Користувач:Soncevid

Київська організація У

Кутняхов Микола Іванович [ред. | ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до навігації Перейти до пошуку

КУТНЯХО́В Микола Іванович Народився 16. 04. 1952, м. Ворошиловград, нині Луганськ, Україна – художник-монументаліст, живописець і педагог.

Кутняхов Микола Іванович
Український художник – монументаліст Голова Київської Організації Національної Спілки Художників України з 2022 року
Народження	16 листопада 1952 Луганськ, УРСР, Україна
Проживає	Київ, Україна
Навчання	Луганське художнє училище
Вища освіта	НАОМА Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури 1974-1980
Посада	Голова Київської Організації Національної Спілки Художників України з 2022 року.
Діяльність	художник - монументаліст, іконописець, вчитель образотворчого мистецтва
Вчителі	Стороженко Микола, Яблонська Тетяна, Чеканюк В.А.
Член	Національна спілка художників України з 1989 року
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кутняхова- Семенюк Тетяна

Микола іванович Кутняхов (16 квітня 1952 рік. м. Луганськ. (УРСР) Україна) — український художник - монументаліст; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Голова Київської Організації Національної Спілки Художників України з 2022 року.

Зміст

• 1 Біографія
• 2 Творчість
• 3 Відзнаки
• 4 Примітки
• 5 Література

Біографія

[ред. | ред. код] КУТНЯХО́В Микола Іванович, народився 16. 04. 1952, м. Ворошиловград, нині Луганськ, УКРАЇНА – художник-монументаліст, живописець і педагог. Чо­ловік Т. Кутняхової-Семенюк, батько Д. Кутняхова Член НСХУ (1989). Закін. Київський художній інститут (1980; викл. М. Стороженко, В. Чеканюк). Відтоді працює у Києві: у Худож. фонді, одночасно – у школі мистецтв № 6: від 1990 – директор; за сумісн. 1985–98 – в Академії підвищення кваліфікації керів. кадрів. Учасник всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1979. Персон. – у Києві (1989, 1996), Поденборзі (Німеччина, 1991). Створює монум. розписи, вітражі, оформляє інтер’єри. У станк. живописі надає перевагу пейзажам, для яких характерні тонка пульсація просвітлених кольорів, багата ритміка форм. Автор публікацій з питань мистецтва та худож. освіти.

Творчість

[ред. | ред. код]

фрагмент об'ємної мозаїки «Вічний рух» або «Україна - Скіфія» на стіні головного входу Київський Ювелірний Завод - КЮЗ

Основні твори: 1980 року у Києві. Була виконана в матеріалі, (групова) дипломна робота, студентів - випускників Київського художнього інституту (НАОМА (Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) монументалістами - Миколою Кутняховим, Юрієм Левченком, Сергієм Жиделем, і Арсеном Рустамовим.

Виконання об'ємної мозаїки на фасаді Київського Ювелірного Заводу. Київ 1980.

Обʼємна мозаїка: «Вічний рух» або «Україна - Скіфія». На стіні головного входу Київський Ювелірний Завод - КЮЗ

На той час, це був перший випадок в історії  мистецького вишу України, де студенти монументального факультету, власноруч розробили, виконали і захистили свій дипломний проєкт, (мозаїку такого рівня складності) за межами, майстерні інституту. Ця унікальна мозаїка, є невід'ємною частиною архітектури сучасного Києва і культурної спадщини, столиці України.

живопис – «Золотий настрій» (1976), «Жовтень» (1980), «Сива гора» (1982), «Флокси» (1983), «Самотня хата» (1985), «Човен» (1987), «Пастух» (1989), «Сум» (1990), «Світла музика» (1991), «Народження світла» (1992), «Весняна аура» (1993), «Тополя» (1994), «Багаття» (1995), «Мелодія» (1996), «Жага» (1997), «Віковічне», «І був вечір» (обидва – 2001), «Ранок» (2004), «Промінь» (2006), «Нічне місто» (2008); мозаїка «Вічний рух» (Ювелірпром, Київ, 1980); розписи – «Жива криниця» (1983), «Бать­ківщина» (1985); вітражі – серія «Пори року» (1982; усі – м. Урґенч, Узбеки­стан), «Свята Україна» (Палац культури, м. Жидачів Львів. обл.), «Весняний настрій» (б-ка № 8), «Декоративні композиції» (б-ка № 5; усі – 1991), «Радість», «Сонячний настрій» (обидва – санаторій учасників війни, 1992; усі – Київ), «Цвітіння» (1998); енкаустика – «Мир дому твоєму» (гуртожиток «Молодіжний», Київ, 1987), «Осяяне літо» (1988), «Променистий дощ» (1989; обидва – пансіонат, м. Буча Київ. обл.); металопластика – «Зв’язок» (Головпоштамт, Луцьк, 1987); ікона «Микола Святоша» (2007).

Відзнаки

[ред. | ред. код]

• Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1983);
• Заслужений художник України (1992).

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

• Рекомендована література Шимчук Є. Вернісаж М. Кутняхова // ОМ. 2003. № 2; Бушак С. М. Чер­нігівський князь, котрий прийняв чернецтво і став лаврським святим // Літ. Чернігів. 2008. № 2; Пейзажі Миколи Кутняхова: Альбом. К., 2010.
• Кутняхов Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.

Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України