Користувач:Hurufu/Моя Чернетка
Пеніцилін — група лікувальних засобів, що відносяться до β-циклоамінів, отриманий вперше з цвілевих грибів роду Penicillum. Один з педставників це бензенпеніцелін (бензеновий етер 6-амінопеніцилової кислоти).
«Для розгрому фашизму та визволення Франції він зробив більше цілих дивізій»,— так писали у вересні 1945р. парижські газети під час приїзду Александра Флемінга, винахідника пеніциліну.
У 1896р. з грибків був виділений перший антибіотик[?] — «мікофенолова» кислота (від грец. μύκης — гриб, фенол - відомий дезинфікуючий засіб). У цьому ж році нікому невідомий студент Ліонської війсково-медичної академії Е. Дюшен описав у своїй дипломній праці «життєву конкуренцію» мікроорганізмів та цвілевих грибів, особливо зелених, добре відомих французам по їх улюбленним сирам — рокфор та камамбер.
Після серії дослідів Дюшен вирішив ввести невелику кількість бульйону, на якому ріс смарагдовий пеніцил, морським свинкам, заражених черевним тифом. Результат перевершив всі очікування: тваринки зосталися живі.
Російські вчені у 80-ті рр. XIX ст. лікували гнійні рани прикладанням до них зеленої плісняви.
К. Алсберг виділив пеніцилову кислоту. До першої світової війни, хворих лікували сумішшю антибіотиків, отримуваних з мікроорганізмів групи Pseudomonas. Але все ж таки лікування пліснявою рахувалось як «лабораторний курйоз».
...В один з осінніх днів 1928р. у маленькій лабораторії при шпиталі Св. Марії у Лондоні мікробіолог Александр Флемінг (1881-1955) досліджував різні культури гнойотворних бактерій. Деякі з чашок Петрі вчений заселив бактеріями ще до літніх канікул, і зараз у них були чітко видні колонії бактерій. Проте де-не-де, до відчаю Флемінга, поселились й цвілеві гриби. У одній з чашок Петрі виросла «розкішна» колонія плісняви, при чому її оточила зона вільна від бактерій. Чому ж бактерії не заселяли цю зону? Можливо вони загинули? Стає очевидним, що цвілеві гриби перешкоджають розповсюдженню бактерій.
Флемінг обережно відібрав пробу плісняви з цієї чашки й помістив її на нове поживне середовище, котре попередньо стерилізувалась шляхом нагрівання. Так була отримана ще одна колонія цвілевих грибів. Потім дослідник «висадив» навколо різні види бактерій: стрептококи, стафілококи та збудники сибірської виразки й дифтерії. Всі вони не розмножувались у безпосередній близкості до гриба, що було у вищій мірі цікавим відкриттям! Вчений встановив, що «його» гриб — це зелена кистьовидна пліснява Penicillium notatum.