Корсаков Петро Олександрович
Петро Олександрович Корсаков | |
---|---|
рос. Пётр Александрович Корсаков | |
Народився | 17 (28) серпня 1790 Порховський повітd, Псковське намісництво, Російська імперія |
Помер | 11 (23) квітня 1844 (53 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | журналіст, письменник |
Знання мов | російська |
Рід | House of Korsakovd |
Діти | Lydia Korsakovad |
Петро Олександрович Корсаков (рос. Пётр Александрович Корсаков; 17 [28] серпня 1790, с. Буриги, Псковське намісництво — 11 [23] квітня 1844, Санкт-Петербург) — російський журналіст, письменник, драматург, перекладач і цензор.
З родовитих дворян. Рідні брати Петра Корсакова пов'язані в історії культури з Пушкіним; Микола Олександрович Корсаков — однокласник Олександра Пушкіна по Царськосільському ліцею, який рано помер в Італії і якому Пушкін присвятив кілька рядків у «19 жовтня 1825 р.», Михайло Олександрович Дондуков-Корсаков — віцепрезидент Академії наук, герой пушкінської епіграми «В Академії наук // засідає князь Дундук».
Корсаков здобув домашню освіту. Служив у департаменті Міністерства фінансів (з 1803). 1804 року, пристрасно мріючи про морську службу і подорожі, заручившись сприянням свого дядька М. П. Рєзанова, начальника навколосвітньої експедиції, що споряджалася, Корсаков витримав іспит на гардемарина і був готовий до відплиття; проте скорився волі батька, який не наважився відпустити сина в небезпечну подорож. Ця пристрасть спонукала Корсакова на перший літературний твір — компілятивну працю «Зібрання подорожей, зроблених агентами Лондонського товариства африканських відкриттів у внутрішність цієї частини світу» (1807), опис географічних відкриттів, витягнутий з англійських джерел.[1]
Перебував (1807-1810) при російській місії в наполеонівському Королівстві Голландія, бувши відрядженим до неї для прикриття якогось «секретного доручення» (у чому воно полягало, невідомо). Зробився знавцем нідерландської мови та літератури, одружився з голландкою. У 1817 році видавав два журнали: «Російський пустельник, або Спостерігач вітчизняних звичаїв», потім «Північний спостерігач» (вийшло по 26 номерів кожного). З 1835 року був цензором, і в цьому званні, за свідченням В. П. Бурнашева, відстоював інтереси авторів, хоча у нього була слабкість прикрашати рукописи своїми вставками. У 1840 році Корсаков почав, разом із С. А. Бурачком, видання журналу «Маяк», що мав реакційну репутацію. У «Маяк» Корсаков поміщав величезну кількість перекладних і оригінальних віршів, епіграми (під псевдонімом Коломенский старожил), оповідання та історико-літературні статті.
Корсаков відіграв велику роль в ознайомленні російського читача з нідерландською класикою, перекладав і коментував Й. Вондела, Я. Катта. Вондела, Я. Катса та інших нідерландських поетів і драматургів. Переклади Корсакова зустрічали схвальні відгуки російських критиків різних напрямків.
- «Зібрання подорожей, здійснених агентами Лондонського товариства африканських відкриттів у внутрішність цієї частини світу: Ледіярда, Лукаса, Гугтона, Мунго-Парка і Горнемана» (рос. «Собрание путешествий, предпринятых агентами Лондонского общества африканских открытий во внутренность сей части света: Ледиярда, Лукаса, Гугтона, Мунго-Парка и Горнемана»; 1807);
- «Храм слави істинних героїв» (рос. «Храм славы истинных героев»; Санкт-Петербург, 1813);
- Вірші до балету «Торжество Росії» (рос. «Торжество России») Вальберха та Огюста (1814);
- «Маккавеї» (рос. «Маккавеи»; 1815), трагедія у віршах;
- «Нарис голландської літератури» (рос. «Очерк голландской литературы»; 1838);
- «Яків Катс, поет» (рос. «Иаков Катс, поэт»; 1839);
- «Пригоди бідного сироти» (рос. «Приключения бедного сироты»; 1839), роман;
- «Креолка і європеєць» (рос. «Креолка и европеец»; 1839), роман;
- «Досвід нідерландської антології» (рос. «Опыт нидерландской антологии»; 1844).
Петро Корсаков переклав «Робінзон Крузо» Данієля Дефо (1842-1844), лібрето опери «Жоконд, або Шукачі пригод» (французький текст Ш.-Г. Етьєнна).
Дочка — Лідія Петрівна Корсакова — російська письменниця 1830-х і 1840-х років. Співпрацювала в «Енциклопедичному лексиконі» Плюшара (1835-1841) і вміщувала свої вірші в «Літературних додатках до “Російського інваліда”» (1837-1839), «Маяку» (1840) та інших виданнях.[1]
- Большая энциклопедия. — СПб.: Т-во «Просвещение», 1903. — Т. 11.
- Геннади Г. Справочный словарь о русских писателях и ученых, умерших в XVIII и XIX столетиях, и список русских книг с 1725 по 1825 г. — Берлин, тип. Розенталя и К°, 1880. [Репринт: The Hague, Paris: Mouton, 1969.]. — Т. 2, Ж—М.
- Осьмакова Н. И. КОРСА́КОВ Пётр Александрович // Русские писатели, 1800—1917 : Биографический словарь / гл. ред. П. А. Николаев. — М. : Большая российская энциклопедия, 1994. — Т. 3 : К—М. — С. 88—90. — 592 с. — (Сер. биогр. словарей: Русские писатели. 11—20 вв.). — 40 000 экз. — ISBN 5-85270-011-8. — ISBN 5-85270-112-2 (т. 3).
- Народились 28 серпня
- Народились 1790
- Уродженці Російської імперії
- Померли 23 квітня
- Померли 1844
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Журналісти Російської імперії
- Російські журналісти
- Журналісти XIX століття
- Письменники Російської імперії
- Письменники Російської імперії XIX століття
- Драматурги XIX століття
- Драматурги Російської імперії
- Перекладачі Російської імперії
- Російські перекладачі
- Перекладачі XIX століття
- Перекладачі з нідерландської
- Перекладачі з французької
- Російськомовні письменники XIX століття
- Цензори Російської імперії