Користувач:Fo4uk
Джердж Микола Миколайович народився 1892 році. Мав дружину та восьмеро дітей. Проживала сім’я в селі Возилів Тернопільської області. Микола Миколайович на селі був обраний жителями війтом (сільською головою), мав славу гарного газди, справедливої та поважної людини. Сім’я мала землю, худобу, сільськогосподарський реманент. Тож від малого до великого - всі в родині мали свої обов’язки, допомагали один одному та односельцям. Вся сім’я вижила під час голодомору 1932 – 1933 років. Тяжко пережила родина пограбування сіл і в 1946 – 1947 роках, масовий голод, який влаштувала народам СРСР російсько – більшовицька (комуністична) диктатура.
Та спіткало родину страшне горе : радянська влада вбила Михайла – старшого сина «в рамках боротьби з національно – визвольним підпіллям». Хлопець був кравцем, любив свою справу та Україну. Був одружений на односельчанці Марії та мав маленького сина Василя. За непокору радянській владі людей забирали вночі і вивозили до лісу, там катували, розстрілювали та скидали до братських могил. Миколі Миколайовичу вдалося знайти тіло сина серед сотні трупів та поховати його полюдськи. Про місце поховання сина нікому не розповідав. Вже перед смертю зізнався невістці Марії. Незважаючи на те, що відтоді минуло більше 70 років, невідома доля і ще одного сина– Івана, хлопця вночі забрала «чорна машина» - енкаведисти і після тієї ночі про нього нічого не чули. Серце не витримало від розпачу і не справедливості у голови великої родини, в 1947 році Микола Миколайович помер.