Користувач:Iryna Bren/Моллі Нільссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моллі Нільссон
Molly Nilsson в 2017
Основна інформація
Дата народження14 грудня 1984(1984-12-14) (39 років)
Місце народженняСтокгольм, Швеція
Роки активності2007 - сьогодення
ГромадянствоШвеція
ПрофесіяCпівачка
ЛейблDark Skies Association

Моллі Нільссон (14 грудня 1984)[1] - шведська співачка-композитор і музикант. Вона є власницею незалежного лейблу, асоціації Dark Skies, заснованої в 2009 році. Станом на 2004 рік, Нільссон проживає в Берліні.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Вона народилася 14 грудня 1984 року в Грендалі, Стокгольм, Швеція, але коли їй було одинадцять років, її сім'я переїхала в регіон Седермальм.[3] В одному з інтерв'ю Нільссон зізналася, що в дитинстві вона хотіла стати режисером.[4] У 18 років вона намагалася створити групу з двома іншими друзями, Нільссон була гітаристкою, але вони ніколи не займалися музикою.[5]

Нільссон відкрила культуру " do it yourself" за допомогою фанзинів, вона навіть створила деякі комікси.[6] У віці 19 років вона переїхала до Берліна з наміром бути візуальним художником.[7]

Музика

[ред. | ред. код]

Моллі Нільссон переїхала до Берліна, щоб займатися музикою. Вона працювала в гардеробі берлінського нічного клубу Berghain, заощаджуючи гроші на написання пісень у вихідні.[8] У 2008 році вона випустила свій перший альбом під назвою These Things Take Time, який випустила на CD-R тиражем в 500 копій. У 2009 році вона випустила черговий власний альбом «Europa». Нільссон отримала більшу популярність у 2011 році, коли на її пісню "Hey Moon" від These Things Take Time Джон Маус випустив кавер в його альбомі "We Must Become the Pitiless Censors of Ourselves".[9] Після випуску чергового альбому «Zenith» у 2015 році Нільссон розпочала світове турне. Нільссон продюсує та виконує свою музику самостійно, хоча вона також випускає значну частину своєї музики в Dark Skies Association та Glasgow's Night School Records.[10] Стиль Нільссон характеризується мінімалістськими аранжуваннями синтезаторів та барабанних ритмів і часто класифікується як темний поп. Вона називає самотність як необхідну та важливу частину свого творчого процесу. Під час живих виступів Нільссон часто співає поверх CD із власною музикою.

Стиль

[ред. | ред. код]

Критики, як правило, пов'язують музику Нільссон з synth-pop-ом, темнішим і більш меланхолічним піджанром попу. Однак її мінімалістичні мелодії, а також чорно-білі обкладинки альбомів та перформанси підкреслюють значення витончених текстів Нільссон та викривають атмосферу холодної, сірої Європи. Хоча її стиль можна класифікувати стилістично попсовим, смислове навантаження послання її пісень є дуже інтелектуальним і відрізняється від парадигми класичної попси. Однак структура її пісень більше схожа на пост-поп або альтернативну попсу, щось більш складне і не таке популярне.

Вона сама пише всю музику та тексти своїх пісень, у свою чергу також записує та створює власні відеокліпи, які деякі визначили як do it yourself.[11][12]

Її музика іноді складається з програмованих основ і її голосу, з додаванням такого інструменту, як синтезатор, іноді використовуються сесійні музиканти, в результаті зазвичай виходить звук, схожий на музику 80-х. Її композиції коливаються між меланхолією і ностальгією. Через її ставлення, дещо темне і водночас чутливе, її вважають «анти-дівою».[13] Зазвичай немає гітарного звуку, що переважно, крім пісні «City». Її тексти, як правило, говорять про теми повсякденного життя, такі як "Whisky Sour" та "Summer Cats", є також пісні, які нагадують про трагічний романтизм Морріссі, такі як "I Hope You Die"[14] або "You always ill the one you love" .

У своїх живих виступах вона співає під інструментальний трек, який час від часу підтримує такий музикант, як саксофоніст.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Альбоми

[ред. | ред. код]
  • These Things Take Time (2008)
  • Europa (2009)
  • Follow the Light (2010)
  • History (2011)
  • The Travels (2013)
  • Sólo Paraíso (2014)
  • Zenith (2015)
  • Imaginations (2017)[15]
  • 2020 (2018)

Сінгли

[ред. | ред. код]
  • "Ugly Girl" / "Wrong Boy" (2016)
  • "About Somebody" / "Quit (In Time)" (2017)

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Molly Nilsson - NOW Magazine. web.archive.org. 1 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2020.
  2. ↑ Molly Nilsson - NOW Magazine. web.archive.org. 1 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2020.
  3. ↑ Molly Nilsson on New Album Twenty Twenty, The Importance of Context, and Excitement for the Next Decade. Weirdo Music Forever (амер.). Процитовано 3 листопада 2020.
  4. ↑ Molly Nilsson en Radio Colmena! Entrevista Subtitulada - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 3 листопада 2020.
  5. ↑ » Entrevista a Molly Nilsson: «me gustaría hacer un disco en español». conciertosperu.com.pe (ісп.). Процитовано 3 листопада 2020.
  6. ↑ Molly Nilsson y su pop electrónico-melancólico. VEIN Magazine. 4 квітня 2016. Процитовано 3 листопада 2020.
  7. ↑ Ritchie, Kevin (4 жовтня 2012). Molly Nilsson. NOW Magazine. Процитовано 3 листопада 2020.
  8. ↑ Beaumont-Thomas, Ben (5 листопада 2018). Molly Nilsson: the synthpop star embracing hope and loneliness. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 1 листопада 2020.
  9. ↑ Molly Nilsson | Biography & History. AllMusic (en-us) . Процитовано 1 листопада 2020.
  10. ↑ Molly Nilsson's 'Twenty Twenty' Exposes The Fragments Of Life. NPR.org (англ.). Процитовано 1 листопада 2020.
  11. ↑ Molly Nilsson | Biography & History. AllMusic (en-us) . Процитовано 3 листопада 2020.
  12. ↑ Molly en el cielo con diamantes | Encerrados Afuera - Cine, Música, Viajes, Etcétera (ісп.). Процитовано 3 листопада 2020.
  13. ↑ Molly Nilsson anuncia show en Argentina. Indie Hoy (ісп.). 18 лютого 2016. Процитовано 3 листопада 2020.
  14. ↑ Molly Nilsson: History. Pitchfork (англ.). Процитовано 3 листопада 2020.
  15. ↑ Molly Nilsson – “Let’s Talk About Privileges”. Stereogum. 3 жовтня 2016. Процитовано 1 листопада 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Iryna_Bren/Моллі_Нільссон&oldid=31643249