Користувач:Jinguua

Соломія Рожик

Падав сніг на поріг Кіт зліпив собі пиріг Поки плакав поки пік А пиріг водою стік. Бо кіт не знав, що на поріг потрібно тісто а не сніг.

Під вітром сніг танував, На порозі кіт стояв. Сльози в очах, туга в серці, Пиріг не з тіста – це невдача несерця.

Лізе в спогади, де вітрила туга, Та пиріг, немов тінь, йому утіха. Сніг на порозі – відчуття марення, Тісто потрібно, не плакання.

Водяний пиріг тече, як сльоза летить, Кіт тепер знає – тісто треба взять. Вірш продовжується, драма розцвітає, Коли кіт учиться, а невдача встає.

Так він покликає пекаря з сусіднього будинку, Щоб вивчити майстерність, тісто вивчить вручну. Пиріг тепер символ невгамовного навчання, Кіт стає учнем у світі кулінарії, наче на святі.

В кухонні чарівною стає атмосфера, Змішує інгредієнти кіт, як віршована мета. Замість сльоз – краплі радості на щоках, Він тісто міцно гладить, мов чарівник світла.

Тепер на порозі витинає кулінарний шедевр, Пиріг, як твір мистецтва, на столі вже є. Кіт усміхається, бо він вже не той, Хто плакав на порозі – тепер він пекар у вірші.