Перейти до вмісту

Корнілов Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Корнілов Володимир Володимирович
Народився13 липня 1968(1968-07-13) (56 років)
СРСР РРФСР, Липецьк
ГромадянствоУкраїна Україна-Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьжурналістика, політологія
Alma materДонецький державний університет
Знання мовросійська і українська
РодичіКорнілов Дмитро Володимирович
У шлюбі зАліна 1971 року народження, менеджер банку
Дітидва сина, 1990 та 2005 року народження.
Сайтkornilov.name
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнілов.

Володи́мир Володи́мирович Корні́лов (нар. 13 липня 1968(19680713), Липецьк, РРФСР) — російський публіцист, політолог, журналіст, відомий своїми українофобськими висловлюваннями. Тривалий час жив та працював в Україні. За освітою — історик. У 2006—2013 директор Української філії затулінського Інституту країн СНД, член ради ВГО Російськомовна Україна[1]. У 2013 створив та очолив Центр євразійських досліджень.

У квітні 2018 року отримав паспорт громадянина так званої ДНР [2].

У вересні 2019 року отримав громадянство Російської Федерації [3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Липецьку (Росія), ріс і виховувався в Донецьку. У 1995 році закінчив заочне відділення історичного факультету Донецького державного університету.[4]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Працював у Ворошиловському райкомі комсомолу міста Донецька, згодом — на обласному телебаченні, вів українофобську програму «Вибір».

У 1995—1999 роках — редактор відділу політики газети «Комсомольская правда — Донбасс». У 1999-2000 рр. — менеджер департаменту реалізації газети Fort Worth Star Telegram (США).[4]

У 2000—2003 роках — заступник головного редактора газети «Салон Дона и Баса[ru]» (Донецьк).

У лютому-листопаді 2003-го — головний редактор газети «Сегодня» (Київ). Обидва видання входили до видавничої групи холдингу СКМ, головним акціонером якої був олігарх, колишній народний депутат України від Партії Регіонів олігарх Рінат Ахметов.

У 2004—2006 очолював редакцію «Ділового журналу». Постійний автор інтернет-видання «Наш Век»[5].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

До осені 2005 року, як повідомляє ресурс «Політтех», консультував блок «Держава» Геннадія Васильєва (ексгенпрокурора України, співвласника концерну Енерго, нардепа від Партії регіонів VI скликання).[4]

З 2006 по 2013 керував Українською філією Інституту країн СНД і працював оглядачем газети «2000»[6] (Київ). У липні 2013 року пішов з посади директора УФ ІК СНД та виїхав з Києва. Очолив нову структуру — Центр євразійських досліджень[7][8].

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Автор книги «Донецько-Криворізька республіка: Розстріляна мрія» (рос. Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта), виданої в 2011 році харківським видавництвом «Фоліо» тиражем у 5 тисяч екземплярів. У 2015 році була перевидана у Росії у видавництві "Питер".

Погляди

[ред. | ред. код]

Під час ток-шоу «Свобода слова» на телеканалі ICTV на репліку політолога Олексія Гараня — «А ви знаєте українську мову? Скажіть що-небудь» — Володимир Корнілов відповів українською: «Я у своїй країні завжди буду говорити своєю рідною мовою. Жоден політик не змусить мене відмовитися від цього. Шановний, звикайте»[9].

15 жовтня 2010 р. у ході конференції «Федералізація України: від розколу до єдності» в Одесі перший заступник голови комітету Держдуми РФ у справах СНД Костянтин Затулін зауважив, що, за його словами, Україна має перспективи тільки як федеративна держава, оскільки в Україні, мовляв, існують величезні відмінності між регіонами. Його підтримав директор українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов, на думку якого, Україна приречена на федералізм і двомовність. «Інакше Україна просто не зможе зберегти себе в нинішніх кордонах... Потрібно, щоб уже зараз представники української громадськості сіли один стіл і обговорили, як же жити».[10]

Спеціально для цієї цілі Корнілов опублікував книгу «Донецько-Криворізька республіка: Розстріляна мрія», тираж якої профінансував проросійський політик Ігор Марков[11].

В економічних питаннях Корнілов відстоює інтереси Росії в Україні. Зокрема, він заявив, що Україна має взамін за дешевий газ запропонувати його батьківщині щось більше ніж дружбу:

У німців газ дешевий тому, що вони половину ГТС росіянам продали, а Україна пропонує «вічну дружбу».[12]

У 2008 році Корнілов з іншими членами інституту СНД виступив проти визнання Голодомору українців в 1932 — 1933 років. Після чого СБУ мало не закрила цю організацію.[13] А сам Корнілов мало не зазнав адміністративного покарання[14].

За активну проросійську діяльність на території України Корнілов нагороджений «Почесним знаком співвітчизника» Росії, який йому вручив особисто міністр закордонних справ цієї держави — Сергій Лавров.[15]

Корнілов вважає за необхідне укладення нового, посиленого, Договору про дружбу та співпрацею між Україною та Росією.

Критика

[ред. | ред. код]

Закрити філію Інституту країн СНД в Україні вимагав від влади народний депутат із фракції НУ—НС, член партії «За Україну!» Ярослав Кендзьор: «Якщо у нинішньої влади є хоч крапля української гідності, вона повинна негайно анулювати свідоцтво про реєстрацію цього, з дозволу сказати, інституту». «Сьогодні директор інституту Корнілов апелює до російської влади з вимогою висловити невдоволення діями Шустера, ведучого українського державного телеканалу. Тому мені незрозуміло, громадянином якої країни є цей діяч?», — зазначив нардеп.[16]

Луганська УНП засудила презентацію книги «Донецько-Криворізька республіка. Розстріляна мрія», що відбулася в залі Луганської обласної філармонії, мотивувавши це «закликами до федералізації».[17]

ГІ «Права Справа» вимагала від т. в. о. Голови СБУ В. Рокитського та Міністра закордонних справ України К. Грищенко оголосити персоною нон ґрата керівника Українського філіалу інституту країн СНД В. Корнілова.[18]

9 квітня 2012 р. кіровоградські свободівці зірвали презентацію книги у приміщенні обласної бібліотеки ім. Чижевського.[19]

Санкції

[ред. | ред. код]

Володимир Корнілов публічно висловив свою підтримку російської політики, війни та анексії українських територій відповідно до кремлівської пропаганди.[20] Володимир Корнілов є підсанційною особою багатьох країн.[21]

14 жовтня 2022 доданий до санкційного списку Канади.[22]

15 січня 2023 року доданий до санкційного списку України.[23]

Публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сторінка на сайті "Російськомовної України"[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Являюсь теперь счастливым обладателем паспорта ДНР. Дай Бог, доживу до российского паспорта — и считай, значительная часть мечты, озвученной мною ещё в далёком 1991-м, будет осуществлена
  3. ↑ Известный украинский политолог получил гражданство России
  4. ↑ а б в Корнилов Владимир Владимирович. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 23 вересня 2014.
  5. ↑ Наш Век. Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 24 червня 2014.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Создаю Центр евразийских исследований [Архівовано 3 березня 2015 у Wayback Machine.]. Планирую открыть офисы Центра в трех столицах - в Петербурге, Донецке и Гааге // «Корреспондент», 5 августа 2013, 10:19
    ... ближайшее окружение Януковича встало на наиболее авантюрный для этой страны путь – на выработку сценария «Тягныбок во втором туре президентских выборов»
  8. ↑ Центр евразийских исследований. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 24 червня 2014.
  9. ↑ Корнілов відмовився переходити на українську мову в ефірі ТБ[недоступне посилання з липня 2019]
  10. ↑ Інститут країн СНД допускає федералізацію України. Архів оригіналу за 22 жовтня 2010. Процитовано 12 лютого 2012.
  11. ↑ В Одессе махровые Украинофобы презентовали идеологию федерализма. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 12 лютого 2012.
  12. ↑ Цензор. Відео. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 12 лютого 2012.
  13. ↑ СБУ хоче закрити "інститут російських провокаторів". Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 12 лютого 2012.
  14. ↑ Огризко розповів, за яких умов житиме Затулін. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 12 лютого 2012.
  15. ↑ Росія нагородила провокаторів за антиукраїнську діяльність. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 12 лютого 2012.
  16. ↑ Інститут країн СНД в Україні пропонують закрити. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 вересня 2014.
  17. ↑ Луганська УНП засудила заклики до федералізації, які знову звучать у Луганську. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 24 вересня 2014.
  18. ↑ Луганские националисты требуют объявить политолога Корнилова персоной нон-грата. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 24 вересня 2014.
  19. ↑ У Кіровограді свободівці зірвали презентацію українофобського опусу Корнілова. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.
  20. ↑ Столкновение с НАТО, Россия и её новые территории, ловушка для бегущих либералов | Владимир Корнилов (укр.), процитовано 18 березня 2023
  21. ↑ КОРНІЛОВ Володимир Володимирович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 18 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  22. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (26 жовтня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 22: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 18 березня 2023.
  23. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  24. ↑ Монография сотрудников ИМИ МГИМО удостоена премии «Серебряный лучник» [Архівовано 15 вересня 2017 у Wayback Machine.] // mgimo.ru, 29 февраля 2016
  25. ↑ about [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.] // mgimo.ru, 29.02.16
  26. ↑ Книга "Как выигрывают выборы в США, Великобритании и Евросоюзе: анализ политических технологий» получила Grand Prix премии РАПК [Архівовано 15 вересня 2017 у Wayback Machine.] // stratagema, 21.03.2016

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корнілов_Володимир_Володимирович&oldid=43572825