Костел Івана Хрестителя (Камаї)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел Івана Хрестителя
55°03′37″ пн. ш. 26°36′19″ сх. д. / 55.06027777780577281° пн. ш. 26.60527777780577807° сх. д. / 55.06027777780577281; 26.60527777780577807Координати: 55°03′37″ пн. ш. 26°36′19″ сх. д. / 55.06027777780577281° пн. ш. 26.60527777780577807° сх. д. / 55.06027777780577281; 26.60527777780577807
Тип споруди церква і костел
Розташування  БілорусьKamaid
Засновник Jan Rudominad
Початок будівництва 1606
Стиль готика
Належність католицтво
Єпархія Вітебська дієцезія
Стан Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Епонім Іван Хреститель
Присвячення Іван Хреститель
Вебсайт catholic.by/3/kasciol/parishes/20-vicebsk/3739-kamai-parafiya-svyatoga-yana-khrystsitselya
Костел Івана Хрестителя (Камаї). Карта розташування: Білорусь
Костел Івана Хрестителя (Камаї)
Костел Івана Хрестителя (Камаї) (Білорусь)
Мапа
CMNS: Костел Івана Хрестителя у Вікісховищі

Костел святого Івана Хрестителя — римо-католицький храм у Камаях, зведений у 1606 році. Об'єкт Державного реєстру історико-культурних цінностей Республіки Білорусь.

Історія

[ред. | ред. код]

Побудований у 16031606 роках в містечку Камаї Ашманського повіту (тепер Поставський район). Заснований Іваном Рудоміно-Дусяцьким. Акт фонду (1606) підписаний і Іваном Хаєцьким, дата побудови (1603) вказана в інвентарі XVIII в. Стиль костелу поєднує традиції оборонного зодчества, архітектури готики і ренесансу.  Спочатку мав поздовжньо-осьову композицію, три нефи, 4 стовпи, перекривався хрестовими і зірчастими склепіннями (збереглися в апсиді). У 1643 році при костелі П. і М. Рудаміни заснували госпіталь. У середині XVII ст. після пожежі склепіння обвалилися, стовпи розібраний, основне приміщення перекрито дерев'яним дзеркальним склепінням. Після відновлення храм в 1673 році був освячений вільнюським єпископом-суфраганом Миколою Слупським.

У 1778 р. прибудована велика прямокутна в плані каплиця з крипти, перекритою циліндричним склепінням з розпалубками.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Тепер костел —  мурований 2-баштовий майже квадратний у плані храм з великою напівциркульною вівтарною апсидою, захристям і хорами над бабинцем. Дахи над основним об'ємом і каплицею 2-схильні, над апсидою — конусоподібний. Стіни (товщина 2 см.) прорізані високими арочними віконними прорізами, поглибленими в нішах. Портал входу зі гостроверхою завершенням.

Головний фасад основного об'єму завершений трикутним щипцем, розкрепований у верхній частині 4 плоскими арочними нішами з бійницями, фланкований 2 потужними циліндричними вежами (висотою 16, в діаметрі 6 м) з бійницями.  Північна стіна прорізів не має. Стіни декоровані тонкими карнизами, фасади каплиці — пілястрами.

Інтер'єри

[ред. | ред. код]
Христос і сирота, Альфред Ромер
Розпис стелі храму
Вівтарна частина костелу

В інтер'єрі основного залу і каплиця пов'язані кам'яними сходами, розташованими між пілонів. Апсида відкривається в основному приміщення арочним отвором. Всі склепіння костелу прикрашені розписом в техніці гризайль.

В інтер'єрі орган кінця XVIII ст., 4 різьблені дерев'яні вівтарі. Основу центрального 2-ярусного вівтаря 2-й половині XVIII ст. складають 4 колони коринфського ордера, між ними в нішах — поліхромні скульптури апостолів Петра і Павла. Крепований карниз з розірваним фронтоном відокремлює 2-й ярус вівтаря, утворений 2 колонами, що обрамляють образ в 8-гранній різній позолоченій рамі. Вівтар завершено горельєфною композицією з зображенням Саваофа в хмарах. Ордерні елементи вівтаря розфарбовані під рожевий мармур.

Є припущення, що розпис храму виконана художником Альфредом Ромером[1].  Його садиба знаходилася в декількох кілометрах звідси в селі Каролінове. Незадовго до смерті Альфред Ромер подарував храму Іоанна Хрестителя свій твір «Ісус Христос і сирота».

По осі вежі встановлений 8-гранний стовп висотою більше 17 м, в кожне ребро якого, поступово піднімаючись вгору, врізаний ступені з товстих (до 7 см) плах, які розширюються в міру віддалення від осіі[2].

До Камайського костелу належали дві каплиці: Шильви і Аляхнішкі[3].

Образ Божої матері з дитям

[ред. | ред. код]

Вівтарний образ Богоматері з дитиною був написаний приблизно в 1610 г.[4] в Кракові. Згідно з інвентарями XVIII ст. ікона Божої Матері Ченстоховської в кома вважається чудотворною. У 1995 році було вкрадено виготовлені зі срібла карбовані ризи ікони, після чого вона перебувала на реставрації. Сьогодні ікона має первинний вигляд.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Існує думка, що від храму був підземний хід до плебанії і далі вниз до озерця і палацу Чаховичів. Як стверджують мешканці села Кама, під час прокладки брукованої дороги Кама-Гадуцишки біля костелу натрапили на цегляний звід підземного ходу.[3].

Біля костелу стоїть кам'яний хрест. Вирубаний (XV—XVI ст.) з монолітного граніту-валуна (висота 2,5 м, ширина по горизонтальній перекладині — 1,88 м). Поверхня добре загладжена і місцями навіть відполірована. Разом з тим частина валуна знищена — його намагалися підірвати[5].

Містечко на старих світлинах
Костел. «Tygodnik Ilustrowany», 1878 Загальний вигляд Костел, 1917 Костел, 1930-ті

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Край озер, костелов, парков… (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2012. Процитовано 3 березня 2012.
  2. Дрэва ў помніках архітэктуры Беларусі [Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.]. Сяргей Сергачоў
  3. а б Драўніцкі Янка, КАМАІ — РАДЗІМА БРАНІСЛАВА РУТКОЎСКАГА[недоступне посилання з липня 2019] // Куфэрак Віленшчыны
  4. У Камаях адсвяткавалі 400-годзе свайго абраза Маці Божай Чанстахоўскай. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 6 травня 2016.
  5. http://gonar.iatp.by/OTHER/13Postavi.doc[недоступне посилання з липня 2019] Асноўныя археалагічныя помнікі

Література

[ред. | ред. код]
  • Чантурыя, У. Камайскі замак / Уладзімір Чантурыя // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя: У 2 тамах / Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) [і інш.]; Навуковыя кансультанты: Я. К. Анішчанка [і інш.]. Том 2: К — Я. — 2-е выданне. — Мн.: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2007. — С. 23 — 24.