Користувач:Oleshko77/Here's Willie Nelson
Після роботи диск-жокеєм у Техасі та Орегоні Нельсон переїхав до Нашвілла у 1960 році в надії заробляти на життя автором пісень і музикантом. Він писав пісні для Pamper Music і здобув свій перший хіт, коли Фарон Янг записав пісню «Hello Walls». Далі з’явилося більше хітів, у тому числі «Crazy» у виконанні Петсі Клайн. Проте Нельсон, який в той час грав на бас-гітарі під час туру із Реєм Прайсом, хотів бути самостійним музикантом і записав свій дебютний альбом «...And Then I Wrote» під лейблом Liberty у 1962 році. Цей альбом потрапив у чарти із піснею «Touch Me», проте платівка не стала популярною. Всупереч найкращим намірам, Нельсон дозволив, щоб його пісні були значно доповнені. Пізніше про цей епізод він зазначив: «Я не сперечався. У ті часи такі великі постановки як «Ring on Fire» Джонні Кеша були величезними хітами. Отже, якщо це спрацювало для Джонні, можливо, це спрацювало б і для мене. Я погодився із поточним станом речей.»[1].
Наприкінці 1962 року Джо Еллісон, продюсер дебютного альбому Нельсона, був замінений на Томмі Олсапа, оскільки Еллісон не зміг створити хіт для Liberty. Із Олсупом Нельсон працював з грудня 1962 року до листопада 1963 року. Деякі із пісень, створених за цей період, потрапили до другої платівки Нельсона, на якій його голос доповнили яскраво вираженим кантрі та свінговим звучанням, хоча аранжування Ерні Фрімена відверто штовхало його в поп або джазовий бік[2]. На відміну від дебютного альбому, цей містить більше кавер-версій пісень, у тому числі дві, які стали відомими завдяки Bob Wills and the Texas Playboys: «Roly Poly» та «Right for Wrong». Віллс, один із кумирів Нельсона, також написав ноти до альбому.
Нельсон опрацював кілька пісень для свого другого альбому під час гастролей зі своєю дружиною Ширлі Коллі та сталевим гітаристом Джиммі Деєм під час виступів у тріо The Offenders. [3] Пізніше Нельсон висловив невдоволення записаною версією «Home Motel», пісні, яку він описав як «ще одне дослідження у відчаї», і це було типовим розчаруванням, яке він відчуватиме щодо прохолодного звучання своїх альбомів протягом десятиліття. попереду:
- Зіграти пісню наживо було кайфом. Його сталева гітара Джиммі Дея просто плакала, а Ширлі додала трохи гармонії, і мені довелося співати свій блюз так, як його слід співати: без надмірностей. Але коли я приніс пісню на студії Liberty, продюсери відчули, що вони змушені надіти її надмірностями. «Ти не хвилюєшся, що ховаєш душу пісні?» Я запитав. «Більше хвилювався, що пісня не продається», — була звичайна відповідь. [4]
У своїх мемуарах 2015 року Віллі зізнався, що « Half a Man » була «однією з моїх незнайомих пісень. Це про хлопця, який розмірковує про те, як би було в ім’я втраченого кохання почати втрачати частини тіла. . . Це була не зовсім та пісня, яка викликала бажання танцювати». [5] Пісня була випущена як сингл, але потрапила лише до 25 місця, причому Оллсуп згадував: «Половина станцій країни не пускали «Half a Man», тому що вони вважали це хворобливим». [2] Через роки Нельсон запише пісню у вигляді двох різних дуетів з Мерл Хаггард і Джорджем Джонсом .
- Віллі Нельсон — вокал, гітара
- Томмі Джексон – скрипка
- Джеррі Кеннеді — гітара
- Уейн Мосс — гітара
- Фред Картер молодший – гітара
- Ерл Палмер – ударні
- Ерні Фріман – аранжування
- Джиммі Дей – аранжування, можлива педальна гітара
Приспів «Half a Man» підкреслювали акордеони, імена яких наразі невідомі. [6] [[Категорія:Альбоми Liberty Records]] [[Категорія:Альбоми Віллі Нельсона]] [[Категорія:Музичні альбоми 1963]]
- ↑ Nelson та Ritz, 2015, с. 156.
- ↑ а б Patoski, 2008, с. 140.
- ↑ Nelson та Ritz, 2015, с. 153—154.
- ↑ Nelson та Ritz, 2015, с. 155.
- ↑ Nelson та Ritz, 2015, с. 154—155.
- ↑ Rolling Stone staff, 2010.