Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця)
| Костел Святої Діви Марії Ангельської | |
|---|---|
 | |
| 49°14′0.0″ пн. ш. 28°28′24.5″ сх. д. / 49.23333° пн. ш. 28.47347° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна,  Вінниця |
| Засновник | Людовік Калиновський |
| Початок будівництва | 1746 |
| Стиль | тосканське бароко |
| Належність | Католицька церква |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Адреса | вул. Соборна, 12 |
| Вебсайт | vinkap.net |
  Костел Святої Діви Марії Ангельської (Вінниця) (Україна) | |
 | |
 Костел Святої Діви Марії Ангельської у Вікісховищі | |
Храм Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї А́нгельської — католицька церква в Україні, у Вінниці. Належить ордену капуцинів. Побудована 1746 року коштом вінницького старости Людовіка Калиновського у стилі незвичайного тосканського бароко.
- 1746 — на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського та з дозволу луцького єпископа до міста приїжджають перші браття-капуцини, щоб заснувати монастир.
- 18 лютого 1761 — єпископ Антоній Еразм Воллович освятив храм під покровительством Матері Божої Ангельської при монастирі Ордену Братів Менших Капуцинів.
- 1888 — згідно з царським наказом капуцини повинні залишити свій останній монастир в Україні. Браття їдуть шукати притулку до Речі Посполитої. Деякі перевдягаються у священицькі сутани і служать у римо-католицьких парафіях. Монастир стає царськими казармами. Служити у храмі дозволено тільки єпархіальним священикам.
- 1931 — радянська влада закриває костел. Вінницький костел діяв без значних перешкод до 20-х років ХХ століття. Особливо великих труднощів зазнали вінницькі католики на чолі зі священиком Левінським у двадцятих роках двадцятого століття. На початку храм був пограбований владою, а потім був закритий. У жовтні 1932 року був переданий Тсавіахіму. Священика заарештували. Суд його засудив до страти, якої він чудом уникнув.
- 1961 — у Вінницькому капуцинському монастирі живуть світські люди. Свій сакральний характер втратив також Вінницький капуцинський храм. Влада відібрала у католицької громади костел і передала його для атеїстичного товариства «Знання» під лекторій. Храм втратив свою старовинну архітектуру, в місці молитви і слухання Божого Слова почали вчитися лектори атеїзму.
- 1990 — костел був повернений під католицьке покровительство.
- 1992 — після понад сторічної відсутності брати-капуцини повертаються до Вінниці. Вінничанини знову мають нагоду слухати Слово Боже, сповідатись, отримувати духовну допомогу. Монахи через брак місця почали мешкати над костелом.
- 1999 — відбувся перший органний концерт на відреставрованому органі, який був знищений православними, що займали приміщення колишньої філармонії, де і містився орган. Після того як парафії було передано практично брухт органа, інструмент відновила польська фірма під керівництвом органмейстра Єжи Куклі.
- 2001—2003 — за сприяння Ордену та Вінницької міської ради куплено бокові келії монастиря. На першому поверсі монастиря від вулиці Соборної розмістилась канцелярія, бібліотека, кімната для бесід і два катехетичні класи. Згодом були викуплені також келії на другому поверсі одного крила монастиря і приміщення, де колись мітилась монастирська кухня і трапезна.
- 2003 — за сприяння обласної державної адміністрації здійснена реставрація фасаду.
Костел є копією кляшторних храмів Братів Менших Капуцинів у Сендзішові-Малопольському та Стальовій Волі (Розвадові), які були зведені у ті самі роки, що й вінницький храм, за проєктом архітектора Яна де Опітца зі Львова. Фундатор вінницького монастиря найняв добрих майстрів мулярів зі Львова для будівництва вінницького храму.
Замкнутий периметр комплексу обсервантів-пустельників у місті на березі Південного Бугу створений завдяки з'єднанню об'єму храму з двоповерховою п-подібною будовою монастиря по осі центрального входу і східного боку трансепта, утворюючи внутрішній квадратний в периметрі замкнутий двір. Єдиною декоровою прикрасою зовнішніх фасадів монастиря є прості наличники над невеликими прямокутними обсягами віконних прорізів.
Зовнішнє оформлення перлини вінницького комплексу монастиря Братів Менших Капуцинів — тринавного двоярусного костелу Матері Божої Ангельської, виконаного у формі латинського хреста з каплицею праворуч від центрального входу на терасі з двухмаршевими симетричними сходами — є відображенням аскетичності життя його Ордену, де простоту тосканського ордера головного фасаду підкреслюють лише дві фігури святих на фронтоні і скульптура пресвятої Діви Марії над головним входом.
Автором скульптур Святих Клари та Франциска, що розміщені на фасаді храму, і Мадонни з немовлям Ісусом, що знаходяться над порталом, став скульптор Юрій Козерацький.
Орган був виготовлений німецькою фірмою VEB Sauer Orgelbau (Франкфурт-на-Одері) у 1984 році та діяв до 1991 року. Інструмент був встановлений у приміщенні колишнього костелу, який використовувався як органний зал. Орган був знищений під час рейдерського захоплення органного залу православною (МП) церквою, після чого влада вже передала їм приміщення: в коридорах на підлозі лежали зім'яті та покривлені органні труби, рештки клавіатури, деталі з'єднання та кріплення. Деякі важливі вузли взагалі зникли. Згодом парафія Матері Божої Ангельської римо-католицької церкви отримала сусідній костел Матері Божої Ангельської монастиря Братів Менших Капуцинів у свою власність і почала відродження втраченого органа. Залишки зруйнованого органа були перенесені для ремонтних робіт, були запрошені органні майстри з міста Бельсько-Бяла (Польща) на чолі з органістом, органним майстром, публіцистом та організатором музичного життя Єжи Куклею.
У результаті копіткої праці орган був відновлений. Перший концерт воскреслого органа відбувся 16 травня 1999 року. Орган має 30 регістрів, два мануали і педаль, звукова та регістрова трактура — механічні. На трубах органу, навіть на великих трубах проспекту, назавжди лишились сліди важких часів брутального ставлення. Орган має м'яке і тепле звучання, типове для німецьких зауерівських органів. В оркестровому tutty звучання основних регістрів збагачене обертонами мікстур, аліквот та язичкових регістрів, якими так багатий орган.
Під сучасним костелом Діви Марії Ангельської та монастирем капуцинів нині знаходиться підземний поверх[1], який є фактичним фундаментом або ж сутеренами цих будівель. Приміщення мали господарське призначення: у них зберігали городину та фрукти, які вирощували на землях монастиря, а також пиво, яке виготовлялося при монастирі. Холод приміщень допомагав зберігати харчі протягом всієї зими та навіть влітку. Перпендикулярно до приміщення костелу під ним розташовується 4 схожі за площею та конфігурацією в просторі кімнати, які могли використовуватись для поховання монахів. Такі кімнати в католицькій церкві називають криптами, а тип поховання катакомбним. Згадки про поховання наводяться в літописі монастиря, але присутності залишків такого в сучасному приміщенні підтверджено не було[2].
Окрім, сутеренів та поховальних кімнат існує ще один поверх підземель, який відносять до іншого часу побудови, ніж основне приміщення. Цей поверх може бути молодшим на 100 років, а близькість з найдавнішою будівлею міста (єзуїтським монастирем) та тип цегляного зводу свідчить, що вони є частиною давнього єзуїтського ходу, побудованого з метою комунікації у часи військових сутичок[3].
В 2016 році ініціативною групою монахів та істориків[4] було проведено перші екскурсії по костелу та підземеллям монастиря, які згодом стали постійними[5]. Вінницькі підземелля зараз не представляють цілісну структуру, якою можна здійснити повноцінну прогулянку під будівлями міста. В деяких будівлях можна знайти справжні залишки єзуїтських ходів. Наприклад, під будівлею сучасного Вінницького обласного краєзнавчого музею є частинка ходів[6]. Краєзнавчий музей розташовується на території колишньої обителі єзуїтів - Єзуїтського монастиря.
-
Костел у XIX — на початку XX століття -
-
-
-
-
Келії монастиря -
Келії монастиря -
-
-
-
План костелу -
Вінниця. Костел капуцинів та колишній домініканський монастир -
Скульптура Діви Марії на фасаді костелу -
![Меморіальна дошка з червоного граніту під статуєю Івана Павла ІІ (поруч табличка укр.)]]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/59/UKR_Winnica%2C_kosc_Marii_Panny%2C_2019.09.04%2C_fot_Ivonna_Nowicka_%2815%29_corr.jpg/120px-UKR_Winnica%2C_kosc_Marii_Panny%2C_2019.09.04%2C_fot_Ivonna_Nowicka_%2815%29_corr.jpg)
_02.JPG)
.JPG)
![Меморіальна дошка з червоного граніту під статуєю Івана Павла ІІ (поруч табличка укр.)]]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:UKR_Winnica,_kosc_Marii_Panny,_2019.09.04,_fot_Ivonna_Nowicka_(15)_corr.jpg)
- Вебсторінка парафії [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Історія парафії [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Історія капуцинів у Вінниці [Архівовано 8 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Документальний фільм про монахів францисканців-капуцинів у Вінниці [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Монастир Братів Менших Капуцинів у Вінниці на сайті Zabytki [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Органи Вінницької області
- ↑ Таємниці вінницьких катакомб - ivinnychanyn.com (укр.).
- ↑ Dijariusz O. O. Kapucynów Winnickich od początku zaɫożenia klasztoru prowadzonypo ɫacinie pisany tɫumaczony po polsku [Рукопис] / Літопис вінницьких отців капуцинів, ведений від початку заснування монастиря, по-латині писаний, перекладений польською / 1744—1861. Вінниця. 1992. с. 193.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Що приховують вінницькі підземелля?. Історична правда. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Вінничан пустили у підземелля капуцинів – новости Винницы. www.depo.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Вінничан кличуть на екскурсії підземеллями - VежA. Vежа (укр.). 9 червня 2020. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ User, Super. Таємниця підземель Вінницького краєзнавчого музею. Вінницький обласний краєзнавчий музей (укр.). Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.