Савченко Олексій Анатолійович народився 14 березня 1987 року в селі Розівка Шахтарського району Донецької області. У 2004 році закінчив Розівську сільську школу і вступив до Інституту штучного інтелекту на факультет Філософії і релігієзнавства. Починаючи з 3 курсу працював під науковим керівництвом Козловського Ігоря Анатолійовича. Написавши, під його керівництовом, у 2007 році курсову роботу на тему «Порівняльна характеристика вчення про карму в школах Мадх'яміка та Йогачара» тимчасово відмовився від подальшого опрацювання доктринальних питань буддизму з огляду на брак знання іноземних мов та можливості роботи з оригінальними доктринальними текстами, зосередивши увагу на вивченні більш загальних питань у історичній площині та дослідженню сучасності. Зокрема у 2009 році захистив диплом спеціаліста за темою «Сучасний феномен школи Карма Каг'ю», а у 2010 році диплом магістра релігієзнавства на тему «Еволюція тибетського буддизму у сучасному світі».
Олексій є позаштатним співробітником Центру релігієзнавчих досліджень і міжнародних духовних стосунків, член Донецького обласного відділу Української асоціації релігієзнавців та асоційований член Молодіжної асоціації релігієзнавців з січня 2012 року. З квітня 2010 року працював в Приватному вищому навчальному закладі «Інститут сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум» де, за підтримки Молодіжної асоціації релігієзнавців, виступив організатором двох круглих столів, а саме: Круглий стіл на тему «Сходознавство і релігієзнавство в контексті дослідження міжнародних відносин», що відбувся 17 грудня 2010 року на базі ПВНЗ «Інститут сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум» та круглий стіл на тему «Релігія як чинник міжнародних відносин», що відбувся 15 квітня 2011 року на базі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна з ініціативи МАР та при підтримці Інституту сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум». Під час підготовки та проведення 8 квітня 2011 року на базі ІСіМВ «Харківський колегіум» науково-практичної конференції на тему «Україна і світ: політичні, економічні та культурологічні питання» був відповідальним секретарем оргкомітету конференції. Має намір продовжувати свій розвиток у науковій сфері, вступити до аспірантури і працювати за спеціальністю.
З вересня 2012 року працює старшим лаборантом кафедри культурології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
З 1 листопада 2013 року є аспірантом кафедри культурології ІФОН НПУ імені М.П. Драгоманова. Затверджена наступна тема дисертаційної роботи: "Історико-релігієзнавчий аналіз розвитку буддизма в незалежній Україні"
Для мене все почалося з того, що я шукав інформацію для рефератів, коли вчився на третьому курсі. Безсовісно скопіював інформацію та нашвидкуруч оформив роботу. Трохи там поцупив, трохи там, трохи тут... ну, ви напевно знаєте, як це робиться. Але коли я вже роздрукував "реферат" на папері і став його переглядати, то я помітив жахливі речі. Там, посеред сторінки, було слово з трьох букв, але не "мир". Я не був у шоці, але мене це образило і не лише тому, що мені довелося передруковувати один аркуш паперу, що у нашому гуртожитку коштувало чи то 15, чи то 25 копійок. Ні. Просто я не зрозумів нащо так смітити в такому чудовому місці як Вікіпедія. Тому я вирішив зайти і видалити одне слово. Так я зрозумів, що це можливо. До речі, то була російська вікіпедія.
Попередня реєстрація була втрачена разом із старою поштовою скринькою на mail.ru. Послідовним я у редагуваннях ніколи не був. Просто сам завжди шукаю інформацію в інтернеті і часто звертаюся до Вікіпедії для того, щоб створити собі загальне враження, або знайти бодай одну влучну думку, відштовхнувшись від якої можна продовжити пошук десь далі, переходячи від посилання до посилання, від сайту до сайту, або просто переформулювавши запит у Google.
Я українець, живу в Україні, навчався в українському вишу де вчитися, читати, писати теж треба було українською мовою. Так я перекваліфікувався в україномовну Вікіпедію редагуючи її або по прецеденту бо мені це легко.
Я думав так: "Я зроблю трохи, хтось зробить трохи, вони зроблять трохи, а разом нас багато і буде вам Вікіпедія". Шукав інформацію, знайшов інформацію, додав інформацію. Які проблеми?
Ситуація мінялася, коли я був над-то зайнятий, або над-то вільний. Відповідно я або нічого не робив, або робив щось що потрапляло під руки. Зрештою наша система освіти виховує людину так, що робити щось безцільно стає просто не цікаво. Тобто мій мозок працює так, що якщо я читаю книжку, то я читаю її для чогось. Якщо я пишу, то маю мету. Це така риса характеру, яка при першому розгляді складає враження, що я цілеспрямована конкретна людина, а при детальному розгляді стає зрозумілим, що саме ця риса характеру є причиною моєї ліні. Нащо щось робити, коли не має мети. Мети не має - нічого робити не буду.
Так десь у травні місяці минулого року (2011) я був черговий раз без роботи. Треба було себе кудись діти і взагалі, коли навчання в університеті закінчилося, то мені дуже швидко стало зрозумілим що я деградую. Життя хоч і вимагає мене вчитися чомусь новому, але зазвичай це щось під ногами, тобто те, що мені заважає рухатися далі, робити повсякденну роботу. Шаблонні рішення для шаблонних ситуацій і день у день мій світ звужувався що далі нагадуючи таку річ, якою закінчується зебра. Ну, знаєте... життя це чорна полоса, біла полоса, чорна, біла, а потім хвіст...
Я раптово натрапив на якусь статтю і побачивши, що мені є що додати, почав шукати інформацію, джерела, коментаторську літературу тощо. Ви не думайте, що довчившись до рівня магістра я не навчився писати реферати сам, не копіюючи інформацію з Вікіпедії :)
Знаєте, цей пошук і ця діяльність, котра стала моїм хоббі здається мені наразі більш значимою ніж мої академічні дослідження та виступи на конференціях, які часто формально проводяться у різних вищих навчальних закладах.
Для мене найголовніше у дослідженні те, щоб я відчув як мій світ щойно став трохи ширше і я певен, що це класно, коли є можливість цим з кимось поділитися, водночас нікого до цього процесу не примушуючи. Хочеш - читай. Хочеш - пиши. Хочеш - викинь книжки з вікна. Роби що хочеш, мій друг, але облиш контакт, лайки фейсбука та безглузді форуми, які ніхто не читає. Зроби щось значиме, подарувати всесвіту те, що ти знаєш сам.
Перш за все — власний розвиток. Працюючи над статтями, або просто подорожуючи світом Вікімедіа, дізнаєшся дуже багато такого, що не спало би тобі на думку в іншому випадку.
По-друге, я хочу жити в суспільстві розумних людей і знаю, що Вікіпедію читають частіше, ніж будь-які інші сайти. Отже, поширення достовірних знань серед широких верств населення, зокрема студентства, є моєю другорядною метою.
Я написав цей довгий опус для людей, які хочуть щось дізнатися про мене - про того, хто створив або редагував ту статтю у Вікіпедії, яку вони читають або перевіряють. Це має пояснити чому я щось роблю і чому роблю саме так, а не інакше.
Бажаю всього найкращого ;)
.svg)
