Мова оригіналу: російська. Назва в оригіналі: Долг Украине Перекладач: Дмитро Павличко Опубл.: 1926.
Борг Украї́ні
Чи знаєте ви
українську ніч?
Ні,
ви не знаєте української ночі!
Тут небо
від диму,
як закурена піч,
а зорі в гербах
піднімають зодчі.
Де горілкою,
молодецтвом
і кров’ю
Січ Запорозька
кипіла колись,
там оброть проводів
підкорила Дніпров’я,
на турбіни
води
Дніпра полились.
По Дніпрових
вусах-проводах
струм тече
по селах та містах.
І Гоголь рад
споживати рафінад!
Знаєм,
які цигарки
і напої
в Чапліна,
знаєм
Італії безрукі руїни, знаєм, як Дугласа
краватка накраплена, —
а що ми знаєм
про лице України?
Знання в росіян
вутлі,
як на сонці дощ:
тим, хто поруч,
пошани мало.
Знають ось
український борщ,
знають ось
українське сало.
Із культури
познімали піну:
окрім двох
прославлених Тарасів —
Бульби та Шевченка,
про Україну ти не витиснеш нічого,
не старайся.
А якщо притиснеш,
почервоніє до вух і висуне аргумент новий: візьме та розкаже
тобі, як друг,
пару курйозів
української мови.
Я кажу собі:
товаришу москаль,
на Україну
жартів не скаль.
Вивчіть мову її
на знаменах,
що ряхтять, мов корали,
величава
мова і проста:
«Чуєш, сурми заграли, час розплати настав…»
Що може бути
тихіше й гірше від заяложеного
слова «слышишь»?!
Я
придумав слів немало
вам,
зважуючи їх,
та за одним тремчу лиш:
щоб усіх
моїх
віршів слова
були
вагомими,
як слово «чуєш».
Не втовчеш людей
в єдину річ,
а ми собою
чванитись охочі.
Та чи знаємо ми
українську ніч?
Ні,
ми не знаємо
української ночі.
1926, переклад Дмитра Павличка
Заувага щодо перекладу:
Дозволено копіювати, розповсюджувати та/або модифікувати цей документ на умовах ліцензії GNU FDL, версії 1.2 або більш пізньої, виданої Фондом вільного програмного забезпечення, без незмінних розділів та без текстів, які розміщені на першій та останній обкладинці.