Користувач:Ig1967/Чернетка
Міжнародний союз громадського транспорту (МСГТ) (фр. Union Internationale des Transports Publics, UITP) — міжнародна організація, що об'єднує більше 1300 міських і регіональних компаній - транспортних операторів міських і приміських пасажирських перевезень, виробників рухомого складу і дослідницьких організацій із понад 92 країн світу з усіх континентів[1]. Союз бере участь в розробці сучасних технологій для громадського транспорту і дає рекомендації для їх розвитку і впровадженню, проводить різні дослідницькі і навчальні програми.
17 серпня 1885 року 50 основних трамвайних компаній того часу зібралися у Брюсселі і заснували Міжнародний союз трамвайного транспорту (фр. Union Internationale de Tramways). Пізніше 63 операторами з 9 країн він був перезаснований з сучасною назвою «Міжнародний союз громадського транспорту» (МСГТ)[2] і штаб-квартирою в місті Брюссель (Бельгія). У 2002 році на території пострадянського простору був відкритий Євразійський комітет МСГТ, до складу якого входили близько 40 членів[3]. На всесвітньому конгресі МСОТ в Гельсінкі в травні 2007 року була створена Євразійська секція МСОТ, перетворена з Євразійського Комітету МСОТ. У її складі працюють більше 50 членів[4].
Структура МСОТ має матричний характер: кожен член МСОТ входить у регіональну секцію і в секцію по своєму виду транспорту або виду діяльності[5].
Секції МСГТ по регіонах:
- європейська;
- азіатсько-тихоокеанського регіону;
- північноамериканська;
- латиноамериканська;
- африканська;
- євразійська.
Секції МСГТ по видах транспорту:
- метрополітен;
- автобусний транспорт (до нього належить також тролейбусний транспорт);
- легкорейковий транспорт;
- водний транспорт;
- регіональний транспорт.
Секції МСОТ по видах діяльності:
- промислова секція;
- секція владних і регулювальних органів[5].
Регіональна секція МСГТ в яку входять країни СНД. Офіс секції розташований за адресою: 129110, Росія, Москва пр. Миру, д. 41, тел.: (495) 796-90-08, 761-25-20.
- Голова Асамблеї Євразійської секції - Євгеній Федорович Михайлов, генеральний директор ГУП "Мосгортранс".
- Голова Виконкому Євразійської секції - Дмитро Володимирович Пегов, начальник ГУП "Московський метрополітен".
- Директор Московського офісу - Ігор Степанов[3]
Ідея будівництва першої в СРСР лінії швидкісного трамвая виникла після участі представників від України Володимира Веклича[6][7] і Василя Дьяконова[8] у 37-му конгресі Міжнародного союзу громадського транспорту, який проходив у Барселоні (Іспанія) в травні 1967 року[9]. Під час поїздки вони ознайомилися з перевагами швидкісного трамваю і, повернувшись додому, в звіті про відрядження рекомендували побудувати таку лінію в Києві[10]. Особливо корисним стало їх четверте спільне відрядження в грудні 1970 року на конгрес в Брюссель, де вони ознайомилися з досвідом експлуатації однієї з найсучасніших на той час ліній швидкісного трамваю, що було узагальнено в звітах і книзі[11]. Незважаючи на активне запозичення зарубіжного досвіду, більшість застосованих технічних рішень розроблялися в Києві, оскільки не було навіть елементної бази для створення аналогів західної автоматики[12]. Як керівник КТТУ, Василь Дьяконов займався загальним керівництвом проекту, а Володимир Веклич[13], як директор НДКТІ МГ, керував[14] його науково-дослідною частиною[15][16]. Проект був реалізований у 1978 році[10].
- Офіційний сайт МСГТ
- Стаття «Як в Києві з'явилася перша в СРСР лінія швидкісного трамвая. Історичні фото».(рос.) На сайті «www.autoconsulting.ua». Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
- Стаття Наталіна Сидоренко 45 років тому в Києві почали будувати першу в СРСР лінію швидкісного трамвая(рос.). На сайті газети «Факти та коментарі». Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ Офіційний сайт МСГТ : перелік учасників
- ↑ Офіційний сайт МСГТ: історія
- ↑ а б Офіційний сайт МСГТ
- ↑ Стаття на сайті «www.transport.ru»
- ↑ а б Стаття «Міжнародний союз громадського транспорту» (рос.) на офіційному сайті Московського метрополітену
- ↑ Стаття «Як в Києві з'явилася перша в СРСР лінія швидкісного трамвая. Історичні фото».(рос.) На сайті «www.autoconsulting.ua». Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
- ↑ Стаття «Історія розвитку міського трамваю». На сайті «КИЇВПАСТРАНС». Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
- ↑ Енциклопедія сучасної України: в 25 т. / Під ред. І. М. Дзюба та ін. — Киев : 2005. — Т. 8. — С. 584 — ISBN 966-02-3354
- ↑ К. А. Брамський Історія електротранспорту міста Києва в особах Київ: 2001 — 60 с, [17] іл.
- ↑ а б С. П. Бейкул, К. А. Брамский Київський трамвай 1892—1992 до сторіччя з дня пуску в експлуатацію — К.:Будівельник, 1992 — С. 71 Тираж 10 000 экз. ISBN 5-7705-0495-1
- ↑ Веклич В. Ф. Новые технические решения на городском электрическом транспорте (рос.) — К.:Будівельник, 1975. — 60, [2] с. : іл.
- ↑ Дьяконов В. К. Веклич В. П. Застосування пристроїв автоматики на швидкісному трамваї // Міське господарство України. — 1971. — № 3. — С. 38-40. — ISSN 0130-1284
- ↑ Стаття «Який київський винахід зумовив розвиток міського транспорту на декілька десятиліть» (рос.). На сайті «www.autoconsulting.com.ua». Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
- ↑ Веклич В. Ф. и др. Испытание систем интервального регулирования движения поездов для скоростных трамвайных линий (рос.) // Наука и техника в городском хозяйстве: республиканский межведомственный научно-технический сборник под ред. В. Ф. Веклич — Киев: Будівельник, 1981 — Вып.48 — С.21-26.
- ↑ Веклич В. Ф. Устройство автоблокировки и сигнализации на скоростном трамвае (рос.) /сб. Городской электрический транспорт вып. 22 — М: ЦБНТИ МКХ РСФСР, 1973. — С. 18 — 28
- ↑ Веклич В. Ф. и др. Некоторые особенности электрооборудования и устройств автоматики скоростного трамвая (рос.) // Наука и техника в городском хозяйстве: республиканский межведомственный научно-технический сборник под ред. В. Ф. Веклич — Киев: Будівельник, 1979 Вып.42 -С.70-74.