Перейти до вмісту

Косаківка (Вінницький район)

Координати: 49°17′31″ пн. ш. 28°43′59″ сх. д. / 49.29194° пн. ш. 28.73306° сх. д. / 49.29194; 28.73306
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Косаківка
Дерев'яна церква Іоанна Богослова
Дерев'яна церква Іоанна Богослова
Дерев'яна церква Іоанна Богослова
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Тер. громада Турбівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05020290090063713
Облікова картка с. Косаківка, Вінницька область, Липовецький район 
Основні дані
Засноване 1661
Населення 388
Площа 0,966 км²
Густота населення 401,66 осіб/км²
Поштовий індекс 22530
Телефонний код +380 4358
Географічні дані
Географічні координати 49°17′31″ пн. ш. 28°43′59″ сх. д. / 49.29194° пн. ш. 28.73306° сх. д. / 49.29194; 28.73306
Середня висота
над рівнем моря
253 м
Водойми Кобильня
Місцева влада
Адреса ради 22513, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт Турбів, вул. Миру, буд. 42
Карта
Косаківка. Карта розташування: Україна
Косаківка
Косаківка
Косаківка. Карта розташування: Вінницька область
Косаківка
Косаківка
Мапа
Мапа

CMNS: Косаківка у Вікісховищі

Сільський клуб
Хрест при в'їзді до села
Річка
Церква
Ставок на межі з Коханівкою
Річка
Дорога до Коханівки
Панорама

Косакі́вка — село в Україні, у Турбівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 388 осіб.

Відомості про заснування села

[ред. | ред. код]

З покоління у покоління передається легенда про заснування села. Кажуть, що після визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького цю мальовничу місцину уподобав служивий Кальницького козацького полку Данило Косаківський, зладнав тут оселю, одружився зі смаглявою подолянкою. І звідсіля започаткувався козацький рід Косаківських.[1]

За іншою версією село назване на честь Миколая Коссаковського — начальника «міліції Козацької» Коханграду (нині це сусіднє село Коханівка).[2]

Ще є версія, що село назване від річки Косак.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 386 99.49%
російська 1 0.26%
білоруська 1 0.26%
Усього 388 100%

Історичні хроніки

[ред. | ред. код]

В Географічному словнику Королівства Польського вказано, що Косаківка була власністю Раковських та Пулієва.

У 1800 р. у селі була дерев'яна корчма з винокурнею, сільський панській економічний будинок з покоями, клунею з током, амбар, сарай для худоби, конюшня. Було 58 дворів, у яких проживало 391 душ.[5]

Село постраждало у роки Голодомору 1932-1933 років, зокрема померли цілі сім'ї Бойчуків, Кучеруків, Пруських. Траплялися випадки канібалізму.[6]

Об'єкти культурної спадщини

[ред. | ред. код]

В селі є дерев'яна церква Іоанна Богослова, що була збудована на початку XX століття (між 1902 та 1915 роками). Пам'ятка архітектури місцевого значення (ох. № 12-Вн). Існуюча давніша церква ремонтувалася у 1828 р., у 1870 р. самостійний приход скасовано та приписано до приходу у сусідньому с. Коханівка. Давніша церква Іоанна Богослова у XVIII ст. була унійною, переведена у православ'я у 1795 р. За описом 1800 р., "...в коей [церкви] иконостас живописи обветшалой колокольня с 5 колоколами меди спижовой, небольшая школа, священнический дом с небольшим плодовитім садом в коем фруктовые деревья яблони дули груши вишні кроме сего состоят во владении священнослужителя определнные к церкви земли пахотной в поле на 18 дней а сенного покосу на 30 косарей, к сей церкви имеется небольшая пасека состоящая из 46 однодонных ульев с которых ежегодно отдается десятина..."[5]

Біля села є два цвинтаря. Старий, так званий "козацький" на сьогоднішній день майже повністю втрачений через самовільний демонтаж могильних пам'ятників місцевими мешканцями. На території другого, нового, але теж історичного цвинтаря збережено пам'ятник на могилі відомого на початку ХХ ст. священника на Поділлі - Феодота Лясковського, який фундував будівництво церкви Іоана Богослова. Пам'ятник виконано у сецесійному стилі, на сьогоднішній момент знаходиться у незадовільному стані, частково втрачені різні елементи, у тому числі, металеві ланцюги, які кріпилися до чотирьох стовпів довкола обеліску.

Обеліск на могилі священника Ф. Лясковського, 1907 р.
Надпис на пам'ятнику священника села Лясковського
Могила на старому "козацькому" цвинтарі
Друга з небагатьох збережених могил на т. зв. "козацькому" цвинтарі Косаківки


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Леонід Косаківський. МОЯ МАЛА БАТЬКІВЩИНА [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] — глава 7 книги Десять років потому, або Київське задзеркалля (2005) [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.]
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 11 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 11 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. а б Дело Подольской Губернской Чертежной о камеральном описании Винницкого уезда за 1800 г.описание Винницкого уезда, 1799 г. ДАХмО, ф. 115, оп.2, спр.215.
  6. На чорній дошці. Голодомор на прикладі одного регіону. / О.І. Роговий. Вінниця : ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2019. — 164 с.; іл. — ISBN 978-966-2696-90-5 — с. 87-88.

Література

[ред. | ред. код]
  • Приборі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.376

Посилання

[ред. | ред. код]