Користувач:Odin13tismen/Оленчук Ярослав Миколайович
Odin13tismen/Оленчук Ярослав Миколайович | |
---|---|
Загальна інформація | |
Військова служба | |
Ярослав Миколайович Оленчук (22 квітня 1933 р. – 01 січня 2013 р.) — полковник у відставці, історик-краєзнавець.[1]
Народився в родині заможних селян. Отримавши середню освіту (Тисменицька і Угорницька середні школи, 1941-1952 рр.), вирішив здобути військову освіту (Київське артилерійське училище та Ленінградська вища офіцерська артилерійська школа, 1952-1965 рр.). Таким чином, Ярослав став першим кадровим військовим із Тисмениці.
Служив в артилерійських полках Збройних сил СРСР. Звільнений у запас у званні підполковника (1979 р.), причиною чого стала відмова виконувати інтернаціональний обов’язок в Афганістані.
У цивільному житті Ярослав Миколайович зайняв активну громадську позицію, бо цьому сприяв отриманий фах історика (Ужгородський університет, 1974 р.). Послужний список пана Оленчука: голова районної організації Спілки офіцерів України, заступник голови обласної організації Спілки офіцерів України, депутат Тисменицької міської ради, позаштатний радник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, член Ради ветеранів війни і праці, Спілки істориків та Національної спілки журналістів України.
Його численні історико-краєзнавчі розвідки, присвячені маловідомим фактам з історії рідного міста, Прикарпаття та України, публікувалися у виданнях районного, обласного та Всеукраїнського рівнів. Вершиною краєзнавчого доробку стала книга «Сторінки історії: правда і домисли» (2004 р.).
За своє життя він отримав такі нагороди: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, іменна зброя від міністра оборони України, ювілейна медаль з нагоди 10-річчя Спілки офіцерів України.
Дана публікація належить до краєзнавчої серії «Забуті імена Тисмениці» в рамках проєкту на здобуття ступеня пластуна-скоба (здобувач – пл.розв. Дмитро Василик, керівник проєкту – пл.сен.пр. Андрій Татарин ЦМ).
- ↑ Татрин, Андрій (2018). Тисмениця: минуле та сьогодення славного міста (Українська) . Івано-Франківськ: "ВГЦ" Просвта". с. 52-53 ст.