Коукал біяцький
| Коукал біяцький | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Centropus chalybeus (Salvadori, 1875) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л біяцький[2] (Centropus chalybeus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Індонезії[4].
Довжина птаха становить 44-46 см. Довжина крила становить 18,9–22 см, довжина хвоста 26–31,5 см, довжина дзьоба 40-50 мм, довжина цівки 47–57 мм, довжина кігтя на задньому пальці 15–16,2 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення чорне, верхня частина тіла має синювато-фіолетовий відблиск. Живіт темно-коричневий. Райдужки жовті, дзьоб і лапи чорні.
Біяцькі коукали мешкають на островах Біак[en] і Супіорі[en] в провінції Папуа. Ведуть наземний спосіб життя, можуть лазити по ліанах і деревах.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція біяцьких коукалів становить від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus chalybeus. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |