Користувач:Xstea/Чернетка

Ханжиева (Рахімова) Людмила Маллівна (19.09.1946-05.02.2023) - заслужений ветеран заводу "Криворіжсталь" (комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Як зазначалося в газеті "Вместе проинфо" від 02.08.2018, праця на комбінаті була вагомою часткою її життя й головні події в історії підприємства вона проживала разом з ним, оскільки працювала на комбінаті понад 43 роки та понад 15 років активно допомагала в роботі Ради ветеранів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Її трудовий шлях розпочався із чоловічої роботи звичайного техніка-електрика, куди 18-ти річною дівчиною вона прийшла на практику з технікуму до начальника зміни третьої бригади цеху електромереж та підстанцій, під керівництвом якої працювало понад 40 людей. З перших днів роботи молода, східної краси дівчина, сміливо працювала на висоті на рівні з чоловіками і вже в 1968 році перейшла до оперативно-ремонтної бригади. Електрика - річ небезпечна й не терпить зневажливого ставлення і за неуважність іншого у грудні 1981 року "заплатила" Людмила Маллівна, коли не зі своєї вини потрапила під напругу понад шість тисяч вольт, отримала електро-опік голови та тулуба і дивом залишилася жива. Півроку була на лікуванні та внаслідок трудового каліцтва отримала другу групу інвалідності. У період лікування та відновлення надійною опорою став її чоловік Ханжиєв Анатолій Миколайович, майстер цеху АСУПТП заводу "Криворіжсталь" (01.08.1944 р.н.), якому довелося опікуватися коханою дружиною та піклуватися про 11 річну доньку Олену та 2-х річного сина Анатолія. Після тривалого лікування Людмила Маллівна повернулась знову працювати на "рідний" комбінат. Була на чолі команди на підстанції КРЗ-12 під час запуску нового цеху комбінату (Блюмінг 3). За період праці з своєю "сорокаголовою" бригадою пройшла "вогонь, воду та мідні труби", як було зазначено в газеті "Металург" від 20.09.2001. На пенсії Людмила Маллівна опікувалася онучкою Лерочкою й раділа за онука Олежку та продовжувала допомагати в діяльності Ради ветеранів комбінату «АрселорМіттал Кривий Ріг». У період COVID відійшла від активної допомоги у Раді ветеранів, але підтримувала активні зв'язки з колегами з Ради та своїми колишніми підлеглими із бригади. З початку війни і до останніх днів життя залишалося в рідному місці з вірою у краще майбутнє, але, на жаль, було похована у лютому 2023 року на цвинтарі під звуки повітряної тривоги. В останній шлях Людмилу Маллівну прийшли проводити донька, син, родичі, близькі, колеги з Ради ветеранів та майже вся її колишня бригада.