Перейти до вмісту

Корольов Геннадій Олександрович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Корольов Геннадій Олександрович
Народився1983(1983)
Баштанка Миколаївська область
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНПУ ім. М. Драгоманова, Ягеллонський університет
Галузьісторія, політологія
ЗакладІнститут історії України НАН України
Вчене званнястарший дослідник
Науковий ступіньДоктор історичних наук
ЧленствоУкраїнсько-Польська комісія дослідження взаємин 1917-1921 рр.; Міжнародне історіографічне товариство (Польща)
НагородиНагорода "Przeglądu Wschodniego" (2020)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корольов.

Корольов Геннадій Олександрович (нар. 1983, м. Баштанка, Миколаївської області, УРСР) — український історик, політолог та есеїст. Доктор історичних наук (2020), старший дослідник (2017)[1]. Дослідник історії федералізму, Центрально-Східної Європи, Української революції 1917—1921 рр. та українсько-польських відносин. Член Українсько-Польської комісії з дослідження взаємин 1917—1921 рр. Фахівець з історії ідей.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 2006 р. закінчив історичний факультет Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова (м. Київ), здобув диплом магістра історії та правознаства з відзнакою. У тому ж році вступив до аспірантури Інституту історії України НАН України, де у 2009 р. успішно захистив кандидатську дисертацію під науковим керівництвом д.і.н., професора Пирога Руслана Яковича. У 2013—2014 рр. — навчався на післядипломових студіях в Інституті історії Ягеллонського університету (м. Краків, Польща) під керівництвом доктора габілітованого, професора Яна Яцека Бруського.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Професійну діяльність розпочав у 2006 р. як викладач Київської державної академії водного транспорту ім. П. Конашевича-Сагайдачного. Після захисту в 2009 р. залишився працювати в Інституті історії України НАН України, сьогодні — старший науковий співробітник відділу історії Української революції 1917—1921 рр. В Інституті історії України також виконував обов'язки відповідального редактора фахового наукового збірника «Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.» У 2015 р. дістав престижну стипендію ім. Кшиштофа Скубішевського і був запрошений працювати як науковий співробітник Центру досліджень Східної Європи Варшавського університету. Одночасно проводив наукові дослідження в Інституті історії Польської академії наук [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.] у рамках відділу історії дипломатії та тоталітарних режимів.

Здобував наукові стипендії Німецького історичного інституту в Варшаві (2016 р., 2017 р.). У 2018 р. був запрошений як гостьовий дослідник до Інституту новітніх та сучасних історичних досліджень Австрійської академії наук (Відень, Австрія), де готував докторське дослідження. Сьогодні — асоційований дослідник ERC проекту «Non-Territorial Autonomy as Minority Protection in Europe: An Intellectual and Political History of a Travelling Idea, 1850—2000» (Віденьський університет)[2].

В осінньому семестрі 2018 р. був гостьовим дослідником Українського наукового інституту Гарвардського університету (Кембридж, США)[3]. У 2019 р. працював асоційованим професором Славістично-Євразійського центру, Університету Хоккайдо (Саппоро, Японія). Після повернення до Києва у лютому 2020 р. успішно захистив в Інституті історії України НАН України докторську дисертацію. У грудні 2020 р. очолив Інститут вивчення Центрально-Східної Європи.

Наукові праці Г. О. Корольова були опубліковані декількома мовами: українською, польською, російською, англійською та німецькою. Друкується у престижних наукових виданнях, зокрема «Український історичний журнал», «Ab Imperio», «Nationalities Papers [Архівовано 7 січня 2021 у Wayback Machine.]», «Nordost Archiv», «Kwartalnik Historyczny [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]» тощо. Входить до редакційних колегій журналів «Архіви України»[4], «Україна дипломатична»[5]. Заступник головного редактора «Часопису дослідження війн та революцій», який видається Інститутом історії України НАН України.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У березні 2020 р. отримав академічну Нагороду «Przeglądu Wschodniego» (Варшавський універиситет)[6].

Основні публікації

[ред. | ред. код]

Г.О. Корольов є автором близько 100 наукових праць з історії ідей, історії федеративних проектів у Центрально-Східній Європі, Української революції 1917—1921 рр., українсько-польських відносин.

  • Федеративні проекти в Центрально-Східній Європі: від ідеологічної утопії до реальної політики (1815—1921 рр). Київ: К. І. С., 2019. 380 с.
  • In Search of the Lands of Rus’: The Idea of Ukraine in the Imagination of the Little Russian Movement (1917—1919). Nationalities Papers: Vol. 49, Issue 4, doi:10.1017/nps.2020.47
  • Das Projekt einer ukrainisch-weißrussischen Föderation (1918—1920): zwischen einer Utopie und der Realpolitik, Nordost-Archiv, Band XXVII/2018: Krieg und Frieden. Folgen der Russischen Revolution von 1917 im östlichen Europa, Lüneburg 2020, S. 52-66.
  • «Dwie Europy Środkowe» Oskara Haleckiego w «cieniu imperializmów», Kwartalnik Historyczny, 4/2017, s. 677—698.
  • Федеративні проекти у Центрально–Східній Європі (1815—1923 рр.): інтелектуальна позірність та методологічні парадокси історіографії, Харківський історіографічний збірник, вип. 16, 2017, с. 230—255.
  • Українські національні проекти та східноєвропейські «держави-нації» 1917—1923 рр. у новітній історіографії: основи компаративного аналізу, Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917—1921 рр.): Матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 1–2 червня 2017 р. / Упоряд.: В. Верстюк (відп. ред.) та ін., Київ; Чернігів, 2017, с. 234—248
  • Слов'янська федерація і «Вільна Спілка», або українські дебати про федералізм у «довгому XIX ст.», Проблеми всесвітньої історії, № 2, 2017, с. 86-99.
  • Концепція Української революції 1917—1921 рр. у текстах польських істориків: ставлення, традиція та історіографічний канон, Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років, вип. 12, 2016, с. 43-60.
  • «Intelektualista antykolonialny» Anton Łuckiewicz i «nacjonalista hybrydowy» Otto Eichelman: komparatystyczne studium utopii federacyjnych, Studia z Dziejów Rosji i Europy Środkowo-Wschodniej, vol. LII, 2017, s. 55-70.
  • Federalistyczne utopie w Europie Środkowo-Wschodniej (na początku XX wieku): projekty «Stanów Zjednoczonych» wobec małych narodów, in: Roman Baron — Roman Madecki — Jan Malicki, Czeskie badania nad Polska w kontekście Europy Środkowej i Wschodniej, Praha, 2016, s. 379—388.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Корольов Геннадій Олександрович. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 2 лютого 2021.
  2. ↑ Team. ntautonomy.univie.ac.at (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  3. ↑ Gennadii Korolov. huri.harvard.edu (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2021.
  4. ↑ Редакційна колегія | Науково-практичний журнал «Архіви України». au.archives.gov.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  5. ↑ Редакційна колегія – Україна дипломатична (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  6. ↑ Laureaci XXVII Nagrody Przeglądu Wschodniego | (pl-PL) . Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 2 лютого 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. http://resource.history.org.ua/person/0000624 [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корольов_Геннадій_Олександрович&oldid=40501152