Костюк Віталій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Валерійович Костюк
 Солдат
Загальна інформація
Народження25 січня 1976(1976-01-25)
с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Смерть19 серпня 2014(2014-08-19) (38 років)
м. Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область, Україна
ПсевдоУлибка
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Костюк.

Віта́лій Вале́рійович Костю́к (25 січня 1976, с. Нова Могильниця Тернопільської області — 19 серпня 2014, м. Іловайськ Донецької області) — український військовик, солдат резерву, боєць батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Позивний «Улибка».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в селі Нова Могильниця (Теребовлянський район, Тернопільська область). Мама родом із Нової Могильниці, батько — зі Львівщини. Першу чверть першого класу провчився в Новій Могильниці, потім із родиною виїхав у Тюмень, де закінчив восьмирічку. Коли захворіла мати, сім'я повернулася знову у Могильницю. Десятирічку закінчував у Теребовлі, вчився в середній школі № 1. 1990 року померла мама.

1993 року здобув спеціальність зварювальника, був призваний на строкову військову службу. Здобув спеціальність водія, після армії повернувся в Могильницю. Спробував зайнятися підприємництвом, відкрив кіоск у рідному селі. Їздив на заробітки в Одесу, Москву. Із сім'єю двоюрідної сестри переїхав до Одеси, де одружився, але родинне життя не склалося. Деякий час жив у маминої родини в селі Дзензелівці Маньківського району Черкаської області, займався ремонтами.

Під час Революції Гідності два місяці пробув на Майдані. Пішов на фронт добровольцем, служив у лавах 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас», в/ч 3027 Національної гвардії України. Кулеметник 5-го відділення 1-го взводу 1-ї роти спеціального призначення.

Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область).

Поховали Віталія Костюка 22 серпня 2014 року з військовими почестями у селі Дзензелівка на Черкащині, проводжали в останню путь всім селом. Його 88-річна бабуся померла восени 2014-го.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014, посмертно)[1].
  • на будівлі Дзендзелівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку Віталію Костюку
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 6.
  • Вшановується 18 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ 13 разів пролунав Дзвін Пам'яті 18 серпня 2020 року
  • На сайті Національної гвардії та в Указі Президента про нагородження вказано Володимирович.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Якушко, О. Син двох земель / О. Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 69 (27 серп.). — С. 4 — (АТО й тернополяни).
  • Не встиг донести посмішку додому: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Герої не вмирають на YouTube // Саша Кравчук. — 2014. — 1 листопада.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костюк_Віталій_Валерійович&oldid=42322193