Корнило Яворівський
| Корнило Яворівський | |
|---|---|
| Народився | 1898 Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 1975 Лос-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка США |
| Діяльність | військовослужбовець, громадський діяч, викладач університету |
| Знання мов | українська, англійська, італійська, німецька, польська, французька, іспанська, російська, румунська і угорська |
| Заклад | ЛДУ імені Івана Франка |
| Брати, сестри | Яворівський Євген |
Корни́ло Не́сторович Яворі́вський (нар. 1898 року, м. Львів — пом. 1975 року, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — український громадський діяч, викладач іноземних мов, поліглот, перекладач. Рідний брат Євгена Яворівського[1]. Старшина УГА[2].
Народився 1898 року у Львові, в сім'ї викладача латинської і грецької філософії, письменника і політичного діяча Нестора Яворівського (Яворовського). Закінчив Коломийську гімназію; у 1916—1917 роках — хорунжий австро-угорського війська. В 1917 році потрапив до італійського полону, де перебував до 1919 року[3]. У 1919—1921 рр. разом з братом перебував у лавах Української галицької армії.
З 1921 до 1924 років навчався в Українському університеті у Львові, після закінчення викладав іноземні мови приватно та в українських гімназіях Яворова (1925—1926 р.р.) і філії Академічної гімназії у Львові (1935—1939 р.р.)[3]. Особисто навчав англійської патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого[1].
До 1939 року працював у «Пресовому концерні Івана Тиктора»[4], у 1940—41 роках працював у науковій бібліотеці та викладав англійську мову при відділі аспірантури Львівського університету. Володів англійською, італійською, німецькою, польською, французькою, також іспанською, російською, румунською та угорською мовами[3].
Входив до складу редакції підпільної радіостанції «Самостійна Україна» («Афродита»), яка вела щоденно низку радіопередач українською, російською, французькою та англійською мовами[5][6], зокрема разом з Богданом Галайчуком займався підготовкою іншомовних текстів[7].
Після викриття і знищення солдатами НКВС криївки з радіоапаратурою, емігрував: спочатку виїхав до Німеччини, а згодом до США[1].
Помер 1975 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія[2].
Перед смертю Корнило Яворівський встиг передати оригінал протоколу з процесу над Мироном Тарнавським, якого судили у 1919 році за те, що він пішов на підписання угоди із Добровольчою армією російського генерала Денікіна. Цей документ, а також інші важливі архівні документи Української галицької армії, зберігалися у його сімейному архіві понад 50 років. Усі ці матеріали згодом стали основою для книги «Процес генерала Мирона Тарнавського», яку власним коштом у 1976 році опублікував Дмитро Микитюк[2].
- Іван Бравн. Її послідні гроші / Пер. з англ. Корнило Яворівський // Новий час. — 1929. — Ч. 112
- Фредерік Буте. Помилка справедливості / Пер. Корнило Яворівський // Новий час. — 1930. — Ч. 21
- Корнило Яворівський. Як учитися чужих мов // Новий час. — 1930. — Ч. 97
Деякі свої праці Корнило Яворівський також публікував у часописі «Новий час» під криптонімами «К. Яв.», «Корнило Яв.»[8].
- ↑ а б в Яворівський Євген [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Коломийщини. Том 14 (літери Щ-Ю-Я) / За ред. М. Васильчука. — Коломия: Вік, 2002. — С. 38
- ↑ а б в Українська Галицька Армія. Том 5 / Д. Микитюк. — Вінніпеґ, 1976. — С. 146
- ↑ а б в Володимир Мороз. Технічні засоби пропаганди в діяльності ОУН. // Український 490 визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2004 (PDF). http://dspace.nbuv.gov.ua/ (українська) . с. 220. Архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
- ↑ У межах зацікавлення [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / Іван Кедрин. — Нью-Йорк та ін.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1986. — С. 490
- ↑ Радіостанція УПА «Афродита», або голос вільної України що лунав з села Ямельниця. https://photo-lviv.in.ua/. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 19 вересня 2021.
- ↑ Вільна Україна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
- ↑ ОУН і УПА в роки Другої світової війни / Перепічка Є. В. — Львів: Сполом, 2009. — С. 668
- ↑ Видання Івана Тиктора та концерну «Українська Преса»: Бібліографічний покажчик (1923—1977) / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; [уклад. В. Г. Денисюк]. — Львів, 2000. — С. 108, 111
|
Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |