Користувач:Zvr/Véhicule Automatique Léger
| Відсутній елемент Вікіданих |
.JPG)
Véhicule Automatique Léger (букв. «автоматичний легкий транспортний засіб») або VAL — тип безпілотної (автоматизованої) транспортної системи середньої місткості (піплмувер) на гумових шинах[en]. Цю технологію було розроблено в Науково-технологічному університеті Лілля, продано компанією Matra та вперше використано на початку 1980-х років для мережі метро Лілля, однієї з перших у світі повністю автоматизованих залізничних мереж масового транспорту, якій передувала лише лінія Порт-Айленд[en]у в Кобе, Японія. [1] Технологія VAL зараз продається компанією Siemens, яка придбала компанію Matra наприкінці 1990-х років.
Всього в світі зараз працює 11 ліній у 8 мережах на основі технології VAL. Поточна версія продукту VAL продається як NeoVal (розрізняючи AirVal для аеропортів і CityVal для звичайніших транзитних середовищ).
Назва є бекронімом, і перший проект, який використовує технологію, отримав прізвисько VAL після маршруту лінії: Villeneuve d'Ascq à Lille (буквально «Вільнев д'Аск — Лілль»).
Система VAL використовує повністю автоматизовану піднесену напрямну, яка може бути металевою або бетонною залежно від переважаючих погодних умов. Основна підвіска — гумові шини з парами горизонтальних шин для забезпечення бокового наведення. Електрична потужність 750 В постійного струму збирається башмаками від напрямних. [2]
Транспортні засоби є легкі 2-вагонні потяги (VAL 206[en] або VAL 208) загальною місткістю 124 місць або здвоєні комплекти (VAL 256[en]) з 80 сидячими та 160 стоячими місцями. Усі осі цих вагонів оснащені електродвигунами потужністю 150 кВт (201 к. с.). Система визначає місцезнаходження поїздів на напрямній за допомогою ультразвукових датчиків. [3] VAL використовує сигналізацію фіксованого блоку.
VAL може впоратися з непередбаченим попитом, вставляючи додаткові поїзди в мережу відповідно до віддаленої команди з центру управління. Комп’ютерна система диспетчерського центру автоматично прискорює або уповільнює рух поїздів, щоб дотримуватися розкладу. Система VAL може обробляти просування лише за 60 секунд, а система «Lille VAL» швидко підтвердила свою готовність 99,8%. [4]
На відміну від іншої першої системи метро без водіїв, Vancouver SkyTrain, у конструкції VAL використовуються платформи, які відокремлені від колій скляною перегородкою, щоб пасажири, які очікують, не збилися з дороги або не впали на колії. Двері на платформі, виготовлені швейцарським виробником скляних дверей dormakaba[en], вбудовані в ці перегородки та відкриваються синхронно з дверима поїзда, коли поїзд зупиняється на платформі.
На додачу до того, що поїзди не працюють без машиністів, на платформах станцій у звичайному режимі роботи немає персоналу. У оригінальній системі метро Лілля за ними стежить велика система замкнутого телебачення з 330 камерами та 24 телевізійними моніторами у віддаленій диспетчерській. [5]
У 2006 році було оголошено про проект NeoVal, наступника VAL. Він має рекуперативне гальмування. 40% із 62 мільйонів євро, виділених на програму, надійде від Agence de l'innovation industrielle[en] (агентство з підтримки технологій, раніше відоме як AII). Програмою керує Siemens Mobility у співпраці з Lohr Industrie[en]. NeoVal буде керуватися єдиною центральною рейкою, подібною до Translohr, і зможе працювати без будь-якого електропостачання між станціями (без третьої рейки чи повітряних ліній), що значно зменшить вартість інфраструктури. [6]
NeoVal пропонується в двох версіях:
- версія CityVal, розроблена для звичайних транспортних середовищ (ширина вагону 2,65 м) з першим впровадженням на лінії В Реннського метрополітену ;
- версія AirVal, розроблена для умов аеропорту (ширина вагону 2,80 м) з першим впровадженням на автоматизованому піплмувері аеропорту Суварнабхумі[en] в аеропорту Суварнабхумі, Таїланд.
Станом на липень 2021 року за технологією VAL працюють 12 ліній у 8 системах:
- Лілльський метрополітен (дві лінії), з 1983 року, вагони VAL 206 і VAL 208
- Orlyval, з 1991 року, вагони VAL 206
- Тулузький метрополітен (дві лінії), з 1993 року, вагони VAL 206 і VAL 208
- Лінія Веньху[en] Тайбейського метро, з 1996 року, збільшені вагони VAL 256[en], що використовують технологію MAGGALY від лінії D Ліонського метро[en] та сигналізацію Bombardier
- Реннський метрополітен (дві лінії), з 2002 року вагони VAL 208 і CityVal
- Туринський метрополітен, з 2006 року, вагони VAL 208
- CDGVAL, Liaison Interne Satellite Aérogare, з 2007 року, вагони VAL 208
- U (лінія ЛРТ, Ийджонбу), з 2012 року, вагони VAL 208 з кондиціонером, місцеве позначення U100
- Аеропорт Бангкок-Суварнабхумі, з 2023 року — 6 2-вагонних поїздів AirVal[7]
- SkyLine аеропорту Франкфурта (реконструкція чинної системи піплмувер) — 24 2-вагонні поїзди AirVal[8]
- Airport Transit System[en] в аеропорту Чикаго-О'Хара (відкрита в 1993 році та замінена системою Bombardier у 2019 році та знову відкрита в 2021 році)
- У Джексонвіллі, штат Флорида, в 1989 році була урочисто відкрита лінія VAL; її було закрито в грудні 1996 року та замінено монорейкою Джексонвілла. Рухомий склад був проданий аеропорту Чикаго-О'Харе.
Коли VAL було представлено в Тайбеї, планувальники залізниць придумали термін залізнична транспортна система середньої місткості, щоб відрізнити VAL від важкої залізниці (метро). Відтоді цей термін почали застосовувати до транзитних систем подібної пропускної здатності, головним чином у містах Азії, навіть якщо системи не базуються на технології VAL. Siemens тепер скоріше використовує терміни «метро середньої місткості» або просто називає VAL «people mover».
- ↑ Bushell, Chris, ed. Jane's Urban Transport Systems 1995-96. Surrey, United Kingdom: Jane's Information Group; 1995. p178, 472
- ↑ Bushell, Chris, ed. Jane's Urban Transport Systems 1995-96. Surrey, United Kingdom: Jane's Information Group; 1995. p472-3
- ↑ Bushell, Chris, ed. Jane's Urban Transport Systems 1995-96. Surrey, United Kingdom: Jane's Information Group; 1995. p472-3
- ↑ Bushell, Chris, ed. Jane's Urban Transport Systems 1995-96. Surrey, United Kingdom: Jane's Information Group; 1995. p472-3
- ↑ Bushell, Chris, ed. Jane's Urban Transport Systems 1995-96. Surrey, United Kingdom: Jane's Information Group; 1995. p178
- ↑ euromedtransport.org[недоступне посилання з 01.03.2023]
- ↑ Siemens builds fully automated people mover at Suvarnabhumi airport. 17 July 2020. Процитовано 27 November 2020.
- ↑ Siemens delivers fully automated people mover for the Frankfurt airport. 3 April 2018. Процитовано 27 November 2020.
- Presentation of the NeoVal system on the official Siemens website
- Documentation technique du VAL 206 [dont le VAL 208 en est l'évolution] (PDF). traction-electrique.ch (фр.). Процитовано 7 February 2023.