Користувач:Nadiya Feliksova/Чернетка

Корнієнко Василь Петрович

Корнієнко Василь Петрович (04.04.1923, с. Глибоке, Омській Губернії — 14.11.1994, Київ, Україна). Доктор економічних наук, професор, один з найвидатніших представників повоєнної економічної науки України. Основна ідея, що стала наріжним каменем його вчення, зводилася до того, що і в умовах соціалізму робоча сила є товаром. В умовах жорсткої командно-адміністративної системи управління, це був серйозний виклик правлячому режиму. Погляди Василя Корнієнка почали формуватися ще в середині 50-х років. Але реальний конфлікт з ідеологією, яка панвала в суспільстві, вибухнув у 1966 році. У той час в Інституті економіки АН України проходила дискусія про механізм регулювання соціалістичного виробництва. Будучи у той час завідуючим відділом політичної економії Інституту, Василь Петрович публічно поставив питання про товарність робочої сили. У той час це було небезпечною крамолою. В рамках дискусії в полі зору широкої громадськості потрапила стаття, що вийшла у вересневому номері журналу «Економіка Радянської України» за 1966 рік. Для Василя Петровича Корнієнко це був вирок. Він потрапляє в число неблагонадійних, його звільняють від завідування відділом і незабаром звільняють з інституту. У 1974 році Василь Петрович здійснив повторну спробу прорватися зі своїми ідеями у книзі «Особиста власність як соціалістичні виробничі відносини». Тут він відстоює раніше сформульовану концепцію про товарність робочої сили і виходить на положення: «Визначальне значення має…те, хто і з якою метою купує робочу силу». У книзі, по-перше визнавалася робоча сила є товаром, а, по-друге, не визнавалося наявність розвиненого соціалізму. Цього влада не могла пробачити йому. Один з ведучих партійних керівників того часу обурювався, що в зображенні Корнієнка соціалізмвиявився ближчим до капіталізму, ніж до комунізму. Весь тираж книги був знищений. Сам автор зазнав чергового публічного гоніння. Усе, що після цього дозволялося вченому, — це працювати викладачем. В останні роки свого життя Василь Петрович працював професором на кафедрі політичної економії (економічної теорії) Київського економічного Університету, керував аспірантами, був науковим консультантом докторських дисертацій. На відміну від політичних дисидентів, він не пройшов тюрми і табори. Будучи економістом, він хотів, перш за все змінити економічну основу суспільства. Будучи вченим, послідовно відстоює свої погляди, він категорично не прийняв ті зміни, які принесла перебудова. При цьому, він поважав погляди інших учених, навіть якщо вони не збігалися з його власними.