Користувач:Trianon

"Пирогово — розповсюджений російський топонім, в українській вимові трансформувався на «Пирогове». Хіба можна таке писати?.. Назва українського села "Пирогове" (саме "Пирогове", а не "Пирогів") існувала незалежно від російських назв. І хто це, знаючи хоч трохи українську мову, пише "назва не вірна". Невірною може бути людина, ще - якась істота, а щодо назви вживають слово "неправильна", "неточна", "спотворена" тощо. Зрештою, автору слід було звернутися до Інституту української мови АН України і запитати, як правильно називати згадане село та музей. Наразі пропоную читачам уже відому в Інтернеті статтю на цю тему.

"Пирогів" чи "Пирогове"?

    Оскільки істина дорожча від наших інтересів та амбіцій, прошу взяти до уваги такі аргументи. Передусім не забуваймо: село виникло раніше, ніж музей, саме під назвою «Пирогове», а не «Пирогів», тож і музей отримав у назві присвійний прикметник середнього роду, а не чоловічого. Слово «хутір» в історії цього поселення не згадується, та й самотній хутір навряд чи прославився б своїми знаменитими пирогами. Навіть за умови, що те село завдячує своєю назвою якомусь чоловікові на ймення Пиріг, все одно воно отримало б назву (чиє?) «Пирогове». Зовсім не звертаємо уваги на викручену російськими чиновниками потвору  «Пірожов» із короткої назви «Пирогівка». Ця колись зручна для вжитку форма нагадує мені назву «Шоломка», яку часто почуєш сьогодні з уст мешканців київської вулиці Шолом-Алейхема.
    Аналогія з назвами «Київ», «Харків», «Львів» тут не годиться, бо в ті часи за високим «штилем», тобто на офіційному рівні, вживали слово «град», а не «місто», через те назвами стали присвійні прикметники, утворені від іменників чоловічого роду. Зішлюся на текст: «Крім Холма, Данило Романович "і інші гради будував проти безбожних татар"5. Серед "градів", тобто міст-фортець, побудованих як заслін проти ординських завойовників, були Данилів, названий на честь самого Данила Романовича, і Львів, названий, як гадають, ім'ям його сина Льва Даниловича. Подібність цих найменувань підтверджує версію про походження назви Львова від імені князя Льва». (Я.Ісаєвич. «Як виникло місто під назвою «Львів») http://map.lviv.ua/statti/isaevych.html
    За тим же принципом (град – город) виникали й назви багатьох інших міст на закінчення «-ів». Певна річ, найбільше таких назв отримували села, першоосновою яким слугували іменники чоловічого роду, що вказували на маєток, хутір, острог, наділ, клин, вигін, обліг, вирубок тощо).
    Для аналогії тут більше згодилася б назва «Пирогове» на Вінниччині. «Пирогове. Назва мікрорайону пов'язана з прізвищем геніального вченого, педагога, громадського діяча М.І.Пирогова, який останні двадцять років життя мешкав у мальовничій садибі Вишня… у самому центрі с. Пирогове (колись село Шереметка)». http://www.toponymic-dictionary.in.ua/index.php?option=com_content&view=section&id=16&layout=blog&Itemid=17 Або: http://vin.com.ua/len%D1%96nskiy-rayon Але за прикладом Києва уже й там почали «очоловічувати» цю назву. 
    Особливу увагу звертаю на праці нині покійного Архипа Данилюка – викладача Львівського Національного університету ім. Івана Франка, видатного українського етнографа, географа-краєзнавця, лауреата Всеукраїнської премії імені Павла Чубинського,  зокрема на його дослідження «Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку. 4. Хати з усієї України під Києвом». Учений був надзвичайно вимогливий до правопису топонімів.
   Отже, не плутаймо село з містом (градом)!
  
Олекса Палійчук.