічної реабілітації / В. І. Николаєва // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту імені Т.Г.Шевченка. Випуск 50. Серія: педагогічні науки. – Чернігів : ЧДПУ, 2008. – С.137-141.

3.Каптеров П.Ф. Про сімейне виховання. Навч. посібник для студ. Вищ. І середовищ. Пед. Учеб. Закладів. - М.: Академія, 2002

4.Олиференко Л.Я. Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику. - М.: Академія, 2002

5.Куликова Т.А. Сімейна педагогіка та домашнє виховання: Підручник для студ. Пед. Учеб. Закладів. - 2-е видання, виправлене і доповнене. - М.: «Видавничий центр« Академія », 2007 6.Оржеховська В.М. Про концепцію превентивного виховання дітей і молоді // Практична психологія та соціальна робота. - №3. - 2001. – С.8-9.