Користувач:RajatonRakkaus/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звалище
Нафта
Підсторінки

Т-84

[ред. | ред. код]

Танки

[ред. | ред. код]
  • ГТД-1000Т
  • ТПД-К1, 1А33 + 1Г42, 1А45 + 1Г46
  • список прицілів з основними параметрами денних і нічних прицілів, ТКН

Танки загалом

[ред. | ред. код]

Т-80УД

[ред. | ред. код]

Мотори та долі

[ред. | ред. код]

Рязанцев - генеральний конструктор ХКБД з 1973 до 2004

  • За 20 років виготовлення Т-64 його маса зросла з 36 до 41 тонни, на 14%, що вплинуло на його рухливість. [97]
  • Збільшення потужності серійного 5ТДФ було проблематичним, форсування до 750 к.с. не вдалось. Наказом Міноборонпрому № 19 від 15 січня 1974 року було поставлено задачу створити 6-цил дизель 1000 к.с.[98]
  • Про розробку двигуна 6ТД.[98-99] Технічний проєкт двигуна 1974, впродовж 75-76 створили 20 зразків.[106] Прийняття 1979, перші Т-64А з 6ТД-1 1982.[108] Далі про 6ТД. [130-141, 142-150] Порівняння та 6ТД-3.[155-163]
  • ХКБД за наказом від січня 1974 розробляв одночасно чотиритактний 1500 к.с. і двотактний 1000 к.с.[109-110]
  • Постанова ЦК КПРС і РМ № 577-178 від 17 липня 1977. Розробку ГТД доручили ЛНПО імені Клімова, виробництво заводу Малишева (ХЗТМ), конструювання та документація ХКБД. ГТД отримав вищий пріоритет, бо постанова найвищої влади. Тому розробку 4-такт. зупинили, 2-такт. скоротили. На цей момент серійний Т-80 випускали в Омську з двигуном ГТД-1000Т від Калузького моторного завода [110-111]
  • В Харкові розробляли новий двигун ВГТД-1000ФМ 1250 кс. Строки: 1978 для підготовки, 1980 серія. Конструкція передбачала нові процеси та працемісткість зросла в 3х від 5ТДФ. Потребувались нові цехи. [112-115]
  • Т-80 з ГТД виник як альтернатива Т-64 з дизелем, тому головний конструктор Т-80 Микола Попов був категорично проти 6ТД для Т-80 навіть як резервного. На роль резервного він пропонував 2В-12, але задачею цієї пропозиції було не допустити виробництво Т-80 з дизелем, бо двигун був неготовий. [116-]
  • Харківський ГТД не могли зробити й до 1983 року. ХКБД пропонував 6ТД, однак 1983 року вирішили зупинити роботи з ВГТД-1000ФМ і розгорнути на заводі Малишева освоєння форсованого двигуна ГТД-1100Ф потужністю 1200—1250, заснованого на серійному двигуні Т-80. Цей двигун теж був проблемним для Харкова, оскільки суттєво відрізнявся від ВГТД і налагодження процесу з нуля, приймання відбулось лише 1985 року. [116-119]
  • Постанова 604-137 від 11 червня 1984 про випуск Т-80У з ГТД на заводі Малишева. 1985 року була готова установча партія з 45 машин Т-80У з калузькими ГТД. [119]
  • Т-64 вже був надійним, тому Радянська армія була незадоволена переходом на ГТД. Колегія Міноборони 9 вересня 1977 під проводом міністра Дмитра Устинова. На нараді Міністерства оборони 1977 року на користь дизельного двигуна виступили Маршал бронетанкових військ Амазасп Бабаджанян, головний конструктор Т-64 Микола Шомін і головний конструктор двигуна 6ТД Микола Рязанцев. Зі смертю Бабаджаняна на чолі ГБТУ поставили Юрія Потапова, який не мав достатньої політичної волі. Попри розподіл думок Устинов наполіг на запуску саме Т-80 з ГТД. [120-122]
  • Для Устинова було принциповим створення Т-80 з ГТД — як відповідь новітньому американському танку «Абрамс». [122, 129-130]
  • 1980 року ХКБД відвідав 1сек ЦК КПУ Щербицький, сумнів у ГТД. [123]
  • Постанова 701-200 16 червня 1981: розробляти Т-80У з резервним двигуном 6ТД-1. Проблеми зі створенням або освоєнням ГТД у Харкові все ж призвели до того, що двигун 6ТД розглядали як шлях модернізації Т-64 та як резервний варіант для Т-80У, випробування якого з цим двигуном пройшли 1983 року. Випробування показали, що показники мобільності з дизелем виявились майже незмінними, але в 1,6-1,7 разів покращилась паливна ефективність. [123-125] Випробування 1985 року підтвердили ці показники. [125-126]
  • Зі смертю Устинова 20 грудня 1984 року ситуація спростилась. В січні 1985 року заст мін оборони В. М. Шабанов вперше визнав, що МО весь час вело дві паралельні лінії: ГТД і дизель. Варіантами майбутнього дизеля були челябінський 2В-16 і харківський 6ТД-1, однак останній був більш досконалим і був більш доведеним до рівня серійного виробництва. Політичний бік питання залишався відкритим, оскільки діяла постанова щодо виробництва Т-80У з ГТД на заводі Малишева. На колегії МО 17 травня 1985 було розглянуто перспективи танкових двигунів. Думки розділились. Головний конструктор танка Т-80 Микола Попов продовжував наполягати на ГТД, однак мін оборони Соколов сказав йому займатись типи зауваженнями щодо Т-80, що надходили з армії. Зрештою міністр С. Л. Соколов постановив, що дизель не втратив актуальності через недоліки ГТД.[124-128]
  • Постановою ЦК КПРС і Ради міністрів № 837-249 від 2 вересня 1985 всупереч постанові щодо виробництва було запущено серійне виробництво "Т-80У з двигуном 6ТД" замість ГТД, а виробництво танкових ГТД завершено. Також було постановлено створити 1985 року документацію на танк Т-80УД з 6ТД-1, завершити до 1986 року створення двигуна 6ТД-2 і його встановлення в танк, створити можливості для запуску серійного виробництва танка 1987 року. [124-125, 128-130] Освоєння танка Т-80УД завершило епоху Т-64, останній з яких вийшов із цеху 27 грудня 1987 року.[150]
  • 700 танків Т-80УД. [151]
  • Створений наприкінці існування СРСР танк з двигуном 6ТД-2 назвали Т-84, його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а у грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння.[141] Розробка Т-84 завершена 1994 року.[206-213]
  • Пакистанський контракт.[213-231]
  • 6ТД створювали паралельно з випуском Т-64 з 5ТДФ. [145]
  • Нюанс із 2В-12 та іншими двигунами.[-155]
  • Інше по темі 5ТД і 6ТД.[204-]

Передумови: різні двигуни

[ред. | ред. код]

На 1973 рік радянські заводи мали різні пропозиції перспективних танкових двигунів. Челябінський тракторний завод (ЧТЗ) мав Х-подібний 16-циліндровий двигун 2В-16, Барнаульський завод транспортного машинобудування (БЗТМ) мав віялоподібний двигун і ЛНПО мало ГТД. 1974 року наказом МОП було поставлено задачу створити дизельний двигун з потужністю 1500 кс і габаритною потужністю 1000 к.с., тобто, створити вдвічі потужніший двигун у габаритах двигуна В-46-6. ХКБД підключили до створення чотиритактного дизеля через повільну роботу на ЧТЗ, того ж року було розроблено V-подібний двигун 12ЧН потужністю 1500 к.с., перший зразок якого зібрано 1977 року.[90-97]

Головний конструктор танка Т-64 Олександр Морозов вважав найкращим двигуном 5ТДФ і виступав рішуче проти подовження Т-64 через встановлення більшого за габаритами двигуна 12ЧН або допоміжного двигуна до 5ТДФ, що міг би підвищити потужність.[88-90]

Наказ МОП від 15 січня 1974 доручав ХКБД одночасне створення двох двигунів: двотактного 6ТД-1 для модернізації Т-64А й чотиритактного 12ЧН для перспективного танка нового покоління, з потужностями 1000 і 1500 к.с. відповідно. Перший мав конкретного замовника — ХКБМ, тоді як другий цікавив тільки Науково-дослідницький інститут двигунів (НДІД).[109]

Передумови: 6ТД

[ред. | ред. код]

Розповісти коротко про Т-64 і його внесок

Модернізація Т-64 поступово призводила до зростання маси танка та зменшення його ходових якостей. Станом на середину 1970-х 700-сильний двигун 5ТДФ уже був надійним, але його потужність у перспективі була б недостатня. При цьому форсування до 750 к.с. не вдалось. Тому наказом №19 МОП від 15 січня 1974 було поставлено задачу створити багатопаливний 6-циліндровий дизельний двигун потужністю 1000 к.с., знаний як 6ТД-1. Цей двигун використовував найкращий досвід 5ТД, але в цілому був принципово іншим двигуном: передусім, він був двотактним, що дозволило прискорити процес газообміну в циліндрі та отримувати значно вищу потужність за збереження компактних габаритів. Вона складала 166 к.с. на циліндр у порівнянні з 140 для 5ТДФ, а літрова потужність досягла 61,3 к.с./л. [97-103]

Ідеологію 6ТД-1 вперше виклали в технічному проєкті, створеному в листопаді 1974 року. Протягом 1975-1976 було створено 20 одиниць для випробувань і встановлення на Т-64. Приймальні стендові випробування відбулись 1979 року, двигун випробував їх і був рекомендований до серійного виробництва. 1982 року міжвідомча комісія затвердила документацію для серійного виробництва, 1982 року виготовлено три модернізовані Т-64А з 6ТД-1. [106-109]

Передумови: Т-80

[ред. | ред. код]

Постанова ЦК КПРС і РМ № 577-178 від 17 липня 1977 доручила ЛНПО імені Клімова створення нового танкового двигуна ВГТД-1000ФМ (1500 к.с.), виробництво якого покладалось на завод імені Малишева. Конструкторська документація лягала на ХКБД. Постанова найвищого керівництва країни зробила основним пріоритетом створення ГТД, тому розробку чотиритактного двигуна зупинили, а двотактного суттєво скоротили. На цей момент серійний Т-80 вже випускали в Омську з двигуном ГТД-1000Т, розробленим ЛНПО і виготовлюваним на Калузькому моторному заводі.[109-119]

Т-80 з ГТД виник як альтернатива Т-64 з 5ТДФ. Тому головний конструктор Т-80 Сергій Попов був категорично проти встановлення дизельного 6ТД-1 у Т-80 навіть як резервного варіанту.[109-119] Після виходу постанови 1977 року склалась ситуація, коли основний замовник техніки, Радянська армія, був цілком задоволений доведеним Т-64, але в перспективі отримував проблемний Т-80. Маршал бронетанкових військ Амазасп Бабаджанян вважав дизельний двигун кращим для армії, однак, для міністра оборони Дмитра Устинова був принциповим той факт, що американському газотурбінному «Абрамсу», ще не прийнятому на озброєння, підготовано відповідь у вигляді газотурбінного Т-80. Втім, смерть Бабаджаняна та відповідні зміни в відомстві послабили позицію критиків ГТД.[120-124]

Постанова передбачала створення документації для підготування виробництва на 1978 рік, а для серійного виробництва — на 1980 рік, що було неможливо зробити в такий строк. Двигун передбачав низку високотехнологічних процесів, відсутніх до того на ХЗТМ, що потребувало підготовки фахівців і побудови нових цехів. Тому було передбачено створення нових виробничих потужностей для цього двигуна, який ще навіть не існував на папері. 1980 року двигун провалив випробування, 1983 зробив це знову. ХЗТМ, ХКБД та ВНДІТМ вважали, що слід налагодити виробництво 6ТД-1, але ЛНПО, ЛКЗ, НДІД і ЦІАМ запропонували розпочати виробництво форсованої до 1200-1250 к.с. версії серійного двигуна ГТД-1000ТФ.[109-119]

1980 року ХКБД відвідав голова КПУ Щербицький, який теж скептично ставився до виробництва ГТД у Харкові. 1982 року на засіданні ЦК КПУ обговорювали невтішний поступ у ГТД, але КПУ не могла вплинути на виконання постанови найвищого керівництва держави.[120-124]

Постанова № 604-137 від 11 червня 1984 року завершила завідомо невдалий проєкт ВГТД-1000ФМ і затвердила підготовку виробництва модифікації ГТД-1000ТФ у Харкові.[109-119]

Т-80У в Харкові

[ред. | ред. код]

Постанова 577-178 передбачала виробництво Т-80 на ХЗТМ.[120]

1985 року завод імені Малишева виготовив 45 Т-80У з калузькими двигунами.[119]

Т-80 + 6ТД

[ред. | ред. код]

Питання встановлення двигуна 6ТД обговорювались у заступників міністра оборони Василя Петрова й Віталія Шабанова. Постанова № 701-200 від 16 червня 1981 передбачала створення резервного варіанту Т-80У з двигуном 6ТД-1, для якого було використано моторно-трансмісійне відділення, створене під час випробування Т-64 з цим двигуном. 1983 року на Кубинському полігоні було проведено випробування обсягом 6000 км. За рухливістю танки з ГТД і дизелем виявились рівноцінними; максимальні швидкості руху та швидкості розгону виявились однаковими, однак паливна ефективність дизеля виявилась у 1,6-1,7 кращою, а його гальмівні показники — в 1,4 рази.[120-130]

1985 року було прийнято до серійного виробництва «Т-80У з двигуном 6ТД».[124-130]

Факти про ГТД-1000Т

[ред. | ред. код]
  • Розроблений ЛНПО імені Клімова протягом 1968—1972
  • Виробник: Калузький моторний завод МАП [109-111]
  • Потужність двигуна в танку: 795 к.с.[109-111]

Посади

[ред. | ред. код]
  • Морозов: головний конструктор танка Т-64 (до 1976?)
  • Шомін: заступник ГК ХКБМ (до 1976?), ГК ХКБМ (з ?)
  • Рязанцев: головний конструктор двигуна? ХКБМ? (з 1974?)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:RajatonRakkaus/Чернетка&oldid=42729650