Користувач:Pavlyshyn roman

Коню́хи — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річках Корса і Конюхи, на північному заході району. Центр сільради, якій підпорядковані села Заберізки й Залісся.

Зміст

[[[Конюхи (Козівський район)|сховати]]]

Назва[ред. • ред. код]

Назва села, ймовірно, походить від роду селянських робіт «в хосен» засновника села^[2]. До сільських робіт належала служба нагляду над кінськими табунами на королівських чи панських землях. Було чотири роди тієї служби: конюхи — доглядали робочих коней, стадні — наглядали над кіньми, якими селяни обробляли власні поля, але коні належали панові; конокормці — селяни мали прогодовувати панські коні; кобильники — наглядали над табунами.

Географія[ред. • ред. код]

Село розташоване на межі Поділля і Опілля.

Історія[ред. • ред. код]

Перша писемна згадка — 1440 як містечко, котре виникло на місці княжого Корсина (Корсіва).

1530 Конюхи — власність С. Вендлінського, який збудував тут замок. 1586 Конюхи згадані в «Поморянській хроніці» у зв'язку з так званою «конюхівською авантюрою», коли С. Вендлінський вчинив збройний напад на села Ходовчик та Хоробрув (нині с.Хоробрів Козівського району); у бою брали участь озброєні конюхівські жінки.

Після цієї події Конюхи — власність А. Сенявського.

1626 року внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 56%^[3]. 1770 село — власність А. Любомирської, згодом Потоцьких.

За часів Австро-Угорської імперії — центр округи.

Влітку 1917 поблизу Конюх і села Куропатники відбувся великий бій УСС із російськими військами.

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» й інші українські товариства й організації.

Населення[ред. • ред. код]

Населення села в минулому^[4]:

Рік	Число осіб	Українцівгреко-католиків	Поляків та римо-католиків	Польських колоністів	Євреїв
1900	3103	2658	287	0	137
1939	▲ 4470	▲ 3770	▲ 320	30	▼ 30

У 2001 році в селі проживало 2600 осіб.

Мова[ред. • ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[5]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська		99,92
російська		0,04
молдовська		0,04

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Релігія[ред. • ред. код]

Є церкви Зіслання святого Духа (1607, дерев'яна), Успіння Пресвятої Богородиці (1770, мурована), 4 каплиці.

Пам'ятки[ред. • ред. код]

Насипано братську могилу 143 воїнів РА, які загинули при звільненні села (1967)^[6], могили УСС, членів ОУН, вояків УПА, встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини та проголошення незалежності України (1993).

Соціальна сфера[ред. • ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ та І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, відділення зв'язку, торговельні заклади, є народний аматорський хор «Корса».

Відомі люди[ред. • ред. код]

Народилися[ред. • ред. код]

Я. Івахів, о. П. Когут,
громадсько-політичний та релігійний діяч Р. Крупка,
письменник, військовик О. Морозінський
письменник Когут Богдан Йосипович

Проживали[ред. • ред. код]

письменник, етнограф о. Ксенофонт Сосенко,
письменник, доктор права і суспільних наук Петро Сосенко
навчалася літераторка О. Лихолат та інші.