Користувач:Svitlana Savchuk
Кара́син — село в Україні, в Маневицькому районі Волинської області. Населення становить 843 осіб. Географічні координати 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. Історія села
Федір Сангушко володів селом Карасін, яке придбав у з Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час володів селом Карасін, яке придбав у Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час майже повністю зникло. Риба і дичина були основним засобам до існування перших поселенців. Назва села походить від великої улову риби в озері, зокрема карася - Карасін. Перші згадки відносяться до середини ХVI століття. Природа
За два кілометри від населеного пункту, на північ розкинулося мальовниче озеро Тросне. Влітку воно збирає на своїх берегах численну кількість відпочиваючих.
Архітектури
- Свято-Михайлівська церква
- Елемент маркованого списку
Духовну та архітектурну цінність становить Свято–Михайлівський храм. Церква збудована в 1691 році. Дерев’яна, тризрубна, одноповерхова. Дзвіниця прибудована у 1882 році. Храм і дзвіниця збудовані в єдиному стилі. До загального плану входить вівтар з прибудованою паламаркою, центральна частина храму, притвор із дзвіницею. Основною окрасою є неординарний купол. В інтер’єрі церкви дерев’яна декоративна різьба XIX століття. Тут також знаходяться старовинні ікони та церковні книги.Ще одна писемна згадка про село Карасин датується 6 червня 1543 р. і пов’язана з розмежуванням маєтків Городка та Маневич, що належали королівським підданим, від Карасина. Вітряний млин
Неабиякий інтерес у подорожуючих викличе вітряний млин. Навіки зупинилося кріплене до осі, велетенське колесо-маховик. Назавжди завмерли жорна. Тільки вітри не забувають, приходять, чіпляються за могутні крила, гойдаються на іржавих ланцюгах, нишпорять у вітряку, наче шукають свого друга мірошника.
Вітряний млин села Карасин був побудований відразу ж по закінченню Німецько-радянської війни. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро - в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра.
У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Хто знає, можливо, він знову буде діяти. У селі є середня школа, бібліотека, клуб на 200 місць.
Карасин уперше згадується в історичних документах 1566 року.