Костянтин Йосиф Їречек
Костянтин Йосиф Їречек (чеськ. Konstantin Josef Jireček | |
---|---|
Ім'я при народженні | Костянтин Йосиф Їречек |
Народився | 24 липня 1854[2][3][…] Відень, Австрійська імперія |
Помер | 10 січня 1918[1][2][…] (63 роки) Відень, Австро-Угорщина |
Країна | Австро-Угорщина |
Національність | чех |
Діяльність | Професор в Карловому університеті в Празі (з 1884), професор Віденського університету з 1893. |
Галузь | історія[3], Болгаристика[3], балканістика[3] і візантологія[3] |
Відомий завдяки | історик, слов'янознавець. |
Alma mater | Карлів університет і Терезіанум |
Знання мов | чеська[2][3] і німецька[3] |
Заклад | Віденський університет і Карлів університет |
Членство | Сербська академія наук і мистецтв, Сербське вчене товариствоd, Петербурзька академія наук, Болгарська академія наук, Угорська академія наук і Російська академія наук |
Посада | Minister of Education and Scienced, депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d] і депутат Народних зборів Болгарії[d] |
Батько | Йосиф Їречек |
Родичі | батько — Йосиф Їречек (1825–1888) |
Костянтин Йосиф Ї́речек (чеськ. Konstantin Josef Jireček; 24 липня 1854, Відень, Австрійська імперія — 10 січня 1918, Відень, Австро-Угорщина) — чеський історик. Син Йосифа Їречка, онук (по лінії матері) Павла Йозефа Шафарика, двоюрідний брат археологів Владислава, Карела і Герменегілда Шкорпілов.
З 1879 року перебував на службі у молодої Болгарської держави, в 1881 р. зайняв пост міністра освіти Болгарії. З 1884 р. професор загальної історії в Празі, з 1893 р. професор слов'янських старожитностей у Відні.
Автор низки праць з історії Балкан[5][6], в тому числі найбільш загальних «Історії болгар» (чеськ. Dějiny národa Bulharského; 1876, російське видання[7]) та «Історії сербів» (нім. Geschichte der Serben; Гота, 1911). В останній згаданій книзі сформулював правило так званої лінії Їречка (що проходить від Адріатичного моря до Чорного приблизно на широті Софії): на північ від цієї лінії слов'янські народи піддавалися романському впливу, а на південь — грецькому. Серед інших книг Їречка можна відзначити дослідження «Посольство Дубровницької республіки до імператриці Катерині в 1771 році» (чеськ. Poselství republiky Dubrovnické k císařovně Kateřině v roce 1771; 1893).
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119224178 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ Болгарська історіографія наприкінці XVIII — 70-ті роки XIX ст. Історична наука в 50—70-ті роки. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
- ↑ Історіографія слов'янська // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Історія болгар. Одеса, 1878
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 24 липня
- Народились 1854
- Померли 10 січня
- Померли 1918
- Випускники Карлового університету
- Науковці Віденського університету
- Викладачі Карлового університету
- Академіки Сербської академії наук і мистецтв
- Академіки Болгарської АН
- Члени Угорської академії наук
- Академіки РАН
- Чеські історики
- Міністри Болгарії
- Чехи Австрії
- Чехи Болгарії
- Дослідники історії Болгарії
- Дослідники історії Сербії
- Дослідники історії Хорватії