Коцюруба Ігор Іванович
| Коцюруба Ігор Іванович | |
|---|---|
| Народився | 11 вересня 1965  Луганська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 16 грудня 2018 (53 роки) Червоноград, Львівська область, Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | громадський активіст |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989 |
| Нагороди |  |
Коцюруба Ігор Іванович (нар. 1965[1][2] — 16 грудня 2018, Червоноград) — український громадський діяч, співголова «Революції на граніті», голова Студентського Братства Львівського політехнічного інституту у 1989—1990 роках, секретар Студентського братства м. Львова у 1990—1991 роках.
Народився 11.09.1965 р. на Луганщині в сім'ї репресованих, що поверталися з заслання на Галичину.
З 1989 року бере участь у громадській діяльності.
1982 — закінчив СШ № 10 м. Червоноград.
1983 — закінчив СПТУ № 67.
1983—1985 військова строкова служба в Афганістані.
1985 — поступив у Львівський політехнічний інститут на інженерно-економічний факультет.
1989 — став головою Студентського Братства Львівського політехнічного інституту та секретарем Студентського Братства Львова.
1989 — за політичну активність виключений з ЛПІ, згодом поновився в інституті, який закінчив в 1996 році.
Весна-осінь 1990 — акції протесту Студентського Братства що призвели до відставки ректора ЛПІ Гаврилюка. Безстрокове голодування за знесення пам'ятника Леніна у м. Львів. 1989—1992 — один з організаторів та безпосередній учасник переважно всіх акцій протестів на Галичині. Неодноразово затримувався правоохоронними органами, та притягався до адміністративної відповідальності.
1989 — учасник голодування за легалізацію УГКЦ (Москва, Арбат).
1989 — активний учасник в УВА (Українські Ветерани Афганістану), встановлення березового Хреста на Лисій горі у Львові на пам'ять загиблих в Афганістані львів'ян.
З 1989 — один з організаторів і в подальшому голова Студентського Братства ЛПІ та секретар Студентського Братства Львова.
1989 — один з організаторів та безпосередній учасник відбудови перших пам'ятників Українським Січовим Стрільцям на горі Маківці, та Ключі. Під час відкриття пам'ятника УСС на горі Ключ у липні 1989 року, перший в Україні підняв червоно-чорний прапор, з яким в серці йду по сьогодні.
1989 — спорудження та відкриття пам'ятника на могилі УСС в Олеську.
1989 — відновлення меморіалу УСС на Янівському цвинтарі.
1989 — делегат на 1-й установчій з'їзд Народного Руху України від Студентського Братства.
1989 — один з делегатів від України на з'їзд «Антибільшовицького блоку народів» у Таллінні.
1989 — один з організаторів та безпосередній учасник створення української делегації для поїздки в Вільнюс на підтримку акцій протесту щодо річниці «Пакту Молотова — Рібентропа».
1989 — один з організаторів, учасник хору та вертепу Студентського Братства, з яким виступав по Галичині та Україні.
1990 — спорудження і відкриття пам'ятника дивізійникам «Галичини» в Ясенові.
1990 — спорудження на Янівському цвинтарі пам'ятника на могилі розстріляних фашистами 28 членів ОУН, серед яких, міністр Уряду Ярослава Стецька, Андрій Пясецький.
1990 — насипання козацької могили в Брацлаві (Вінницька область).
1990 — один із організаторів і в подальшому співголова «Революції на граніті» в Києві, що призвела до не підписання «союзного договору» та відставки Уряду Масола, також прийняття Закону про проходження військової служби громадянами України на території України.
1990 — учасник установчого з'їзду Української Народної Партії, що відбувся в Юрмалі (лідер партії — Приходько).
1991 — один з організаторів та безпосередній учасник спротиву діям «ГКЧП», в подальшому один з безпосередніх «ліквідаторів» міському та обкому КПСС у Львові та всіх пам'ятників тоталітарної епохи.
1991- один з ініціаторів та в подальшому заступник голови об'єднаних студентських організацій України (Союз Українського Студентства).
1991 — один з засновників СНПУ, в подальшому один з керівників Служби Безпеки партії.
1992 — один з організаторів та в подальшому співголова 2-го студентського голодування на Майдані Незалежності в Києві.
1994 — балотувався на посаду мера м. Червоноград (переміг в 1-му турі, результат штучно скасований владою).
1994—1998 — депутат Львівської Обласної Ради від м. Червоноград
Одним з основних здобутків своєї діяльності вважає те, що очолювана ним комісія зняла основного «лікаря — хабарника по силікозу» та головного лікаря Червоноградської лікарні.
2000 — учасник акцій протесту «Україна без Кучми».
2004 — «Помаранчева революція», комендант наметового містечка на Хрещатику, безпосередньо Ющенком та Тимошенко нагороджений медаллю революції «Разом нас багато, нас не подолати».
2011 — один з організаторів Ради громадських організацій Львівщини, в подальшому делегат на установчу конференцію Народної Ради України, член Координаційної Ради Народної Ради України від Львівщини.
Брав активну участь у «Революції на граніті» у жовтні 1990 року у Києві та був її співголовою наметового містечка. 11 жовтня 1990 року він серед інших взяв участь у прес-конференції керівництва наметового містечка, а пізніше на ІІ зборах Народного Руху виголисив заяву молодіжних оргвнізацій[3].
У 2004 році під час Помаранчевої революції був комендантом наметового містечка на Майдані та був членом громадянської кампанії «Пора!»[4].
Активний учасник Революції Гідності. Навесні 2014-го деякий час очолював «Правий сектор» у Львівській області. Згодом очолив афганську сотню і зайнявся люстрацією посадовців, котрі себе скомпрометували під час Революції Гідності.
Голова Української ветеранської організації[2] та членом Народної Ради України[5].
Також Ігор Коцюруба був депутатом Львівської обласної ради[1].
Помер 16 грудня 2018 року в лікарні м. Червонограда[6]. Похований у Львові , на 76 полі Личаківського кладовища.
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (посмертно, 16 травня 2019) — за вагомий особистий внесок у розбудову української державності, плідну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-річчя від дня заснування громадської спілки «Студентське Братство м. Львова»[7]
- ↑ а б Борісов Євген. Потрібно зупинити підприємства, які у власності ста найбагатших українців [Архівовано 9 червня 2013 у Wayback Machine.]. Газета по-українськи. — 2012. — 5 січня. — № 1348.
- ↑ а б «Афганець» Ігор Коцюруба закликав львів'ян не уподібнюватися стаду овець а об'єднатися для активних дій [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] ВО «Тризуб» ім. С. Бандери. 3.12.2011.
- ↑ Кулика В., Голобуцька Т., Голобуцкий О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 6 квітня 2012.
- ↑ «Пора» призывает сторонников Ющенко свернуть палаточный лагерь на Крещатике. [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] Korrespondent.net. 16.12.2004.
- ↑ У Львові відбулася прес-конференція щодо зміни орендаря ринку «Торпедо».[недоступне посилання з липня 2019] ВО «Свобода». 25.11.2011.
- ↑ Петришин, Олена (16 грудня 2018). Раптово помер відомий львівський активіст Ігор Коцюруба. Zaxid.net. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №229/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 травня 2019.
- Народились 11 вересня
- Народились 1965
- Уродженці Луганської області
- Померли 16 грудня
- Померли 2018
- Померли в Шептицькому
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівської політехніки
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Громадські діячі Львова
- Українські громадські діячі
- Учасники Революції на граніті
- Учасники Помаранчевої революції