Перейти до вмісту

Коротков Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Коротков Сергій Олександрович
Народився5 квітня 1946(1946-04-05) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер31 січня 2010(2010-01-31) (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМіське кладовище № 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, діджей, викладач, педагог, телеведучий, хімік, перекладач, музикознавець, радіоведучий Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих

Сергій Олександрович Коротков (5 квітня 1946, Харків — 31 січня 2010, Харків) — радянський та український сходознавець, музикознавець, музичний критик, діджей, викладач, вчений-хімік, радіо- та телеведучий, перекладач, колекціонер, один з основоположників радянської рок-журналістики[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Сергій Коротков народився 5 квітня 1946 року у Харкові.

У дитинстві Сергій закінчив музичну школу за класом фортепіано, яку ненавидів. Пізніше закінчив хімічний факультет ХДУ у 1969 році[2]. З цього приводу він казав: «Мене часто порівнювали з Бородіним, який був і хіміком, і музикантом»[3]. У другій половині 1990-х років у Харкові кілька років випускався джин-тонік із торговою маркою «Коротков», створений в результаті спільного проекту з кінознавцем Володимиром Миславським[4].

Основоположник рок-журналістики

[ред. | ред. код]

Сергій Коротков був одним із основоположників рок-журналістики в СРСР. Він випускав самвидавний рок-н-рольний журнал «Бит-Эхо», який став першим вітчизняним рок-журналом. З'явився журнал у Харкові у зв'язку з появою у місті рок-груп та першим сейшеном у ДК Залізничників 1 січня 1966 року.

Згодом журнал був закритий і Сергій Коротков на двадцять років пішов у підпілля. Пізніше він писав статті під псевдонімом «Морковна корова» у видання «Рок-курьер» і «Похождение дел». Потім, коли рок-музику офіційно дозволили, став відомим музичним журналістом.

Останнім часом Сергій Коротков був президентом Журналістського Клубу Харкова[1].

Музикознавець, ведучий курсів диск-жокеїв

[ред. | ред. код]

У 1960-х роках співав у групі «Ідоли» і був президентом першого рок-клубу в Харкові, у 1970-х роках став організатором дискотек[1].

1979 року вперше на радянському просторі профспілки Харкова організували курси диск-жокеїв, які читав Сергій Коротков. До 50-річчя Сергія учні підготували та видали книгу «Історія сучасної музики», що є збіркою тих самих лекцій[3].

Восени 1986 року розпочало активну концертну діяльність перше у місті неформальне творче об'єднання — Харківський міський Rock-Club. Засновниками цього руху були Олександр Мартиненко, Сергій Олійник, Андрій Шумілін, Сергій Мясоєдов (Rock-Club) та Сергій Коротков з Ігорем Кедровським («Radio-50»).

Незважаючи на заборону діяльності обкому КПРС, клубу вдається провести в період з листопада 1987 по грудень 1989 серію знаменитих і скандальних на той час, великомасштабних (3 дні) музичних фестивалів, що мали величезний і багато в чому революційний вплив на культурне та політичне життя міста[5].

Одним із зримих втілень цього процесу та його закономірним продовженням стала знаменита тусовка «Сквозняк», яка відкрила талановитих діячів сучасної культури, політики, бізнесу. «Сквозняк» — так називалося невелике кафе на вул. Сумській, 50, де збиралися учасники рок-клубу у його «золотий час». У другій половині 1980-х саме у «Сквозняку» знаходився центр рок-руху Харкова — там обмінювалися музикою та позичали інструменти, читали заборонену літературу. Там грали рок харківські музиканти та організовувалися концерти заїжджих зірок[6].

Сходознавець

[ред. | ред. код]

Сергій Коротков займався вивченням та популяризацією навчань древнього Сходу, такими як суфізм та дзен-буддизм.

У 1991 році у видавництві «АРС» (Харків) вийшла книга «Плоть і кістки дзен» (автор: Пол Репс, тираж 50 тисяч екземплярів)[7], перекладачем з англійської та редактором якої був Коротков. За радянських часів Коротковим було перекладено кілька книг Ошо та видано самвидавом. Пізніше їх було перевидано професійним способом, але вже без вказівки імені перекладача.

У Москві 1994 року у видавництві «Либрис» вийшла тиражем в 10000 примірників книга Ошо «За межами Просвітлення»[8] із зазначенням авторства перекладача Короткова.

Теле- та радіоведучий

[ред. | ред. код]

Сергій Коротков був ведучим радіопрограми «Короткохвильовка». На «Радіо-50» вів передачі «Монстри рок-н-ролу» та «Nirvana».

Також вів телепрограми на харківському каналі «Приват TV». У 1990-ті роки вів телепрограми «Коротко(в) про рок», «Musicbox», «Драйв», «Музична кафедра», «Смутні часи», неодноразово брав активну участь у телепередачі «Сера» (Сергія Щелкановцева) «Під веселим Роджером».

Викладач

[ред. | ред. код]

Крім курсів DJ'їв у 1980-х, Коротков читав лекції з хімії у Харківському державному університеті у 1990-х, курс історії сучасної музики у Харківському інституті культури з початку 1990-х та проводив репетиторські заняття з хімії з вступниками до ВНЗ.

Лекції Короткова для DJ'їв у Харківському Будинку Самодіяльності були записані студентами на магнітофон, і в результаті 1996 року в Києві було видано книгу «Історія Сучасної Музики»[9]. Книжку було видано за сприяння Українського Центру культурних досліджень Міністерства Культури та мистецтва України. На той час Коротков був членом Музичного товариства України, що зазначено в анотації. З великою ймовірністю можна стверджувати, що аудіозаписи лекцій С. А. Короткова, використані згодом для видання вищезгаданої книги, були зроблені одним із слухачів курсів на бобінний магнітофон.

Оскільки книга вийшла як подарунок-сюрприз до 50-річчя Короткова, авторської редакції вона не зазнала і містила багато помилок. Друге виправлене видання вийшло до роковин смерті Короткова у січні 2011 року у Харкові. Воно було відредаговано другом, колегою та однодумцем Короткова Юрієм Шварцем — були виправлені деякі неточності, додані фотоілюстрації. До книги також увійшли біографія Короткова та спогади друзів та учнів.

Останні роки та смерть

[ред. | ред. код]

У Харкові двічі проходили благодійні концерти на підтримку одужання музичного критика та журналіста, останній відбувся 19 грудня 2009 року[10][11].

Сергій Коротков помер 31 січня 2010 року на 64-му році життя[12]. Прощання відбулося у харківському Будинку архітекторів.

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

5 квітня 2014 року, у день народження Короткова, його дружина та син відкрили меморіальну дошку. Вона встановлена в Харкові на будинку на проспекті Правди, 5, де Коротков провів більшу частину життя — з 1946 по 1984 рік. Автор дошки скульптор Дмитро Ів[13].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина Алла. Син Вадим, зараз живе в Австралії[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Умер Сергей Коротков, музыкальный критик, журналист и ведущий. Информагентство Харьковский дозор. Архів оригіналу за 12 січня 2011. Процитовано 15 лютого 2010.
  2. ↑ Альбом выпускников химического факультета Харьковского университета им. М. Горького за 1969 год.
  3. ↑ а б Концерт в поддержку музыковеда Сергея Короткова пройдет в Харькове. NEWSmusic.ru. 13 декабря 2008 года. Архів оригіналу за 28 вересня 2009. Процитовано 15 лютого 2010.
  4. ↑ Юлия ЗИНЧЕНКО (10 лютого 2010). Сергей Коротков: «Хочу, чтобы на моем могильном камне написали: «Он старался»». Харьков: Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
  5. ↑ «Сквозняк»-юбиляры. Харьковскому Рок-клубу — 23 года. dozor.com.ua. 28 сентября 2009 года.
  6. ↑ Рокеры устроили «Сквозняк» в центре Харькова. Городскому рок-клубу 23!. dozor.com.ua. 1 октября 2009 года.
  7. ↑ Пол Репс. «Плоть и кости дзен» — Х.:АРС, 1991. С. 96. ISBN 5-86702-001-0.
  8. ↑ Бхагаван Шри Раджниш. «За Пределами Просветления» (Beyond Enlightenment) — М.:Либрис, 1994. С. 608. ISBN 5-86568-062-5.
  9. ↑ С. Коротков, «История Современной Музыки» — К.: Продюсерский Центр «LAV-Studio», 1996. С. 292, Тираж 300 экз.
  10. ↑ Заработаем Короткову на лекарства. Благотворительный концерт состоится в Харькове. Информагентство Харьковский дозор. 17 декабря 2009 года. Архів оригіналу за 12 січня 2011. Процитовано 15 лютого 2010.
  11. ↑ Спеть за здоровье. В Харькове состоялся концерт в поддержку харьковского музыковеда Сергея Короткова. Объектив ТВ. 21 декабря 2009 года
  12. ↑ Старкова А. Умер Сергей Коротков. Архів оригіналу за 4 лютого 2010. Процитовано 15 лютого 2010.
  13. ↑ Вареница И. «Диск для рокера» — мемориальная доска Короткову Архівна копія на сайті Wayback Machine.// www.mediaport.ua. — 2014. — 5 апр.
  14. ↑ Евгений Кудряц: «Прощание с легендой» (Памяти Сергея Короткова). Литературная газета «Зарубежные задворки» № 2/32010. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 25 лютого 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коротков_Сергій_Олександрович&oldid=44548655