Котіс
Котіс Κότυς | |
---|---|
Божество в | давньогрецька релігія |
Заняття | богиня |
Батько | Тімандрей |
Котіс (дав.-гр. Κότυς), також Котіто́ — фракійська богиня, споріднена з Кібелою. Святкування на її честь називали котитіями та відзначали їх вночі на пагорбах із буйними процедурами та обрядами оргії. Оргії на честь Котіс були подібні до урочистостей на честь Діоніса-Вакха.
Батьком Котіс вважають Тімандрея[1]. Поклоніння їй як богині публічно прийняли в Коринфі у 420-х роках до н. е.[2] Святкування на її честь відзначали оргіями, музикою й танцями[3], а згодом і хрещенням у воді[3]. Есхіл в «Едонянах» розповідав про звук тимпана, що «ричить биком» під час котитій[4]. Котіс часто поклонялися вночі, церемонії на честь неї пов'язували з розгулом нетверезості та непристойної поведінки[5].
Поклоніння Котіс поширилося до Італії та Сицилії[6]. Пізніше на скульптурах у Фракії її зображали як богиню-мисливицю, подібну до Артеміди, але в літературі її порівнювали зі східногрецькою та римською Кібелою (Великою матір'ю богів)[7].
Тих, кто поклонявся Котіс, називали βάπται, що означає «купальники; ті, хто купаються», оскільки перед богослужінням вони проводили церемонію очищення, яка включала складний ритуал купання[5].
- ↑ Р-Т. Словник античної міфології. izbornyk.org.ua. Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ Suda Encyclopedia, theta 381. www.cs.uky.edu. Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ а б Mikalson, J. D. (22 грудня 2015). Cotys, Cotyto. Oxford Research Encyclopedia of Classics (англ.). doi:10.1093/acrefore/9780199381135.001.0001/acrefore-9780199381135-e-1903. Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ Tympanon Timeline. www.worldhistory.org (англ.). Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ а б Cobham Brewer, Ebenezer (1894). Brewer's Dictionary of Phrase and Fable - Revised and Updated Edition. New York: Harper & Brothers. с. 73.
- ↑ COTYS (Kotys) - Thracian Goddess of the Wilds. www.theoi.com. Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ Cotys | Thracian goddess | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 1 грудня 2022.
- Словник античної мітології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.