Користувач:Rittenberg/Галатська війна
Галатська війна — війна між галлами Галатії і Римською республікою за підтримки її союзника Пергамського царства в 189 р. до н. е. Війна велася в Галатії, в центральній частині Малої Азії, на території сучасної Туреччини.
| Галатська війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Римська республіка | Галатія | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Гней Манлій Вульсон Аттал II |
Эпосогнат Оргіагон Хіомара | ||||||||
| Військові формування | |||||||||
| Римляни: невідомо; Пергам: 2800 | Більше 50 000 | ||||||||
Після перемоги над Селевкідами у Сирійській війні Рим кинув свій погляд на Галатів.
Гней Манлій Вульсон, консул, почав вторгнення, заявивши, що зважився на це як на помсту галатам за їх підтримку солдатами військ Селевкідів у минулій війні. Кампанія почалася без санкції на це римського сенату. За підтримки Пергаму римляни рушили вглиб півострова і напали на Галатів. Після перемоги в битві на горі Олімп і розгромивши велику армію поблизу сучасної Анкари галати запросили миру, а Гней Манлій Вульсон повернувся до Риму.
У 192 році до н. е. Антіох III Великий, цар держави Селевкідів в Азії, почав вторгнення у Грецію[1]. Римляни вирішили втрутитися і здобули перемогу над Антіохом в битві при Фермопілах. Поразка змусила Селевкідів відступити назад у Малу Азію[2]. Римляни пройшли за ними через Егейське море і разом зі своїм союзником Пергамським царством завдали чергової поразки Селевкідам в битві при Магнезії[3].
Селевкіди запросили мир і почали його обговорення з консулом Сципіоном Азіатіком[4]. Навесні новий консул Гней Манлій Вульсон прибув в Азію і взяв під свій контроль армію Сципіона. Його послали, щоб укласти договір, який обговорював Сципіон. Тим не менш, він не був задоволений завданням, покладеним на нього, і тому почав планувати нову війну. Вульсон звернувся до солдатів і привітав їх з перемогою, а потім запропонував нову війну проти галлів Галатії у Малій Азії. Приводом вторгнення стало те, що галати поставляли солдат в армію Селевкідів в битві при Магнезії[5][6]. Однак основною причиною для вторгнення було бажання Манлія захопити багатства галатів, які розбагатіли на пограбуванні своїх сусідів, і отримати славу для себе.
Це був перший випадок в римській історії, коли полководець почав війну без дозволу сенату і народу, що стало небезпечним прецедентом і прикладом для майбутніх поколінь.
Манлій почав підготовку до війни, закликавши на допомогу пергамців. У зв'язку з тим, що цар Пергама Евмен II перебував в цей час в Римі, його брат Аттал, який був регентом, взяв під командування Пергамський армію. Він приєднався до римської армії через кілька днів з 1000 піхоти і 500 кінноти[5].
Об'єднана римсько-пергамська армія почала свій похід з Ефеса. Вона пройшла повз Магнесії-на-Меандрі і вступила на територію Алабанда, де була зустрінута армією в 1000 піхоти і 300 кінноти, очолюваної братом Аттала Афінеєм. Потім армія попрямувала на Антіохію, де їх зустрів син Антіоха Селевк, який привіз хліб для війська, що надсилався поставлявся згідно з договором зі Сціпіоном.
Коли вони пройшли через долину Верхнього Меандру і в Памфілії влаштували збір мит з місцевих князів і тиранів, ті не чинили ніякого опору. Потім армія вступила на територію Кібіри, де правил тиран Моагет, відомий своєю жорстокістю. Коли римські посли досягли міста, тиран благав їх не спустошувати території, тому що він був римським союзником, і обіцяв дати їм п'ятнадцять талантів[7]. Посли попрохали Моагета відправити своїх посланців в табір Вульсона. Вульсон зустрівся з ними, коли вони підійшли до табору, і звернувся до них з такими словами, переданими Полібієм:
«Моагет не только держит себя относительно римлян враждебнее прочих азиатских владык, но все силы свои направляет к ниспровержению владычества римлян и за это заслуживает наказания»[8].
Посли були в жаху від його гнівної відповіді і тільки попросили консула допустити до переговорів самого Моагета, на що Вульсон погодився [8]. На наступний день тиран вийшов з міста і попросив Вульсона прийняти п'ятнадцять талантів. Тоді консул відповів йому, що «якщо тиран не сплатить йому з великою вдячністю п'ятисот талантів, то він не задовольниться спустошенням полів, візьме облогою саме місто і розграбує його» [8].
Однак тирану вдалося переконати Вульсона знизити ціну до сотні талантів і пообіцяти надати йому тисячу медимнів пшениці. Таким чином, Моагету вдалося врятувати своє місто[8]. Коли консул перетнув річку Колобат, його зустріли посли з міста Синди Пісідійській. Посли звернулися до консула за допомогою проти міста Термесс, жителі якого захопили усі Синдські землі за винятком столиці[9].
Консул погодився на пропозицію. Після прибуття до Термес Гней уклав дружній союз з його жителями, що сплатили йому п'ятдесят талантів і відійшли від Синда[10]. Потім Вульсон приступив до захоплення міста Кірмасов Пісідійській, де він захопив велику здобич. Після цього консул прийняв під захист місто Лісін і пограбував землі сагалассян, перш ніж вони віддали йому п'ятдесят талантів, двадцять тисяч медимнов ячменю і стільки ж пшениці [11].
Звідти Вульсон досяг Ротрінскіх джерел і там знову зустрівся з Селевком. Селевк прийняв поранених і хворих римлян, а також надлишок обозу, і відправив їх у Апам, давши римлянам замість провідників. Армія йшла протягом трьох днів після відходу від джерел і на третій день досягла межі толостобогіев, одного з трьох галатійських племен. Консул провів збори і звернувся до своїх військ зі словами про майбутню війну. Потім він відправив послів до Епосогнату, вождю тектосагов, який був союзником Пергама. Посланці повернулися і відповіли, що вождь тектосагов просив римлян не проводити вторгнення на свою територію. Він також стверджував, що він буде намагатися змусити інших вождів об'єднатися з римлянами[12].
Потім консул повів військо через Аксілос і став табором біля Галатійської фортеці Кубалл. Коли римляни перебували в таборі, кавалерія галатів напала на авангард армії і заподіяла значні втрати, але наспіла римська кавалерія яка контратаковала галатів і змусила їх відступити. Вульсон, знаючи, що він знаходиться в межах ворожої території, вирішив рухатися вперед більш обережно[13].
- Основна стаття: 'Битва на горі Олімп' [en]
Римляни і пергамци прибув в місто Гордіон і виявили, що його покинули жителі. Коли вони зупинилися там, їх зустрів присланий Епосогнатом гонець. Той повідомив, що Епосогнат не досяг успіху в переконанні галатів про ненапад на римлян, і те, що вони перебували неподалік, збираючись у підніжжя гори Олимп[13].
Толостобогіі зайняли Олімп, в той час як текстосагі і трокми пішли на сусідні височини. На горі Олімп галати звели укріплення, побудувавши рів та інші оборонні споруди. Протягом перших двох днів римляни розвідували місцевість. На третій день вони напали на галатів з лучниками. Перший бій був нерівним, і римський воєначальник незабаром здобув перемогу. Бій перетворився в різанину галатів, коли римляни брали штурмом їх табір. В результаті галати втратили 10 тисяч чоловік і близько 40 тисяч полоненими[14].
Після перемоги римлян біля Олімпу тектосагі просили їх не нападати на них, перш ніж консул НЕ переговорить з їх правителями. Зустріч відбулася на півдорозі між табором галатів і Анкірою. Основною метою переговорів було бажання тектосагов відкласти атаку римлян, щоб отримали можливість переправити жінок і дітей за річку Галіс. Іншою метою, таємницею, було вбивство консула Вульсона на переговорах. Консул, відправившись з табору на місце зустрічі, побачив Галатський кавалерію, яка йшла на нього в атаку. У подальшій сутичці галати потіснили римлян, але вчасно підоспілі римські фуражири змусили галатів відступити[15].
Римляни провели наступні два дні в розвідці околиць, а на третій день вони зустрілися з галатською армією, яка налічує 50 тисяч осіб. Римляни почали бій, атакуючи ворожих лучників. Центр галатською армії був пробитий, і ті почали тікати в бік табору. Фланги стояли довше, але в кінцевому підсумку і вони були змушені відступити. Римляни почали переслідування і пограбували Галатський табір. Ті, що вижили галати бігли за річку до жінок, дітей і трокм[16].
Ці дві нищівних поразки змусили галатів просити світу. Похід дуже збагатив Вульсона і його легіони, так як галати були дуже багаті через постійні грабежів навколишніх областей[17]. Потім галати відправили послів до Вульсону просити миру, але Вульсон, який в той час поспішав назад в Ефес, тому що наближалася зима, велів їм прийти в Ефес[18].
Вульсон залишався в Малій Азії ще один рік[17]. За цей час він уклав договір[en] з Антіохом в Апамеї[19] та розділив прибережні землі Малої Азії між Пергамом і Родосом[17]. Коли Галатські посли прибули, Вульсон відповів їм, що умови договору їм будуть визначені після прибуття з Риму царя Евмена[20].
Вульсон почав зворотний шлях в Рим в 188 році до н. е. і прибув туди в 187 році до н. е[17]. Коли консул повернувся в Рим, він був зустрінутий хвилею критики через його несанкціонованої війни з галатами[21]. Проте, він врешті-решт переміг і був удостоєний сенатом тріумфу[22].
- ↑ Smith, 2006, с. 110.
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVI, 19-21: текст латинською та російською
- ↑ Smith, 2006, с. 111.
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVII, 45: текст латинською та російською
- ↑ а б Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 12: текст латинською та російською
- ↑ Smith, 2006, с. 112.
- ↑ Полибий, 1895, XXI, 34.
- ↑ а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюautogenerated7не вказано текст - ↑ Полибий, 1895, XXI, 35.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюautogenerated1не вказано текст - ↑ Полібій та тисячі вісімсот дев'яносто п'ять, XXI, 36.
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 15-18: текст латинською та російською
- ↑ а б Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 18: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 19-23: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 25: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 26-27: текст латинською та російською
- ↑ а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюautogenerated5не вказано текст - ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 27: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 38: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 37: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 45: текст латинською та російською
- ↑ Тіт Лівій. Історія від заснування міста, XXXVIII, 50: текст латинською та російською
- Полибий. Всеобщая история. — Т. 2. Книги VI—XXV.
- Mommsen, Theodor (1 травня 2004). A History of Rome. Vol III. Project Gutenberg. Процитовано 11 травня 2014.
- Pennell, Robert. (1 листопада 2004). Ancient Rome : from the earliest times down to 476 A. D. Project Gutenberg. Процитовано 11 травня 2014.
- Smith, William. (1 листопада 2006). A Smaller History of Rome. Project Gutenberg. Процитовано 11 травня 2014.