Корт Володимир Григорович

Володимир Григорович Корт
рос. Владимир Григорьевич Корт
Народився	4 липня 1913(1913-07-04) Санкт-Петербург
Помер	15 травня 1994(1994-05-15) (80 років) Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР  Росія
Діяльність	географ
Alma mater	Ленінградський університет
Галузь	океанологія
Заклад	Інститут океанології імені П. П. Ширшова РАНd
Посада	директор Інституту океанології
Вчене звання	професор, член-кореспондент
Науковий ступінь	доктор географічних наук
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда»

Володи́мир Григо́рович Корт (нар. 1913 — пом. 1994) — радянський океанограф, доктор географічних наук (1953), професор (1954), заслужений діяч науки РРФСР (1973), член-кореспондент РАН (1979).

Автор 150 наукових робіт, у тому числі 4 монографій.

Життєпис

Народився 4 липня 1913 року в місті Санкт-Петербурзі в родині робітника. Росіянин.

У 1937 році закінчив географічний факультет Ленінградського державного університету. З 1938 по 1941 роки працював у Арктичному науково-дослідницькому інституті. У 1941 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Неперіодичні коливання рівня води у мілководних районах Арктичних морів».

З початком німецько-радянської війни у червні 1941 року призваний до лав Військово-морського флоту. Обіймав посади старшого інженера фотограметричного загону гідрографічного відділу Балтійського флоту (військовий інженер 3-го рангу), командира стереофотографічного взводу 223-го ОРАД БО Балтійського флоту (інженер-капітан).

З 1946 по 1951 роки був начальником Головної морської обсерваторії військово-морських сил, а з 1951 по 1953 роки — заступник начальника Інституту ВМС. У 1953 році захистив докторську дисертацію на тему «Течії Балтійського моря».

З 1953 по 1994 роки безперервно працював в Інституті океанології імені П. П. Ширшова, з 1953 по 1965 роки — директор цього інституту.

З 1955 року очолював секцію океанографії міжвідомчого Геофізичного комітету, організував і керував радянськими океанографічними дослідженнями за програмою Міжнародного Геофізичного року. Неодноразово представляв інтереси СРСР на різних міжнародних нарадах і конференціях. Починаючи з 1957 року, обирався на керівні посади в багатьох міжнародних океанографічних і геофізичних організаціях.

Протягом багатьох років В. Г. Корт брав активну участь в роботі Океанографічного комітету СРСР і Комісії з проблем Світового океану АН СРСР. У 1961 році був одним з організаторів Міжурядової Океанографічної Комісії при ЮНЕСКО.

Помер 15 травня 1994 року в Москві. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Наукова діяльність

Наукову діяльність розпочав у 1937 році з вивчення арктичних морів. Провів значні дослідження режиму неперіодичних коливань рівня і течій на трасі Північного морського шляху.

Протягом 1947—1949 років під його керівництвом були проведені 5 експедицій у Балтійське море, за результатами яких вперше в океанографічній літературі був розроблений і виданий «Синоптичний Атлас течій Балтійського моря».

У 1950—1951 роках за результатами досліджень в Баренцевому, Норвезькому і Гренландському морях видано ряд атласів і навігаційних посібників для флоту.

У 1953 році переходить до Академії наук СРСР і очолює Інститут океанології. Під його керівництвом Інститут з невеликого колективу виріс у велику, провідну океанологічну установу країни, проводить широкі дослідження у Світовому океані. За його безпосередньої участі у 1956—1959 роках були проведені перші радянські морські дослідження в Антарктиці. Особливий інтерес становлять дослідження з водо- та теплообміну Південного океану з іншими океанами. Серія робіт, надрукованих у 1960—1963 роках за цими дослідженнями, показує виняткову роль Південного океану у формуванні режиму вод Світового океану в цілому, а також вплив Південного океану на клімат і атмосферні процеси у південній півкулі. Під керівництвом В. Г. Корта підготовлено понад 60 мап і схем, які висвітлюють гідрологію і динаміку Південного океану. Зазначені матеріали стали основою морської частини Радянського Атласу Антарктики.

Починаючи з 1961 року він проводить широкі дослідження системи екваторіальних течій в океанах. В. Г. Кортом вперше була встановлена складна, багатошарова структура екваторіальних течій Тихого океану. Він став одним з організаторів першого радянського великомасштабного океанічного експерименту в 1970 році, який завершився відкриттям енергонесучих вихрових рухів в океані. Проведені у 1974 році дослідження екваторіальних течій в Індійському океані є найбільш великим внеском у вивчення цього району Світового океану.

У 1977—1978 роках міжвідомча експедиція ПОЛІМОДЕ під керівництвом В. Г. Корта виконала довготривалі безперервні дослідження динаміки океанських вихорів на великому гідрофізичному полігоні (понад 300000 км²) у південно-західній частині північної Атлантики. Проведені дослідження виявились унікальними для світової океанологічної науки.

Як керівник розробленої Інститутом океанології програми «Гідрологія Світового океану», він багато років керував підготовкою 10-томної монографії «Тихий океан». Ця праця підсумувала сучасні знання про природу і ресурси найбільшого з океанів.

Нагороди і почесні звання

• орден Леніна (1961);
• орден Трудового Червоного Прапора (1980);
• два ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня (20.02.1943, 11.03.1985);
• два ордени Червоної Зірки (21.07.1944, 1947);
• медалі;
• двічі лауреат Державної премії СРСР (1970, 1977);
• Заслужений діяч науки РРФСР (1973);
• золота медаль імені С. О. Макарова.

Посилання

• РАН. Институт океанологии имени П. П. Ширшова. (рос.)