Корсунський Олександр Рафаїлович

Корсунський Олександр Рафаїлович
Народився	6 січня 1914(1914-01-06) Катеринослав, Російська імперія
Помер	15 лютого 1980(1980-02-15) (66 років) Москва, СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський педагогічний державний університет
Галузь	медієвістика
Заклад	МДУ
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Неусихін Олександр Йосипович
Аспіранти, докторанти	Sergey Minakovd
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Олександр Рафаїлович Корсунський (нар. 6 (19) січня 1914, Катеринослав — пом. 15 лютого 1980, Москва) — радянський історик, професор, медієвіст, педагог, фахівець з історії ранньосередньовічної Іспанії. Доктор історичних наук, професор.

Найважливішою сферою його досліджень була історія Римської імперії та Готської Іспанії VI—VII століть, проблеми переходу від рабовласницького ладу до феодалізму у Європі. Опублікував близько 70 наукових праць, які були широко відомі серед істориків не тільки в СРСР, але і за кордоном.

Біографія

Народився 1914 року в родині бухгалтера Рафаїла Берловича Корсунського, чия родина походила з Ротмістрівки та Олександрії. У 1925 році сім'я переїхала до Москви.

У 1938 році закінчив з відзнакою історичний факультет Московського педагогічного інституту. Вступив до аспірантури по кафедрі історії середніх віків. Серед його вчителів були видатні радянські історики-медієвісти М. П. Грацианський та О. В. Неусихін.

Головна сфера наукових інтересів Олександра Корсунського — проблеми періоду раннього середньовіччя. Він починає працювати над історією вестготської Іспанії, яка на той момент була ще мало вивчена у вітчизняній історіографії. Працював викладачем. 26 травня 1941 року, за місяць до початку війни, захистив кандидатську дисертацію.

В роки німецько-радянської війни пішов добровольцем на фронт. Починав лейтенантом, дослужився до звання підполковника. Воював на Брянському фронті, потім на Воронезькому, 1-му Українському і 4-му Українському фронтах. Брав участь у визволенні України, Польщі, Берліна. Відзначений низкою нагород.

Після закінчення війни, через те, що він знав кілька мов (німецька мова — досконало), його залишили в управлінні Радянської військової адміністрації в Німеччині. Паралельно він читав лекції у Вищому загальновійськовому командному училищі. У 1953 році був демобілізований і повернувся в Москву.

У повоєнні роки написав низку праць і статей з новітньої історії Німеччини, а також на різні соціологічні теми. З 1953 по 1960 рр. викладав на кафедрі марксизму-ленінізму Московського інституту нафтохімічної і газової промисловості ім. Губкіна. З 1960 року викладав на кафедрі історії середніх віків історичного факультету МДУ. Читав загальний курс історії середніх віків, джерелознавство, спеціальні курси з історії Іспанії та ряд інших семінарів і практичних занять. У 1965 році захистив докторську дисертацію, став професором. Під його керівництвом захистились кілька поколінь студентів та аспірантів.

Крім історії Іспанії, одночасно розробляв проблеми ранньофеодальної держави і громади, соціально-економічного розвитку Пізньої Римської імперії і переходу від античності до середньовіччя, формування етнічних спільнот та можливості вимірювання соціальних явищ в історичних джерелах. В останні роки сконцентрував увагу на вивченні церкви і єресей.

Брав участь у міжнародних конгресах істориків (Москва, Ленінград, Сан-Франциско, Берлін, Варшава). Його статті переводилися і видавалися в НДР, Іспанії, Румунії та інших країнах.

Одна з перших великих його робіт: «Утворення ранньофеодальної держави в Західній Європі» (1963). Також у 1969 році було видано монографію «Готська Іспанія». На цю ж тему була захищена і докторська дисертація. Згодом він розширив сферу своїх досліджень до XIII ст., що переросло в нову велику роботу — «Історія Іспанії IX—XIII ст.» (1976). Незадовго до своєї смерті, він, спільно з істориком з НДР Рігобертом Гюнтером, підготував монографію «Падіння Західної Римської імперії і виникнення німецьких королівств до середини VI століття», видану паралельно німецькою і російською мовами в НДР і СРСР вже після смерті історика. Публікував статті у наукових журналах: «Питання історії», «Вісник давньої історії», «Середні віки» та «Византийский временник».

Під час німецько-радянської війни, в польському гетто познайомився з єврейською жінкою Ідою, з якою одружився в Берліні, вже після закінчення війни. Разом вони прожили все життя. Там же у них народився син Льова (пом. 2008).

Олександр Рафаїлович Корсунський раптово помер 15 лютого 1980 року у віці 66 років.

Основні роботи

• Немецкие правые социал-демократы на службе у американо-английских поджигателей войны. М: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1952—186 с.
• Образование раннефеодального государства в Западной Европе. М.: Издательство МГУ, 1963. 188 с.
• Готская Испания (Очерки социально-экономической и политической истории). М.: Издательство МГУ, 1969. 328 с.
• Возникновение феодальных отношений в Западной Европе. Учебно-методическое пособие. М.: Издательство МГУ, 1973. Вып. 2. 120 с.
• История Испании IX—XIII веков (Социально-экономические отношения и политический строй Астуро-Леонского и Леоно-Кастильского королевства). Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1976. 139 с.
• Возникновение феодальных отношений в Западной Европе. Учебное пособие. М.: Издательство МГУ, 1979. Вып. 3. 86 с.
• Корсунский А. Р., Гюнтер Р. Упадок и гибель Западной Римской империи и возникновение германских королевств (до середины VI в.) / Пер с нем. М. И. Левиной. М.: Издательство МГУ, 1984. 256 с.

Література

• Ведюшкин В. А. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2010. — Т. 15. Конго — Крещение. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-346-0. (рос.)

Посилання

• Марголіус А. П. Олександр Рафаїлович Корсунський — професор-історик — в епіцентрі історії XX століття. Від лейтенанта до підполковника [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Марголіус А. П. Мої спогади [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]