Вікіпедія:Що таке українська культура

Краще бути зґвалтованою, ніж українізованою

тітка Мотя з п'єси "Мина Мазайло"
(1929, автор Колько Куліш)

Що таке українська культура — важливий концепт проєкту Української Вікіпедії. Невідривно пов'язаний з розвитком України як суверенної держави, та українського народу як суверенної нації. Від того яка саме концепція розуміння чим є українська культура є панівною, залежить практичне функціонування, розвиток, а у довгостроковій перспективі, ймовірно й існування усього проєку Української Вікіпедія. У щоденному житті редакторів урквікі, розуміння чим є українська культура впливає на всю організаційну структуру Української Вікіпедії, починаючи від того яка має бути будова категорій в укрвікі, й закінчуючи тим які саме теми та речі мають право на увіковічнення в у вигляді статті в укрвікі.

Що таке українська культура

На даний час існує дві основні філософські-концептуальні концепції, що описують що є українська культура в усіх її проявах, буть то українські фільми, українські книги, українські пісні, українська непісенна класична музика, український театр, українські м'юзикли, український живопис тощо. Ними є умовно "малоросійська/промосковинська" (в наукових колах зветься "мульти-етнічна/територіальна") та умовно "україноцентрична/проукраїнська" (в наукових колах зветься "етнічна").

Перша концепція: малоросійська/промосковинська

Перша концепція зветься умовно "малоросійська/промосковинська" (в наукових колах зветься "мульти-етнічна/територіальна") й її вперше "леґітимізував" у 1996 та 2007 роках у контексті України канадський історик угорського походження, голова факультету Українських студій Торонтського університету та лідер русинського сепаратизму по від'єднанню Закарпаття від України Пол-Роберт Маґочі у своїх книгах «Україна: історія її земель та народів» (1st ed. 1996, 2nd ed. 2010, англ. A History of Ukraine: The Land and Its People, University of Toronto Press) та «Україна: історія її земель та народів» (1st ed. 2007, 2nd ed. 2014, англ. Ukraine: An Illustrated History, University of Toronto Press) який у цих книгах закликав вести історію (й відповідно ідеологію) України з позиції "мульти-етнічної" "території" яку впродовж тисяч років населяли різні етноси/народи (тобто без фокусування саме на українському етносі/нороді), й відповідно УВЕСЬ культурий контент що ці етноси/народи створили проживаючи на "території" України він відносить до "українського", тобто у своїй книзі він каже що такі митці як Міхаіл Булґаков й усі його російськомовні книги, та Нікалай Ґоґаль й усі його російськомовні книги, Іосіф Кабзон та всі його російськомовні пісні, Шолом Алейхем й усі його ідишомовні книги, Йосиф-Богдан Залеський й усі його польськомовні книги, Пауль Целан і всі його німецькомовні книги тощо всі є українськими митцями незважаючи на те що увесь свій культурний контент вони створили не українською мовою, однак через те що вони народилися та/або жили на території України, то вони мусять уважатися українськими митцями.

В практичному сенсі, якщо промосковинська концепція стане панівною в Україні та відтіснить українську концепцію на повний марґінес та абсолютне забуття, то Україну чекає різке посилення русифікації та перетворення українців на росіян. Кількість україномовних людей на планеті почне різко зменшуватися. У перші роки тимчасово буде поширена практика мовної шизофренії, коли російсько-український суржик стане панівним методом спілкування у минулому україномовних людей, одак через кілька років і російсько-український суржик повністю зникне й усіх сферах життя панівною стане нормативна російська мова. Цей процес асиміляції призведе спочатку до перетворення України на Бєларусь (усі розмовляють російською, країна фактично стає Росією в усіх практичних сенсах, єдине що формально відрізняє від Росії - це назва країни), а згодом і остаточне поглинання Росією й перетворення на одну з "адміністративних одиниць" Росії, спочатку, можливо з якимось "автономним" статусом, а згодом й без будь-якого "автономного" чи будь-якого іншого спеціального статусу й територія колишньої України нічим не відрізнятиметься від інших регіонів Росії. Українська Вікіпедія як окремий проєкт у мовній сім'ї Вікіпедій буде припинено, через відсутність україномовних людей, а відтак і дописувачів укрвікі, на планеті.

Друга концепція: україноцентрична/проукраїнська

Друга концепція зветься умовно "україноцентрична/проукраїнська" (в наукових колах зветься "етнічна") й найвідомішими істориками що її вперше описали були Михайло Грушевський у своїх книгах Історія України-Руси (1898-1936; (англ. History of Ukraine-Rus', різні видавництва) та Ілюстрована історія України (1912; англ. An Illustrated History of Ukraine, Друкарня С. В. Кульженка), Орест Субтельний у своїй книзі Україна: Історія (4 editions: 1988, 1994, 2000, 2009; англ. Ukraine: A History; University of Toronto Press), та Сергій Єкельчик у своїй книзі Україна: народження модерної нації (2007; англ. Ukraine: Birth of a Modern Nation, Oxford University Press). У цих книгах описується ведення історії, й відповідно ідеології, України з позиції "етнічносу/нації" яка впродовж тисяч років населяла території як в кордонах сучасної чи історичної України, так і території інших країн де діаспорні українці проживали тимчасово чи постійно та творили україномовний контент (тобто з фокусуванням саме на українському етносі/нороді, де б він не проживав на планеті Земля), й відповідно УВЕСЬ україномовний культурий контент що українці створили проживаючи як на теритрії України так і в інших країнах відносяться до "українського", тобто у своїх книгах ці історики кажють що українськими є усі митці що творили україномовний контент незалежно від території, тобто до українських зараховуються творці україномовного контенту з території України, як от Оксана Забужко, Юрій Андрухович тощо, але також творці україномовного контенту закордоном, так звані українці-діяспорні як от Іван Багряний, Дорж Бату, Юрій Тарнавський, Патриція Килина, Емма Андієвська, Віра Вовк, Василь Махно тощо.

В практичному сенсі, якщо проукраїнська концепція стане панівною в Україні та відтіснить промосковинську концепцію на повний марґінес та абсолютне забуття, то Україну чекає різке посилення кількості україномонвих людей й через кілька років фактчно 100% населення країни стане україномовним. Після цього почнеться різке й експонентне збільшення україномовного контенту в усіх царинах культури. Україна залишиться незалежною як суверенна держава й її не буде поглинуто Росією. Українська Вікіпедія як окремий проєкт у мовній сім'ї Вікіпедій продовжить функіонувати, а через різке збільшення кількості україномовних людей її величина, якість, та відвідуваність постійно зростатимуть.

Висновок

Питання розуміння що є українська культура стоїть саме у історіграфно-ідеологічній площині осмислення що є Україна та українці загалом. Станом на 2021 рік жодна з двох основних концепцій, "малоросійська/промосковинська" (відома як "мульти-етнічна/територіальна" в наукових колах) чи "україноцентрична/проукраїнська" (відома як "етнічна" в наукових колах), не є повністю панівною у кожному українському регіоні, й є регіони де одна концепція є абсолютно й повністю домінуюча, та регіони де протилежна концепція є абсолютно й повністю домінуючою.

А яка ж концепція історіографії, й відповідно ідеології - проукраїнська чи промосковинська - врешті стане панівною в Україні та відтіснить іншу на повний марґінес та абсолютне забуття? Відповіді на це запитання, на жаль, ми не знаємо бо ВП:НЕПРОРОК, але відсутність визначеності української нації щодо цього питання постійно порушує епічні ВП:Війни редагувань в укрвікі між прибічниками двох концепцій, яких станом на 2021 рік є достатньо в укрвікі в обох таборах. Однак що ми точно знаємо, так це те, що від того яка саме ідеологія української культури врешті стане панівною, залежить практичне функціонування та розвиток усього проєку Української Вікіпедія та, ймовірно, й саме його існування.